Рішення

від 22.08.2012 по справі 4/115-10-3740

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2012 р.Справа № 4/115-10-3740

За позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

до відповідача: Дочірнє підприємство "Управління механізації та транспорту" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД"

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Будівельний комбінат" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД"

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство "ОДЕСТРАНСБУД"

про стягнення 190862,89грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Блонський О.Ю. по довіреності за № 21/17-168 від 02.02.2012р.;

Від відповідача: не з"явився

3-тя особа: не з"явився.

3-тя особа: не з"явився.

СУТЬ СПОРУ: про стягнення 190862,89 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.08.10р. порушено провадження у справі № 4/1115-10-3740 за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ОДЕСАГАЗ" до Дочірнього підприємства "Управління механізації та транспорту" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД" про стягнення 190862,89грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.10р. залучено до участі у справі, Дочірнє підприємство "Будівельний комбінат" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

13.10.2010р. представник позивача надав уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 147914,06грн., 3% річних в сумі 2188,31грн. та пеню в сумі 13855,27грн..

18.10.10р. відповідач надав до суду відзив на позов в якому проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві.

03.11.2010р. представник відповідача надав додаткові заперечення на відзив в яких просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.10р. залучено до участі у справі, відкрите акціонерне товариство "ОДЕСТРАНСБУД", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні 13.12.10р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням в порядку ст. 79 ГПК України в якому просить зупинити провадження по справі.

Обгрунтовуючи своє клопотання відповідач посилається на те, що в господарському суді Одеської області розглядається справа № 12/173-10-5059 за позовом дочірнього підприємства "Управління механізації та транспорту" відкритого акціонерного товариства "ОДЕСТРАНСБУД" до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ОДЕСАГАЗ" про визнання договору неукладеним і тому розгляд справи № 4/1115-10-3740 неможливий до вирішення справи № 12/173-10-5059.

Ухвалою від 13.12.2010р. провадження у справі № 4/1115-10-3740 зупинив у порядку ч. І ст. 79 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2012р., за заявою представника позивача, провадження у справі поновлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2012р. замінено Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "ОДЕСАГАЗ" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Одесагаз"

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2010 р. між Відкритим акціонерним товариством „Одесагаз" повним правонаступником якого є ПАТ "Одесагаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів" (споживач) був укладений договір № 008281 Т, предметом згідно п. 1.1. якого є надання послуг споживачу з постачання та транспортування природного газу для виробництва теплової енергії для потреби населення, бюджетних установ та організацій.

За умовами п. 1.2 договору газ, що постачається за даним договором, використовується споживачем виключно для потребу, визначених в п. 1.1 вказаного договору. Газ передається на пункти споживання споживача, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 5 (п. 1.3 договору).

П. 5.1, 52 договору № 008281 Т від 01.01.2010 р. передбачена вартість 1000 куб.м природного газу без врахування вартості транспортування магістральними газопроводами та цільового збору. Пунктом 5.2 даного договору передбачена вартість транспортування 1000 куб.м природного газу з врахуванням ПДВ, по газових мережах Облгаз.

Також пунктом 5.3 передбачено, що ціна на газ, що вказана в даному договорі може змінюватися нормативними актами уповноважених органів, наказами НАК ,,Нафтогаз України" і приймається сторонами до виконання без додаткового попередження.

У відповідності з п. 6.1 вказаного договору оплата за постачання та транспортування природного газу здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок позивача протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. При цьому перша частина оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок позивача не пізніше 10 числа місяця, в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% - до 20 числа місяця, в якому здійснюється поставка газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Так, вищевказаний договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з доданої позивачем постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012р. яка є чинною, договір № 008281-Т від 01.01.2010р. є дійсним і тому зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та діючого законодавства України.

Так, як з'ясовано судом, за період з 01.10.2010р. по 01.09.2010 р. позивачем було поставлено газ відповідачу на суму 147914,06 грн..

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити послуги позивача з транспортування газу і поставлений газ відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2188,31 суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем повної вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Також згідно п. 7.2 договору № 008281-Т від 01.01.2010 р. за несвоєчасну оплату послуг у строки, зазначені в п. 6.1 даного договору, споживач сплачує на користь позивача суму заборгованості з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення, а також пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач свої зобов'язання в частині оплати за поставлений природний газ не виконав в повному обсязі, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

Так, проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Проте, враховуючи те, що ні законом, ні договором поставки не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Дослідивши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок 3% річних за період з 01.03.2010 року по 31.08.2010 року, суд вважає вказаний розрахунок правильним. Відтак, з огляду на існування у відповідача заборгованості по договору на постачання природного газу № 008281-Т від 01.01.2010 р. у відповідні періоди, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 3% річних від простроченої суми, що складають 2188,31 грн.

За таких обставин, нарахування позивачем річних на суму боргу 147914,06 грн., яка мала місце на момент звернення позивача до суду з уточненням позовних вимог, є цілком правомірними.

Стосовно заявлених вимог про стягнення пені в розмірі 13855,27 грн., нарахованої згідно п. 7.2 договору слід зазначити наступне.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось, п. 7.2 договору № 008281-Т від 01.01.2010 р. передбачено нарахування пені за несвоєчасну оплату послуг за договором у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором № 008281-Т від 01.01.2010 р. щодо своєчасної сплати послуг на постачання природного газу, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 13855,27 грн. згідно наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку.

Заперечення відповідача викладені у відзиві та додаткових запереченнях на позов судом до уваги не приймаються, так як спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз" є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

При вказаних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, документально обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача з огляду на наявну суму заборгованості на момент подання позову.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" до Дочірнє підприємство "Управління механізації та транспорту" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД" про стягнення 163957,64 грн. задовольнити повністю.

2. СТЯГНУТИ з Дочірнього підприємства "Управління механізації та транспорту Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "ОДЕСТРАНСБУД" код 04776080 (м. Одеса, вул. Пестеля, 6) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 03351208; р/р 26008317511 в ПАТ АБ „Укргазбанк", МФО 320478) заборгованість в сумі 147914,06грн., 3% річних в сумі 2188,31грн., пеню в сумі 13855,27грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 1639,57грн..; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн..

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 27.08.12р.

Суддя Літвінов С.В.