Рішення

від 22.08.2012 по справі 5011-51/10019-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/10019-2012 22.08.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Версія-Консалтинг»

До Військової частини А0476 Міністерства оборони України

про стягнення 87736,50 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Єрмоленко О.В.

від відповідача: Грибовська О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва за позовом до відповідача про стягнення суми основного боргу в сумі 87300,00 та штрафних санкцій 436,50 грн. Позовнівимогиобґрунтованіненалежнимвиконаннямвідповідачемзобов'язаньщодо оплати отриманого товару за договором №85 від 29.09.08р., укладеному між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.08.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

17.08.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позов, у якому проти позову заперечив через зняття кошторисних призначень та відсутністю асигнувань.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 22.08.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2008р. між сторонами укладений договір №85 про поставку обладнання, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач -перерахувати на поточний рахунок кошти в сумі передбаченій ст. 2 договору, тобто 87 300,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата за договором здійснюється відповідачем протягом 20 банківських днів з дати підпису повноважними представниками сторін видаткової накладної.

Згідно з п.п. 3, 3.1 договору позивач зобов'язався здійснити поставку та передачу товару зі свого складу на умовах франко-склад, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс-2000». Поставка і передача товару здійснюється протягом 10 робочих дні з дати підписання обладнання (додаток №1 до договору) на підставі накладної на отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженому представнику відповідача, який діє на підставі оригіналу довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленого зразка. Датою передачі товару є дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами була затверджена специфікація обладнання на суму 87 300,00 грн., копія якої міститься у матеріалах справи.

На виконання умов договору 29.09.08р. позивачем був поставлений, а відповідачем отриманий товар на суму 87 300,00 грн. Наведена обставина підтверджується видатковою накладною №К-1462 від 29.09.08р. та довіреністю на отримання ТМЦ №745273 від 29.08.08р.

Позивачем на адресу відповідача направлена претензія вих. №80 від 05.11.09р. про сплату заборгованості та штрафних санкцій.

У відповідь на вищезазначену претензію відповідач повідомив, що наданий час у Генеральному штабі Збройних Сил розглядається питання щодо здійснення оплати за укладеним між сторонами договором та просив відстрочити термін погашення заборгованості.

Разом з тим, відповідач свої грошові зобов'язання не виконав, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши відзив на позов, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на неможливість сплати заборгованості через зняття кошторисних призначень та відсутністю асигнувань не є підставою, яка звільняє відповідача віз виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1 від 04.10.2011 р. а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 87300,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу Україниучасникигосподарськихвідносиннесутьгосподарсько-правовувідповідальність за правопорушення у сферігосподарювання шляхом застосування до правопорушниківгосподарськихсанкцій на підставахі в порядку, передбаченихцим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем термінів оплати за договором, останній сплачує позивачеві пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період порушення, за кожний день прострочення від розміру недоплаченого платежу, але не більше, ніж 0,5% від суми договору.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність обчислення позивачем суми пені, суд дійшов висновку, що позивачем допущені помилки у методиці її розрахунку. Разом з тим, сума, яка нарахована позивачем, не перевищує суму за розрахунком суду. За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 436,50 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А0476 Міністерства оборони України (02093,

м. Київ, вул. Бориспільська, 17, код ЄДРПОУ 07823035), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Версія-Консалтинг»(02098, м. Київ, проспект Павла Тичини, 4, код ЄДРПОУ 34426081) 87300,00 (вісімдесят сім тисяч триста) грн. суми основного боргу, 436, 50 (чотириста тридцять шість грн. 50) коп. пені та 1754,73 (одна тисяча сімсот п'ятдесят чотири грн. 73) коп. -судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.08.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.