Рішення

від 21.08.2012 по справі 5019/1195/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2012 р. Справа № 5019/1195/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія-Бліг" (далі -ТОВ "Олександрія-Бліг") в особі Луцької філії ТОВ "Олександрія-Бліг" (далі -Філія) до Володимирецького споживчого товариства (далі -Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 44 965 грн. 07 коп.,

за участю представників:

позивача: Черніки П.М. за дов. від 19 січня 2012 року № 17,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2012 року ТОВ "Олександрія-Бліг" в особі Філії звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу № Р-529, укладеного 20 липня 2011 року між позивачем та Товариством, останньому згідно видаткових накладних було передано у власність спиртні напої на загальну суму 109 049 грн. 55 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару виконав лише частково, заборгувавши позивачу 18 352 грн. 40 коп., останній, посилаючись на статті 527, 530, 536, 625, 692 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статті 218, 224 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму боргу, а також 4 170 грн. 84 коп. штрафу, 303 грн. 28 коп. пені та проценти за користування чужими коштами у розмірі 22 138 грн. 55 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 23 липня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1195/12, розгляд якої було призначено на 9 серпня 2012 року.

До початку судового засідання, призначеного на 9 серпня 2012 року, на адресу суду надійшла заява позивача від 3 серпня 2012 року про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути з відповідача 12 852 грн. 40 коп. основного боргу, 22 138 грн. 55 коп. процентів за користування чужими коштами, 303 грн. 28 коп. пені, а також 4 170 грн. 84 коп. штрафу. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 9 серпня 2012 року розгляд справи відкладено на 21 серпня 2012 року.

До початку судового засідання, призначеного на 21 серпня 2012 року, через канцелярію суду надійшла заява позивача від 21 серпня 2012 року про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути з відповідача 8 852 грн. 40 коп. основного боргу, 22 138 грн. 55 коп. процентів за користування чужими коштами, а також 4 170 грн. 84 коп. штрафу. Позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне проведення розрахунків позивач просив залишити без розгляду. Вказана заява також була прийнята судом.

У судовому засіданні 21 серпня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 21 серпня 2012 року, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, документів, витребуваних у нього ухвалами суду від 23 липня 2012 року та 9 серпня 2012 року, не надав.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а саме: 34300, Рівненська область, селище міського типу Володимирець, вулиця Київська, будинок 24. Факт отримання Товариством вищезазначених ухвал підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 36, 62).

Отже, за змістом вищезазначеної норми Товариство завчасно та належним чином було повідомлене про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2011 року між Товариством та позивачем був укладений договір № Р-529, за умовами якого останній взяв на себе обов'язок передати у власність відповідачу товар - спиртні напої, а Товариство, у свою чергу, -прийняти та оплатити його вартість на умовах, вказаних у договорі.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Пунктами 1.2-1.3 вказаної угоди передбачено, що найменування, асортимент, кількість та ціна товару, який є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару. Партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною договору.

Загальна сума договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформляється прийом-передача товару, поставленого на підставі даного договору (пункт 2.3 договору).

За умовами пункту 4.4 договору датою передачі партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).

У пункті 6.1 договору сторони погодили, що прийом-передача товару по кількості та якості здійснюється повноважними представниками сторін в пункті доставки у відповідності з накладною в порядку, визначеному чинним законодавством України і умовами даного договору, та оформляється шляхом підписання накладних.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу спиртні напої на загальну суму 109 049 грн. 55 коп. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними: від 6 вересня 2011 року № 339 на суму 7 211 грн. 36 коп., від 27 вересня 2011 року № 1432 на суму 815 грн. 03 коп., від 11 жовтня 2011 року № 540 на суму 7 860 грн. 00 коп., від 25 січня 2012 року № 1096 на суму 12 645 грн. 60 коп., від 2 лютого 2012 року № 48 на суму 2 340 грн. 00 коп., від 8 лютого 2012 року № 236 на суму 8 231 грн. 40 коп., від 14 лютого 2012 року № 478 на суму 5 932 грн. 80 коп., від 21 лютого 2012 року № 790 на суму 19 460 грн. 52 коп., від 28 лютого 2012 року № 1072 на суму 11 130 грн. 20 коп., від 6 березня 2012 року № 197 на суму 7 474 грн. 14 коп., від 13 березня 2012 року № 795 на суму 6 296 грн. 10 коп., від 28 березня 2012 року № 1545 на суму 6 674 грн. 40 коп., від 18 квітня 2012 року № 778 на суму 2 966 грн. 40 коп., від 24 квітня 2012 року № 990 на суму 5 562 грн. 00 коп., а також від 22 травня 2012 року № 994 на суму 4 449 грн. 60 коп. (а.с. 14-28).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 20 липня 2011 року № Р-529 свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даної угоди.

Відповідно до пункту 5.1 договору покупець здійснює розрахунки за товар на умовах відстрочки платежу -30 (тридцять) календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю.

Проте всупереч умовам договору Товариство взятий на себе обов'язок по оплаті вартості даного товару у встановлений строк виконало лише частково, сплативши позивачу 100 197 грн. 15 коп. Даний факт підтверджується наданими позивачем виписками з його банківського рахунку (а.с. 12, 66, 67), реєстрами платіжних доручень, отриманих позивачем від Товариства (а.с. 11, 13), а також додатково підкріплюється актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 64). Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 8 852 грн. 40 коп., що також підтверджується вищезазначеним актом звірки взаєморозрахунків.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 20 липня 2011 року № Р-529, яка складає, 8 852 грн. 40 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Товариства про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості наданого йому товару, позивач просив суд стягнути з Товариства 22 138 грн. 55 коп. процентів за користування чужими коштами, з яких: 11 677 грн. 68 коп. -проценти за користування чужими коштами, нараховані з 25 травня 2012 року за 28 днів прострочки на суму основного боргу в розмірі 13 902 грн. 80 коп., 10 460 грн. 87 коп. -проценти за користування чужими коштами, нараховані з 23 червня 2012 року за 19 днів прострочки на суму основного боргу в розмірі 18 352 грн. 40 коп.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 536 ЦК України).

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 7.4.1 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару відповідно до статті 536 та частини 3 статті 692 ЦК України покупець сплачує продавцю за користування чужими грошовими коштами 3% від вартості отриманого та несвоєчасно оплаченого товару за кожен день користування.

Оскільки заявлений до стягнення розмір процентів за користування чужими коштами відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 22 138 грн. 55 коп. підлягає задоволенню.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач на підставі пункту 7.4 договору просив суд стягнути з Товариства штраф у розмірі 4 170 грн. 84 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 вищезазначеної статті).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 7.4 договору сторони погодили, що у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь продавця крім установленої договором пені штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 4 170 грн. 84 коп. штрафу також підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору, зокрема, повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 вищезазначеної статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, -повністю (частина 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (частина 1 вищезазначеної статті).

Оскільки сума даного позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 21 серпня 2012 року) складає 35 161 грн. 79 коп., позивач на підставі вищезазначеної статті Закону мав сплатити судовий збір у розмірі 1 609 грн. 50 коп.

Водночас з наявної у матеріалах справи квитанції від 16 липня 2012 року № 17/740 вбачається, що за подачу даної позовної заяви позивач перерахував до Державного бюджету України 1 653 грн. 00 коп. судового збору.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що переплачену суму судового збору в розмірі 43 грн. 50 коп. слід повернути позивачу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Володимирецького споживчого товариства (34300, Рівненська область, селище міського типу Володимирець, вулиця Київська, будинок 24, ідентифікаційний код: 01765176) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія-Бліг" (28000, Кіровоградська область, місто Олександрія, вулиця Айвазовського, будинок 42, ідентифікаційний код: 31969320) в особі його відокремленого підрозділу -Луцької філії товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія-Бліг" (45630, Волинська область, Луцький район, село Маяки, вулиця Бригадний двір, будинок 16, ідентифікаційний код: 36360729) 8 852 (вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 40 коп. основного боргу, 22 138 (двадцять дві тисячі сто тридцять вісім) грн. 55 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 4 170 (чотири тисячі сто сімдесят) грн. 84 коп. штрафу, а також 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Винести ухвалу про повернення товариству з обмеженою відповідальністю "Олександрія-Бліг" 43 грн. 50 коп. надмірно сплаченого судового збору за подання до господарського суду Рівненської області вказаної позовної заяви.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23 серпня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко