Рішення

від 22.08.2012 по справі 5017/1881/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2012 р. Справа № 5017/1881/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі Стачук Т.В.

розглянув справу:

за позовом : заступника прокурора Голосіївського району м.Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

до відповідача Дочірнє підприємство "Транспортно-експедиційний центр"

про стягнення 144604214,01грн.

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФФС"

за участю представників сторін:

від позивача: Борисов О.С.., довір. №25/358 від 27.12.11.

від відповідача: не з'явився.

від третьої особи: не з'явився

прокурор: Доброжан Н.І.

25.06.12. заступник прокурора Голосіївського району м.Києва звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ" про стягнення із Дочірнього підприємства „Транспортно-експедиційний центр" 144604214,01грн.

Ухвалою від 26.06.2012 р. суддею господарського суду Одеської області Малярчук І.А.

порушено провадження у справі №5017/1881/2012.

Згідно розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області Новікової Р.Г. від 19.07.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді господарського суду Одеської області Малярчук І.А. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу №5017/1881/2012 передано на розгляд судді Брагіній Я.В.

Ухвалою суду від 23.07.2012р. суддею господарського суду Брагіною Я.В. було прийнято справу № 5017/1881/2012 до свого провадження.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позов в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представник Міністерства фінансів України в засідання суду не з'явився, надіслав до суду пояснення, згідно якого позов підтримує і просить позов задовольнити. Крім того, зазначає, що прокурор до суду звернувся правомірно в інтересах позивача, оскільки відносини, щодо повернення коштів за кредитними договорами впливають на інтереси Міністерства фінансів України, тому що останнє є учасником банку „Київ", частка держави у статутному капіталі банку становить 99,94%.(а.с.54-56).

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були належним чином повідомлені. Відповідач відзив на позов не надав.

Отже, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України, оскільки до компетенції господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцязнаходження. Така правова позиція і Вищого господарського суду України, викладена в п.21 Інформаційного листа №01-08/530т від 10.12.09.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" та третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "ФФС" укладено генеральний договір № 005/10 від 26.02.2010р. (надалі за текстом - кредитний договір), за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 90 000 000 грн., зі сплатою 25 % річних на строк користування згідно встановленого графіку.

Додатковою угодою №1 до зазначеного генерального договору сторони погодили графік повернення кредитних коштів третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю „ФФС" у сумі 80 000 000,00грн. з кінцевим терміном повернення до 30.07.2012р.

А додатковою угодою № 2 до генерального договору №005/10 від 26.02.10. позивач та третя особа погодили повернення 10 000 000,00грн. з кінцевим поверненням 30.08.12р.

Зобов'язання за кредитним договором позивач виконав у повному обсязі, кредитні кошти надав третій особі -Товариству з обмеженою відповідальністю „ФФС" згідно умов п.п. 1.1.1. кредитного договору, що підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 17.04.12. у справі №5-9/17-47-2011., яке набрало законної сили.

Відповідно до пунктів 1., 2.7., 3.3.4., кредитного договору третя особа- Товариство з обмеженою відповідальністю „ФФС" зобов'язувалася щомісячно сплачувати проценти у встановленому розмірі.

Виходячи з п. 2.7. кредитного договору, сплата процентів здійснюється щомісячно не пізніше 5 числа місяця, починаючи з наступного від місяця, а також одночасно з погашенням останнього платежу за кредитом, за відповідною додатковою угодою до цього договору, або у день достроково повернення кредиту.

Проте, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФФС" проценти не сплачувала в строк, умови кредитного договору не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.

Пунктом 3.3.7 кредитного договору передбачено, що на вимогу кредитора у випадках передбачених цим договором (п.п. 2.12.3, 2.15, 3.2.2, 3.2.5, 5.4) та достроково, протягом 30 робочих днів від дня отримання вимоги кредитора боржник повинен повернути кредит, сплатити проценти та/або комісії, а також можливу неустойку (штраф, пеню).

Згідно п. 4.2. кредитного договору при простроченні повернення кредиту або сплати процентів, третя особа зобов'язувалася сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки, при цьому, з урахуванням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зазначені вище обставини підтверджуються рішенням господарського суду Одеської області від 17.04.12. у справі №5-9/17-47-2011., яке набрало законної сили, згідно якого стягнуто із третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю „ФФС" на користь позивача -90000000,00грн. заборгованості за кредитом, 30866913,99грн. -заборгованості по відсотках за користування кредитом, 256611,11грн. -пені за несвоєчасне повернення кредиту, 517393,23грн. -пені за несвоєчасну сплату заборгованості по процентах.

Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено генеральний договір про здійснення кредитування, згідно з яким, позивач (кредитор) -зобов'язується надавати третій особі (позичальнику) грошові кошти у гривнях у вигляді невідновлюваної кредитної лінії, в межах загального ліміту, а позичальник зобов'язався повертати кредит у строки та на умовах даного договору.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 536, 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, а кредитор має право на їх отримання.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У разі порушення зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором чи законом (ст..611 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 року "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписами ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 року "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки раціонального банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно уточненого розрахунку, наданого позивачем у засіданні суду, прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитом третьою особою - ТОВ „ФФС" станом на час звернення з позовом до суду становить 43 866 913,99грн. і 208333,33грн. -поточна заборгованість по відсотках за кредитом.

Перевіривши уточнений розрахунок заборгованості по відсотках, суд вважає, що суми нарахованих відсотків в уточненому розрахунку відповідають нормам чинного законодавства

А отже, оскільки позивач просить суд стягнути із відповідача 45 553 580,66грн. прострочених відсотків, то позивач безпідставно нарахував прострочених відсотків за користування кредитом третьою особою в сумі 1 686 666,67грн. (45553580,66грн. -43866913,99грн.).

Також, позивач надав уточнений розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом третьою особою -ТОВ „ФФС", яка становить відповідно 3 061 562,50грн. і 3 039 324,86грн.

Перевіривши уточнений розрахунок пені, наданий в засіданні суду, суд вважає, що уточнений розрахунок пені позивача відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, оскільки позивач просить стягнути із відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3 641 201,39грн. та за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом в сумі 5 221 098,63грн., то позивач неправомірно нарахував пеню відповідно за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 579638,89грн. (3641201,39грн. -3061562,50грн.) та 2181773,77грн. (5221098,63грн. -3039324,86грн.) за несвоєчасну сплату відсотків.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем - Дочірнім підприємством "Транспортно-експедиційний центр" 26 лютого 2010 року було укладено договір поруки №005/10-П-3, згідно п.1.1 якого останній зобов'язувався відповідати перед позивачем солідарно за виконання позивачем у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором, а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

З врахуванням п.3.1.1 договору поруки відповідач зобов'язався протягом одного робочого дня від дати отримання листа позивача про невиконання третьою особою - ТОВ „ФФС" забезпеченого порукою зобов'язання за кредитним договором, виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, непогашеної суми процентів та суми можливих штрафних санкцій.

17.08.11. позивач надіслав відповідачу лист про невиконання третьою особою зобов'язання забезпеченого порукою та вимогою погасити протягом одного робочого дня від дати отримання заборгованість за кредитним договором третьої особи, яку відповідач отримав 22.08.11., але залишив лист та вимогу без відповіді і без задоволення.

За умовами п.3.1.2 договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем, останній зобов'язаний у разі невиконання третьою особою забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед позивачем разом з третьою особою як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно з чинним законодавством України, може бути звернення стягнення.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1 ст.553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність (ч.1 ст.554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2 ст.554 ЦК України).

Враховуючи те, що до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором звернувся прокурор, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їхніх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 року N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Пред'являючи позов в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, прокурор мотивував позовну заяву посиланням на те, що ПАТ „АКБ „КИЇВ" капіталізовано шляхом придбання 99,94% акцій державою в особі Міністерство фінансів України, а також тим, що невиконання відповідачем кредитних зобов'язань приводить до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних останнім зобов'язань перед державою в особі Національного банку України, що може привести до поглиблення кризових явищ в банківській сфері та в державі в цілому.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прокурор обґрунтовано визначив у позові за вимогами про захист інтересів держави Міністерство фінансів України в якості позивача як орган, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів, які б підтверджували виконання зобов'язання за договором поруки не надав. Відзиву на позовну заяву теж до суду не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частині стягнення із відповідача 3375000,00грн. -поточна заборгованість за кредитом, 56250000,00грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 208333,33грн. -поточна заборгованість по відсотках за кредитом, 43866913,99грн. -прострочена заборгованість по відсотках за кредитом, 3061562,50грн. -пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 3039324,86грн. -пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи. Відмовляє в позові в частині стягнення 1686666,67грн. - простроченої заборгованості по відсотках за кредитом (45553580,66грн. - 43866913,99грн), 579638,89грн. -пені за несвоєчасне повернення кредиту (3641201,39грн. - 3061562,50грн.), 2181773,77грн. -пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом (5221098,63грн. -3039324,86грн.).

Сплату судового збору суд покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Дочірнього підприємства "Транспортно-експедиційний центр"(65026, м.Одеса, вул. Приморська, 49, код ЄДРПОУ 30128755) на корисить Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, п/р 373970004980 в ПАТ "АКБ""Київ", МФО 322498, код ЄДРПОУ 14371869 :

- 33750000,00грн. - поточна заборгованість за кредитом;

- 56250000,00грн. - прострочена заборгованість за кредитом;

- 208333,33грн. - поточна заборгованість по відсотках за кредитом;

- 43866913,99грн. - прострочена заборгованість по відсотках за кредитом;

- 3061562,50грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту;

- 3039324,86грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 1686666,67грн. -прострочена заборгованість по відсотках за кредитом; 579638,89грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 2181773.77грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.

4. Стягнути із Дочірнього підприємства "Транспортно-експедиційний центр"(65026, м.Одеса, вул. Приморська, 49, код ЄДРПОУ 30128755) - 64380,00грн. судового збору в дохід Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, р/р №31210206783008 в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37607526, код класифікації доходів бюджету 22030001, символ звітності 206).

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 27 серпня 2012 року

Суддя Брагіна Я.В.

Копію рішення надіслати:

1.ДП „Транспортно-експедиційний центр" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 49)

2.Товариству з обмеженою відповідальністю „ФФС" ( 65026, м. Одеса, вул. Приморська, 49/2)