Рішення

від 23.08.2012 по справі 5017/1872/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" серпня 2012 р.Справа № 5017/1872/2012

За позовом Приватне підприємство "Зовніштранс";

до відповідача Приватне підприємство "Суднохідна компанія "АДОНАЙ"

про стягнення 26024.76грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Євтушенко С.В., Дембновецкий А.К. - за дорученням;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне підприємство „Зовніштранс", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства „Суднохідна компанія „АДОНАЙ" про стягнення заборгованості в сумі 26024,76 гривень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25 червня 2012 року порушено провадження у справі №5017/1872/2012.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримує та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 21 989,24 гривень, інфляційні в сумі 2770,65 гривень та 3%річних в сумі 1264,87 гривень, всього 26 024,76 гривень.

Відповідач чи його представник в судове засідання не з'явилися, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за юридичною адресою направлялися ухвали від 15.06.2012 року, 16.07.2012 року та 06.08.2012 року, але у судове засідання представник відповідача не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надано.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

01 червня 2009 року між ПП «Зовніштранс»(далі позивач) та ПП «Суднохідна компанія „АДОНАЙ»(далі Відповідач) був укладений договір б/н на агентування теплоходів зафрахтованих ПП «Суднохідна компанія „АДОНАЙ»(далі Договір). Умовами вказаного договору регулюють взаємовідносини сторін при виконанні позивачем за дорученням відповідача агентського обслуговування теплоходів, зафрахтованих Відповідачем, в портах України, п. 1.1. договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, відповідач доручає, а позивач переймає на себе здійснення агентського обслуговування теплоходів, які зафрахтовані і знаходяться під управлінням Відповідача з 01 червня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. Згідно п. 2.1. договору, відповідач поручає, а позивач приймає на себе обов'язки виконувати деякі види робіт з агентського обслуговування судів відповідача в Білгород-Дністровському порту.

За агентське обслуговування судів відповідача сплачує позивачу агентську винагороду за кожний захід судна в порт, згідно п.. 3.1. договору, а п. 3.3. договору передбачає оплату послуг позивача шляхом 100-відсотковою сплатою позивачу сум, обумовлених договором на протязі трьох банківських днів з моменту виставлення рахунків.

Відповідно до п. 4.2. договору, відповідач у повному обсязі несе матеріальну відповідальність за збитки заподіяні позивачу: неналежним виконанням своїх обов'язків за даним договором, несвоєчасною сплатою рахунків або необґрунтованою відмовою в оплаті.

Відповідно до п.5.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2009 р. Договір автоматично продовжується у випадку, якщо не буде направлено письмове повідомлення про припинення його дії однієї із сторін.

На виконання умов зазначено договору позивач здійснив агентське обслуговування судна «ПОИСК», який належить відповідачу, а саме виконав своєчасні розрахунки з портом та іншими організаціями, що підтверджується виставленими рахунками і оплатою.

Позивачем було виконано роботи по агентському обслуговуванню судна відповідача на суму 36989,24 гривень.

Відповідач в свою чергу оплату провів частково лише на суму 15 000 гривень, розмір несплачених послуг складає 21989,24 гривень.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором у відповідача існує заборгованість в сумі 21 989,24 гривень та враховуючи несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем були нараховані штрафні санкції у вигляді інфляційних витрат в сумі 2770, 65 гривень та 3% в сумі 1264,87 гривень, на яких наполягає позивач.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд дійшов наступних висновків.

В частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України зазначається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Так судом встановлено, що в порушення умов договору б/н від 1 червня 20009 року Приватне підприємство „Суднохідна компанія „АДОНАЙ" не розрахувалося з позивачем у встановлений договором строк, таким чином з вини відповідача допущено прострочення виконання зобов'язання.

Станом на час розгляду справи у відповідачем існує заборгованість перед позивачем на суму 21 989,24 гривень, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленої позивачем суми та стягує її з відповідача..

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних та річних та доходить висновку про правомірність нарахувань та стягує з відповідача суму інфляційних -2770,65 гривень та 3% річних в сумі 1264,87 гривень.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Приватного підприємства „Зовніштранс" до відповідача Приватного підприємства „Суднохідна компанія „АДОНАЙ" підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю .

2. Стягнути з Приватного підприємства „Суднохідна компанія „АДОНАЙ" (65014 м. Одеса, вул. Ніжинська,30 кв.34, код ЄДРПОУ 34801258) на користь Приватного підприємства "Зовніштранс"(67700, Одеська область, м. Білгород - Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 32352102, р/р.260066552 у дирекції „Райффайзен Банк Аваль" в Одеській області, МФО 328351) заборгованість в сумі 21 989 /двадцять одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять/ гривень 24 копійки, інфляційні в сумі 2770 /дві тисячі сімсот сімдесят / гривень 65 копійок, 3% річних в сумі 1264 /одна тисяча двісті шістдесят чотири/ гривни 87 копійок, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609 /одна тисяча шістсот дев'ять/ гривень 50 копійок.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 27 серпня 2012 року.

Суддя Гуляк Г.І.