Постанова

від 22.08.2012 по справі 5008/1593/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.12 Справа № 5008/1593/2011

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н,

з участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга", м.Ужгород

на рішення господарського суду Закарпатської області від 26.12.2011 року, суддя О.С.Йосипчук, в справі за № 5008/1593/2011

за позовом : Київського національного торгівельно-економічного університету, м.Київ в особі Ужгородського вищого комерційного училища, м.Ужгород

до відповідача: виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга", м.Ужгород

про стягнення 14808,34 грн. боргу,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.12.2011 року позовні вимоги Київського національного торгівельно-економічного університету задоволено повністю та стягнено з Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю „Райдуга" на користь Київського національного торгівельно-економічного університету м.Київ в особі Ужгородського вищого комерційного училища суму 14808,34 грн. заборгованості по орендній платі, а також суму 149 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів сплати орендної плати відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу за договором оренди підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та припинити провадження у справі, у зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи та невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що Київський національний торгівельно-економічний університет в особі Ужгородського вищого комерційного училища, не є належним позивачем у справі, оскільки не зважаючи на те, що є балансоутримувачем орендованого відповідачем майна не є стороною договору оренди, так як орендодавцем у відповідності до договору оренди є РВ ФДМУ по Закарпатській області. Крім цього, як підставу скасування рішення зазначає, що господарський суд Закарпатської області належним чином не повідомив відповідача про час і місце слухання справи та розглянув спір за відсутності його представника.

Від Ужгородського вищого комерційного училища через канцелярію суду 02.08.2012 року (вх.№4990) надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач спростовує доводи скаржника та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки ухвалою суду від 08.08.2012р. явка повноважних представників сторін визнана судом на власний розсуд.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.06.2010р. між Регіональним відідленням Фонду державного майна України по Закарпатській області та Виробничо-комерційним ТОВ „Райдуга" укладено Договір оренди № 33-10/05-08 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної властності. Договір укладено на 35 місяців з 15.06.2010р. по 14.05.2013р.

Згідно умов вищевказаного Договору орендодавець передає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - гараж-майстерня (літ. В) загальною площею 459,8 кв.м., що знаходиться за адресою : м. Ужгород, вул. Коритнянська, 4 та перебуває на балансі Ужгородського вищого комерційного училища Київського національного торгівельно-економічного університету.

Згідно п. 2.1 Договору передача орендареві майна в користування здійснюється у терміни, вказані у Договорі, але не раніше з дати підписанням сторонами Договору та акта приймання -передавання майна.

Розділом 3 договору визначено розмір орендної плати та порядок розрахунків за неї, зокрема, передбачено, що орендна плата орендованого приміщення становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2010 5533,11 грн.; орендна плата за 16 днів першого місяця оренди - червня 2010 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць березень 2010 на індекс інфляції за квітень, травень, червень 2010/ 30х16 днів; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; орендна плата перераховується до державного бюджнту та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом -ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На виконання умов Договору позивачем 15.06.2010р. було передано орендарю майно в оренду, що підтверджується Актом приймання-передавання майна (згідно Договору № 33-10/05-08 від 15.06.2010р.), який складено та підписано повноважними представниками Орендодавця - РВ ФДМУ по Закарпатській області, Орендарем -ТзОВ "ВК ТЗОВ "Райдуга" та Балансоутримувачем -Ужгородським вищим комерційним училищем Київського НТЕУ (а.с. 14).

Однак відповідачем взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати в повному обсязі не виконано, у зв'язку із чим за період з 01.05.2011р. по 01.10.2011р. утворився борг в сумі 14808,34 грн.

Доказів здійснення оплати орендних платежів відповідачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

В силу ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи викладене, апеляційний суд, приходить до висновку про правильність задоволення позовних вимог щодо стягнення 14808,34грн. основного боргу.

Щодо доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.11.2009р. (а.с. 93), яке видано Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, на підставі рішення Ужгородської міської ради № 344 від 12.11.2009р., власником будівлі літ. А (будівля гуртожитку), літ. В (гараж - майстерня), які знаходяться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Коритнянська, буд. 4, є ДЕРЖАВА в особі Верховної Ради України. Балансоутримувач: Ужгородське вище комерційне училище Київського національного торгово-економічного університету МОН України (а.с. 93). Аналогічне зазначено і у Витязі КП "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода"Ужгородської міської ради Закарпатської області про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24738283 від 10.12.2009р. реєстраційний № 8129603.

Згідно ст.636 ЦК України, договір на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

В силу ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Оскільки за умовами договору оренди відповідач зобов'язаний перераховувати позивачу щомісяця 50% орендної плати, то суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про відсутність у позивача права вимагати сплати орендних платежів за договором оренди. При цьому, правомірним є звернення Київського національного торгівельно-економічного університету в інтересах Ужгородського вищого комерційного училища, так як останнє не має статусу юридичної особи.

Щодо доводів скаржника, про те, що місцевий господарський суд належним чином не повідомив його про час і місце слухання справи та розглянув спір за відсутності його представника, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Кореспонденція, яка скеровувалася місцевим господарським судом за юридичною адресою відповідача: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Ольбрахта, буд. 5, поверталася без вручення адресату (отримувачу) з написом: "За закінченням терміну зберігання"(докази -в матеріалах справи).

Згідно п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році", зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Неотримання відповідачем поштової кореспонденції з процесуальними документами господарського суду, які йому надсилалися за адресою: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Ольбрахта, буд. 5, що відповідає вказаній адресі у позовній заяві, а також у договір оренди, є належним доказом надсилання відповідачеві вказаних документів, відтак зазначене не може бути підставою для скасування рішення у справі.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга" залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.12.2012 року у справі за номером 5008/1593/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко

Повний текст постанови виготовлено 27.08.2012р.