Рішення

від 07.08.2012 по справі 5023/2400/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р.Справа № 5023/2400/12 вх. № 2400/12 Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

за участю

позивача - Солохін О.В., до від 24.01.12 р.; відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Харків", м. Харків

до Приватного підприємства "ВІВ" м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача -ПП "ВІВ"на свою користь заборгованість в розмірі 623382,17 грн, а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором про відкриття кредитної лінії № 27/39-2007 від 28.11.2007 року щодо своєчасного внесення кредиту та відсотків за його користування.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 травня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02 липня 2012 року о 10:45 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 02.07.2012 року, 16.07.2012 року та 30.07.2012 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання та ненадання сторонами витребуваних судом доказів, розгляд справи відкладався.

У призначеному судовому засіданні 07 серпня 2012 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити, через канцелярію суду надав письмові пояснення (вх. № 11500) та додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, матеріали справи містять його клопотання про застосування строку позовної давності (вх. № 9578), в якому, керуючись ст..256,257,267,621 Цивільного кодексу України просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Присутній в судовому засіданні 07 серпня 2012 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 липня 2012 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

28 листопада 2007 року Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Харків", правонаступником якого є ПАТ "Промінвестбанк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Харків" (далі - позивач, Банк) та Приватним підприємством «ВІВ» (далі - позивачльник, відповідач) було укладено Кредитний договір № 27/39-2007 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язується надати відповідачу кредит на виробничі потреби шляхом відкриття кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 500000,00 гривень 00 копійок (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути в строк до 27.11.2008 року кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором. (розділ 2 договору).

Кредит надається банком позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів, визначених п.2.1, 2.2 цього Договору, розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку №20625304866111, відкритого Дзержинському безбалансовому відділенні філії "Відділення Промінвестбанку в м. Харкові" код банку 351458, на рахунки контрагентів Позичальника (пункт 3.1. кредитного договору).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником встановленої банком процентної ставки у розмірі 16 (шістнадцять) відсотків річних .

Нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих коштів.

Договором про внесення змін № 1 ДУ-29/21 до кредитного договору від 14.07.2008 року сторони збільшили процентної ставки за користування кредитом до 20% річних.

Позивачем були виконані свої зобов'язання за кредитним договором, а саме перерахувано з позичкового рахунку: 28.11.2007 року 100000,00 грн (платіжне доручення №751 від 28.11.2007 року) та 400 000,00 грн (платіжне доручення №752 від 28.11.2007 року). Після часткового погашення заборгованості за виданими коштами в розмірі 10000,00 грн, 04.02.2008 року позивач знов перерахував з позичкового рахунку відповідача суму 100 000,00 грн, згідно платіжного доручення №41 .

Як зазначає позивач у позовній заяві та не спростовано відповідачем, позичальник порушив умови договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, внаслідок чого, станом на 17.04.2012 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитом у розмірі 492925,00 грн., та за відсотками за користування кредитом у розмірі 130457,17 грн.

Пунктом 4.3.4 договору передбачено право позивача вимагати від відповідача незалежно від настання строку погашення кредиту, сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит... у випадках, коли позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

27.03.2009 року та 30.07.2009 року позивачем були направлені відповідачу вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, однак зазначені вимоги залишились без відповіді, заборгованість не сплаченою, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом

Як вбачається з пояснень, наданих позивачем у судовому засіданні та не спростовано відповідачем, звернення стягнення на заставлене майно банком (позивачем) не здійснювалось.

На момент прийняття рішення по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За користування кредитом сторонами договору кредиту були встановлені проценти у розмірі 20 процентів річних.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін неповно та несвоєчасно здійснював виплату відсотків за користування кредитними коштами, та не повернув кредит у встановлений п. 2.1 строк, а також не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання по кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 27/39-2007 від 28 листопада 2007 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам по кредитному договору та визнав заявлену суму боргу у судовому засіданні, приймаючи до уваги, що відповідач визнав суму заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення боргу за кредитом у сумі 492925,00 грн, та 130457,17 грн. відсотків за користування кредитом, правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідач заперечуючи проти стягнення заявленої до стягнення суми боргу посилається на те, що після встановленого п. 2.2 договору строку повернення кредиту (27.11.2008 року) та до моменту звернення позивача до суду (29.05.2011 року) минув трирічний строк позовної давності, у зв'язку із чим заявив клопотання про застосування строку позовної давності (вх. № 9578), в якому, керуючись ст..256,257,267,621 Цивільного кодексу України просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача виходячи із наступного.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.5. кредитного договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших нових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього Договору.

Пунктом 3.2 договору сторони встановили, що нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих коштів

При цьому пунктом 6.8 договору сторони домовились, що всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на розгляд господарського суду. При цьому строк, у межах якого банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у 10 років.

У відповідності до статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 259 Цивільного кодексу України, встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Оскільки сторонами договору в порядку ст. 259 Цивільного кодексу України було збільшено строк позовної давності до 10 років (п. 6.8 договору) та враховуючи те що, договір є діючим і суду не надано доказів визнання договору або його окремих пунктів недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України) у передбаченому законодавством порядку, приймаючи до уваги доведеність вини відповідача в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про застосування до спірних правовідношень строку позовної давності, та задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати по цій справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ВІВ" (61007, м.Харків, пр. Орджонікідзе, 6 код ЄДРПОУ 30358626) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"(01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Харків"(код ЄДРПОУ 09351451; 61003, м. Харків, м-н Рози Люксембург, 10, код банку 351458) заборгованість за кредитним договором в сумі 623382,17 гривень (з яких: заборгованість за кредитом - 492925,00 гривень, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 130457 гривень), а також судовий збір у розмірі 12467,64 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.08.2012 р.

Суддя Аюпова Р.М.