Постанова

від 27.08.2012 по справі 2а/0470/5755/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/5755/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЖукової Є.О. при секретаріБерднику С.О. за участю: представника позивача представника відповідача Самойленко В.І. Киричек О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ПАТ "ВЕСТА-ДНІПРО" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000358811 від 15.05.2012 року

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2012р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «ВЕСТА-ДНІПРО» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення - рішення від 15.05.2012р. за №0000358811.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2012р. провадження у даній справі було відкрито та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2012р. суд амінив відповідача на його правонаступника - Спеціалізовану ДПІ по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби України проведено невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «ВЕСТА-ДНІПРО» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень та липень 2011 року, за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., та з 01.06.2011р. по 30.06.2011р.

За результатами зазначеної перевірки СДПІ складено акт №83/14-0/31950849 від 25.04.2012р., на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.05.2012р. за № 0000358811, яким ПАТ «ВЕСТА-ДНІПРО» зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 51 214,00грн., задекларованого за січень, червень 2011року та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1,00грн.

Приймаючи податкове повідомлення - рішення від 15.05.2012р. за № 0000358811, податковий орган виходив з того, що ПАТ «ВЕСТА-ДНІПРО» неправомірно включило до податкового кредиту в січні 2011 року суму ПДВ 49 400,00грн за угодою із ТОВ «Баттері Груп Україна» та в червні 2011 року суму ПДВ 1 814,00грн. за угодою з ТОВ «ТД» Лайнер», оскільки зазначені угоди не спричиняють настання реальних правових наслідків, у зв'язку з чим є нікчемними.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі за викладених у ньому підстав,

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення від 17.08.2012р., в яких було зазначено наступне.

СДПІ ВПП ДПС було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ „Веста-Дніпро" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунках платника у банку за січень та липень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.10р. по 31.12.10р., таз 01.06.11р. по 30.06.11р., за результатами якої було складено акт від 25.04.12р. №83/14-0/31950849.

Актом зафіксовані порушення п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, ч.І, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ч.2 ст.207, ч.І ст.216, ст.218 Цивільного кодексу України, шляхом завищення ПАТ „Веста-Дніпро" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту всього у сумі 51 214,00 грн., в т.ч. за січень 2011 року у сумі 49 400,00 грн., за червень 2011 року у сумі 1 814,00 грн.

За результатами перевірки, СДПІ ВПП ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.12р. №0000358811, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 51 214,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,00 грн.

Зазначені в Акті порушення полягають в наступному.

Перевіркою встановлено, що ПАТ „Веста-Дніпро" включило до податкового кредиту за січень 2011 року податкову накладну по контрагенту Товариству з обмеженою відповідальністю „Баттері Груп Україна" (код за ЄДРПОУ 35593323) (далі - ТОВ „Баттері Груп Україна") на поставку „індикаторів заряженності АКБ 86 58 мм" на суму ПДВ 49 400,00 грн.

Перевіряючими встановлено, що договір на поставку „індикаторів заряженності АКБ Б6 58 мм" між ПАТ „Веста-Дніпро" та ТОВ „Баттері Груп Україна" у письмовій формі не укладався.

В свою чергу, відповідно до п.1 ч.І ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами необхідно вчиняти у письмовій формі.

Таким чином, правочин між ТОВ „Веста-Дніпро" та ТОВ „Баттері Груп Україна" не відповідає загальним вимогам правочину, які є необхідні для чинності правочину відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України, а саме: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

На підтвердження взаємовідносин між ПАТ „Веста-Дніпро" та ТОВ „Баттері Груп Україна" були наданні наступні документи, а саме: рахунок-фактура, податкова та видаткова накладні, інші належним чином оформлені документи, які б підтверджували отримання та відвантаження товару (товарно-супроводжувальні документи, сертифікати якості, тощо) до перевірки не надано.

Між тим, податкова накладна від 05.01.11р. №1, яка виписана ТОВ „Батеррі Груп України" на поставку товару ПАТ «Веста-Дніпро» не відповідає вимогам ч.2 абз.„и" п.201.1 ПК України та абз.2 и.4 Порядку заповнення податкової накладної затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.11 №1379, а саме в обов'язковому реквізиті податкової накладної „Вид цивільно-правового договору" не зазначений вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених ЦК України.

СДПІ ВПП ДПС було отримано від ДПІ у м. Сімферополі акт від 18.08.11р. №10858/23-2, про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „Баттері Груп Україна" з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальності „Союз-Орхідея" (код ЄДРПОУ 32681249) за січень 2011 року.

Відповідно до Акту №10858 кількість працюючих ТОВ „Баттері Груп Україна" по штатному розкладу (відповідно до даних 1 -ДФ) - 0 осіб. Власні основні фонди та залишки товару станом на 01.01.11р. згідно наданої до ДПІ в м. Сімферополі Декларації з податку на прибуток за 2010 рік (вх. 9006891607) на підприємстві відсутні.

Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту в січні 2011 року ТОВ „Баттері Груп Україна" включило податкові накладні на поставку товару у розмірі ПДВ 117 000,00 грн., отримані від ТОВ „Союз-Орхідея", який є єдиним постачальником ТОВ „Баттері Груп Україна".

В свою чергу, ТОВ „Союз-Орхідея" сформувало податковий кредит у січні 2011 року за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „ДЭМ" (код ЄДРПОУ 20274099) має стан „З" - прийнято рішення, розпочато ліквідаційну процедуру) на суму ПДВ 131 500,06 грн.

Єдиним постачальником ТОВ „НВП ,ДЭМ" у січні 2011 року є товариство з обмеженою відповідальністю „ Фінансово-промислова група „Сквош" (код ЄДРПОУ 36685184) має стан „8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням) на суму ПДВ 270 237,05 грн.

Між тим, згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з ПДВ встановлено, що ТОВ „ФПГ „Сквош" останнього разу звітувало в грудні 2010 року і Декларація з ПДВ разом з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2011 року за ТОВ „ФПГ „Сквош" не подавалась.

Судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія акту перевірки від 25.04.2012р. за №83/14-0131950849; копія податкового повідомлення - рішення від 15.05.2012р. за № 0000358811; копія розрахунку штрафних санкцій по акту перевірки; копія видаткової накладної від 05.01.2011р.; копія товарно-транспортної накладної за №11000474611; копія податкової накладної від 05.01.2011р. за №1; копія банківської виписки за 23.02.2011р.; копія банківської виписки за 25.03.2011р.; копія банківської виписки за 28.02.2011р.; копія банківської виписки за 09.03.2011р.; копія банківської виписки за 03.03.2011р.; копія банківської виписки за 10.03.2011р.; копія банківської виписки за 11.03.2011р.; копія видаткової накладної №288 від 16.06.2011р.; копія податкової накладної №288 від 16.06.2011р.; копія банківської виписки за 06.07.2011р.; копія банківської виписки за 08.07.2011р.; копія банківської виписки за 13.07.2011р.; копія банківської виписки за 15.07.2011р.; копія банківської виписки за 25.07.2011р.; данні ТОВ «Баттері Груп Україна» з реєстру платників ПДВ сайту ДПС України; данні «Торгівельний дім «Лайнер» з реєстру платників ПДВ сайту ДПС України; копія виписки з протоколу №1 від 29.04.2010р.; копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копія Статуту ПАТ «ВЕСТА-ДНІПРО»; копія Наказу №1-к від 02.09.2010р. про вступ на посаду; копія довідки з ЄДРПОУ; копія передавального акту від 21.03.2012р.; копія акту перевірки від 18.08.2011р. за №10858/23-2; копія акту перевірки від 30.01.2012р. за №409/23-3/33184456; копія довідки про використання індикаторів від 08.08.2012р.; копія прибуткового ордеру від 05.01.2011р.; копія реєстру довіреностей; копія лімітної карти за січень 2011 року; копія лімітної карти за лютий 2011 року; копія лімітної карти за липень 2011 року; копія лімітної карти за серпень 2011 року; копія лімітної карти за вересень 2011 року; копія лімітної карти за жовтень 2011 року; копія лімітної карти за грудень 2011 року; копія прибуткового ордеру від 16.06.2011р.; копія реєстру довіреностей; копії лімітних карток за липень 2011 року; копія лімітної карти за червень 2011 року; копія переліку професій працівників ПАТ «ВЕСТА-ДНІПРО»; копія акту від 26.01.2011р.; копії довідок з ЄДРПОУ.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «ВЕСТА-ДНІПРО» зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 08.04.2002р. та знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Будівельників, б.№34, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 №060803, копія якої міститься в матеріалах справи.

Товариство є юридичною особою відповідно до чинного законодавства України, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в банках, рахунки в цінних паперах та інші рахунки (в тому числі в іноземній валюті) в банківських та небанківських установах України та інших держав, круглу печатку, штампи зі своїм найменуванням, торгівельні марки (знак для товарів та послуг).

ПАТ «ВЕСТА-ДНІПРО» є виробником акумуляторних батарей, однією із складових яких є індикатор зарядженості, у зв`язку з чим придбання індикаторів зарядженості АКБ S6 відповідає діловій меті діяльності підприємства.

05 січня 2011 року публічне акціонерне товариство «ВЕСТА-ДНІПРО» придбало у ТОВ «Баттері Груп Україна» 100 000шт. індикаторів зарядженості АКБ S6 на загальну суму 296 400,00грн., в тому числі ПДВ у розмірі 49 400,00грн.

Здійснення зазначеної операції зафіксовано видатковою накладною №РН-0000001 від 05.01.2011р., товарно-транспортною накладною №11000474611, платіжними дорученнями від 23.02.2011р., 25.03.2011р., 28.02.2011р., 03.03.2011р., 09.03.2011р., 10.03.2011р., 11.03.2011р., податковою накладною №1 від 05.01.2011р., копії яких містяться в матеріалах справи.

ТОВ «Баттері Груп Україна» на момент вчинення зазначеної операції зареєстроване платником податку на додану вартість. Станом на 21.05.2012р. за інформацією Державної податкової служби України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Баттері Груп Україна» не анульоване.

16.06.2011 року ПАТ "ВЕСТА-ДНІПРО" придбало у ТОВ "Торговельний дім "Лайнер" 3000 одиниць респіраторів Росток ЗПК та 2000 одиниць респіраторів Росток ЗП на загальну суму 10 884,00грн., в тому числі ПДВ в розмірі 1 814,00грн.

Здійснення зазначеної операції зафіксовано видатковою накладною №288 від 16.06.2011р., платіжними дорученнями від 06.07.2011р., 08.07.2011р., 13.07.2011р., 15.07.2011р., 25.07.2011р. податковою накладною №288 від 16.06.2011р.

ТОВ "Торговельний дім "Лайнер" на момент вчинення зазначеної операції було зареєстроване платником податку на додану вартість. Станом на 21.05.2012р. за інформацією Державної податкової служби України свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Торговельний дім "Лайнер" анульоване 06.09.2011 року за ініціативою товариства.

25 квітня 2012 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську була проведена документальна невиїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень та липень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., та з 01.06.2011р. по 30.06.2011р., внаслідок чого був складений акт документальної невиїзної перевірки за №83/14-0131950849 від 25.04.2012р., в результаті якої були встановлені наступні порушення: перевіркою підтверджено відображене ПАТ «ВЕСТА-ДНІПРО» у декларації за січень 2011 року бюджетне відшкодування у сумі 14 311 804,00грн., за липень 2011 року бюджетне відшкодування у сумі 1 961 430,00грн. На порушення п.198.1, 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, частини 1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ч.2 ст.207, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, ПАТ «ВЕСТА-ДНІПРО» завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту всього у сумі 51 214,00грн., в т.ч. за січень 2011 року у сумі 49 400,00грн., за червень 2011 року у сумі 1 814,00грн., що призвело до завищення залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 51 214,00грн., в т.ч. за лютий 2011 року у сумі 49 400,00грн., за липень 2011 року у сумі 1 814,00грн.; на порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, п.п. 11.3 п.11 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. №1002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №1402/18697 ПАТ «ВЕСТА-ДНІПРО» порушено порядок ведення податкового обліку в частині не реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних виписаної покупцю в липні 2011 року.

15 травня 2012 року на підставі акту перевірки від 25.04.2012р. за №83/14-0131950849 було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000358811 форми «В4», в якому визначено зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: за січень 2011 року у сумі 49 400,00грн. та за червень 2011 року у сумі 1 814,00грн., всього на суму 51 214,00грн.

Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську в Акті перевірки від 25.04.2012р. посилається на те, що угоди із ТОВ «Баттері Груп Україна» по ланцюгу постачання ТОВ «Союз-Орхідея», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЕМ», ТОВ «Фінансово-промислова група «Сквош» є нікчемними.

При дослідженні матеріалів адміністративного позову та доказів, наданих у судових засіданнях судом було встановлено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні були оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто відносини між ПАТ «ВЕСТА-ДНІПРО» та ТОВ «Баттері Груп Україна».

Первинні документи щодо зазначених господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ «Баттері Груп Україна» були надані у судове засідання, дослідженні та визнані судом такими, що відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» а отже, свідчать про наявність господарської мети та реальності здійснення господарської діяльності підприємства з боку ТОВ «ВЕСТА -ДНІПРО». Висновки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про нікчемність угод по ланцюгу постачання ТОВ «Баттері Груп Україна», ТОВ «Союз-Орхідея», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЕМ», ТОВ «Фінансово-промислова група «Сквош» зроблено на підставі документів, складених 10.01.2011р. (договір поставки №1-01/11 між ТОВ «НВП «ДЕМ» та ТОВ «Союз-Орхідея», податкова накладна №1, видаткова накладна №110/01, податкова накладна №27, видаткова накладна №20) та 28.01.2011р. (податкова накладна №2, видаткова накладна №128/01), тобто пізніше, ніж ТОВ «Баттері груп Україна» було здійснено поставку ПАТ «ВЕСТА-ДНІПРО» (05.01.2011р.), що виключає будь-який вплив цих документів на оцінку відносин ТОВ «Баттері Груп Україна» - ПАТ «ВЕСТА-ДНІПРО» за операцією від 05.01.2011р.

Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську в Акті перевірки від 25.04.2012р. посилається на те, що за даними КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" за ТОВ "Торговий дім "Лайнер" не зареєстровано на праві власності нерухоме майно, що унеможливлює здійснення підприємством господарської діяльності, та на те, що ТОВ "Торговельний дім "Лайнер" не надано до податкового органу документів, що підтверджують формування податкового кредиту та податкових зобов`язань з ПДВ за червень 2011 року.

Запити до Дніпропетровської філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області, КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" було надіслано 18.08.2011р., а відповідь надійшла лише від КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" 24.10.2011р., що не може свідчити про неможливість переконливо здійснення операцій у минулому періоді, за який ПАТ "ВЕСТА- ДНІПРО" було сформовано податковий кредит в червні 2011 року.

Відповідно до п.20.1.18 ст.20 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Правовідносини сторін щодо сплати податків і зборів регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. за № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за № 2755- VI, Цивільним кодексом України від 16.01.2003 за №435-IV.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинного на момент виникнення правовідносин), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до пп. 20.1.1 та пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.п. 14.1.39. ПК України (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки та прийняття рішень ДПІ, ДПА) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

П.п. 54.3.2 п. 54.3.ст. 54 ПК України визначає,що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає,що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України) .

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

У п.п. 58.1. ст58 ПК України зазначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Порядок відкликання податкового повідомлення- рішення і податкової вимоги визначений у ст. 60 ПК Україні, п.п. 60.1.3 якої зазначає, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаною, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Ст. 61 ПК України дає визначення податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України дійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі переліку, зазначеного у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79).

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено,що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні від 23.05.2012р. по справі №2а-6390/90/0470 к/с №К/9991/76525/11, в якому зазначив наступне.

У платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту лише за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит.

Встановлення факту визнання недійсним установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента після проведення господарських операцій, наявність незначних недоліків первинних документів є обставинами, які самі по собі не позбавляють правового значення виданих контрагентами підприємства податкових накладних, що виключає відповідальність платника податків. Крім того, у разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів (зокрема, їх підписання від імені постачальника неповноважною особою) є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених постачальником, а відтак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано документів, які б спростовували твердження позивача щодо отримання товару за правочинами, укладеними з ТОВ «Баттері Груп Україна», ТОВ «ТД «Лайнер», ТОВ «Фінансово-промислова группа «Сквош», ТОВ «Союз-Орхідея», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ДЕМ» та доводили б відсутність факту використання товару в господарській діяльності позивача.

Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11, в якому зазначає, що встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції може вчинюватись з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Крім того, Податковий кодекс України не надає права органам податкової інспекції робити висновки щодо правомірності дій платників податків на підставі припущень, зроблених в ході досудового слідства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності, що дозволяє прийти до висновку про безпідставність доводів з зазначеного приводу.

В судовому засіданні представники податкового органу не надали суду жодних пояснень з посиланням на чинне законодавство України, які б передбачали наявність повноважень органів державної податкової служби України на встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст.203, 215. 228, 662, 655, 656 ЦК України в актах перевірок суб'єктів господарювання.

Частинами 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 2 ст.215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.5 ст.216 ЦК України вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути висунуто будь - якою зацікавленою особою.

До кола таких зацікавлених осіб податкові органи не відносяться, оскільки ст.1 ЦК України визначає, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, що ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій обособленості їх учасників. А до майнових відносин, що ґрунтуються на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст.215 ЦК України вбачається, що нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом, зокрема, ст.228 ЦК України визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснює, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст.228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Дослідивши первинні документи та документи бухгалтерської звітності ТОВ «ВКСТА-ДНІПРО», судом встановлено фактичне отримання продукції, здійснення розрахунків з контрагентами. Отже, не відповідає обставинам справи висновок податкового органу, зазначений в акті перевірки від 25.04.2012р. щодо відсутності об'єкту оподаткування у зв'язку із непідтвердженням факту отримання товарів відповідними документами.

З метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, а також врахування при здійсненні правосуддя позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11, особлива увага при розгляді зазначеної справи була приділена саме дослідженню обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку - позивача, на підставі яких ним були сформовані дані бухгалтерського обліку, для чого судом був з'ясований: рух активів у процесі здійснення господарської діяльності позивачем; встановлена спеціальна податкова правосуб'єктність контрагентів позивача; встановлений зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) позивачем і безпосередньою господарською діяльністю позивача, тощо. При цьому, для з'ясування зазначених обставин судом неодноразово пропонувалося надати відповідачу будь - які доводи та докази на підтвердження висновків, зазначених ним у акті перевірки від 25.04.2012р.

Будь-яких належних доказів в розумінні ст.70 КАС України відповідачем в обґрунтування зазначених висновків надано не було. Суд критично ставиться до наданих відповідачем у якості доказової бази актів перевірок від 18.08.2011р. №10858/23-2 ТОВ «Баттері Груп Україна» та від 30.01.2012р. №409/23-3/33184456 ТОВ «Торговельний дім «Лайнер», оскільки зазначені акти також містять лише припущення податкових органів щодо недодержання контрагентами ТОВ «Баттері Груп Україна» та ТОВ «Торговельний дім «Лайнер» вимог ст.203, 215, 216, 228 ЦК України та не підтверджуються жодними письмовими доказами з боку відповідача.

Надаючи правову оцінку вказаним вище актам, суд також зазначає, що наведені у них дані жодним чином не спростовують законності вимог, наведених в адміністративному позові ПАТ «ВЕСТА-ДНІПРО» та не можуть бути сприйняті судом у якості беззаперечного доказу порушення з боку позивача вимог чинного податкового законодавства України та здійснення останнім діяльності не в межах правового поля та з порушенням норм чинного законодавства України.

Також суд зазначає, що, згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, з урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України, з матеріалів справи вбачається та у судових засіданнях встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 15.05.2012р. за №0000358811 СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську є прийнятими без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення зазначених дій та прийняття оскаржуваного рішення; упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, незапобігаючи несправедливій дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; несвоєчасно.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має також право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд, згідно зі ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається з викладеного вище, відповідачем - суб'єктом владних повноважень не були спростовані будь-якими належними доказами доводи позивача щодо того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012р. №0000358811 є винесеним відповідачем без урахування всіх обставин у справі упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення; без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішень, що призвело до порушення прав та інтересів ТОВ «ВЕСТА-ДНІПРО», натомість позивачем були повною мірою доведені як підстави звернення з даним адміністративним позовом, так і законність та обґрунтованість заявлених у ньому позовних вимог.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже за таких підстав адміністративний позов публічного акціонерного товариства «ВЕСТА-ДНІПРО» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення - рішення від 15.05.2012р. за №0000358811 є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до платіжного доручення від 22.05.2012 року №2185 публічним акціонерним товариством «ВЕСТА-ДНІПРО» було сплачено судовий збір у розмірі 512 (п'ятсот дванадцять)грн.15коп., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне відшкодувати публічному акціонерному товариству «ВЕСТА-ДНІПРО» суму, сплачену у якості судового збору за подання даного адміністративного позову з Державного бюджету України в розмірі 512 (п'ятсот дванадцять)грн.15коп.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «ВЕСТА-ДНІПРО» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення - рішення від 15.05.2012р. за №0000358811 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012р. №0000358811, винесене Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2012 року

Суддя Є.О. Жукова