Постанова

від 16.08.2012 по справі 2а/0570/7359/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/7359/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретарі Асмановій Е.Е.

з участю представників:

позивача - Сулімовій С.О.,

відповідача - Малєєвої Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2012 року № 0000182330 про зменшення суми бюджетного відшкодування за деклараціями за лютий, травень 2011 року у розмірі 32 228,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., № 0000162330 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за деклараціями за 2010 рік у розмірі 154 100,00 грн., № 0000132330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 37 540,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., -

в с т а н о в и в :

У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» (далі позивач або ТОВ «Армлит-Донбасс») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку (далі - відповідач або ДПІ у м. Харцизьку) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 28 травня 2012 року № 0000182330 про завищення суми бюджетного відшкодування за деклараціями за лютий, травень 2011 року у розмірі 32 228,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., № 0000162330 про завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за деклараціями за 2010 рік у розмірі 154 100,00 грн., № 0000132330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 37 540,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що ДПІ у м. Харцизьку здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Армлит-Донбасс» з питань достовірності нарахування, своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість за січень, квітень 2011 року та податку на прибуток за І квартал, півріччя 2011 року по взаєморозрахункам з товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог-Ліберті» (далі - ТОВ «Діалог-Ліберті») та товариством з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС» (ТОВ «СОТ ПЛЮС»), за результатами якої було складено акт від 14 травня 2012 року № 980/22-2/31649644.

В акті перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів з придбання товарів ТОВ «Армлит-Донбасс» від ТОВ «СОТ ПЛЮС», ТОВ «Діалог-Ліберті», у результаті чого позивачем порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, що в свою чергу спричинило завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 154 100,00 грн., у тому числі за 2010 рік у сумі 154 100,00 грн.; заниження податку на прибуток у сумі 37 540,00 грн. у тому числі: за І квартал 2011 року - 5 962,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - 31 578,00 грн.; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 32 228,00 грн., у тому числі: за лютий 2011 року у сумі 4 769,00 грн., за травень 2011 року у сумі 27 459,00 грн.

Із висновками перевірки згідно акту від 14 травня 2012 року № 980/22-2/31649644 позивач цілком не згоден з огляду на наступне.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та зазначеними контрагентами і, як наслідок, про неправомірне завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту базуються на припущеннях про фіктивний характер діяльності ТОВ «Армлит-Донбасс», засновані на інформації, що викладена в актах перевірок інших податкових органів.

Позивач зауважував на тому, що сторонами договорів виконано усі зобов'язання, що підтверджується численними документами. Фактичне відбуття господарських операцій з постачання товарів безпосередньо до позивача контрагентами за цими договорами підтверджені товарно-транспортними, видатковими і податковими накладними, рух товару (сировини для виробництва продукції підприємства) також підтверджується даними бухгалтерського обліку.

Позивач зазначив, що первинні документи ТОВ «Діалог-Ліберті» та ТОВ «СОТ ПЛЮС» фактично не досліджувалися, виїзд за місцезнаходженням підприємств не здійснювався.

Отже, на думку позивача, висновок податкового органу про визнання правочинів нікчемними є протиправним.

До того ж, при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючий орган мав визначити об'єкт оподаткування та податкове зобов'язання з податку на прибуток самостійно, що передбачає встановлення для кожного звітного періоду: валовий дохід, валові витрати, амортизацію, чого відповідачем не зроблено враховуючи перелік документів, які перелічені в акті як такі, що досліджені (згідно з даними акту, висновки зроблені на підставі відповідних декларацій платника).

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2012 року № 0000182330, № 0000162330 та № 0000132330 визнати недійсними (арк. справи 3-7).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила задовольнити позов.

Відповідач надав письмові заперечення (арк. справи 90-92), в яких вказав, що позивачем сформовано податковий кредит за січень, квітень 2011 року та валові витрати за 2010 рік, І квартал 2011 року за рахунок контрагентів ТОВ «СОТ ПЛЮС» і ТОВ «Діалог-Ліберті» з порушенням пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 154 100 грн., у тому числі за 2010 рік у сумі 154 100 грн.; підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 37 540 грн., у тому числі: І квартал 2011 року - 5 962 грн., ІІ квартал 2011 року - 31 578 грн.; пунктів 198.1 та 198.2 статті 198, пунктів 201.1, 201.8 та 201.9 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 32 228 грн., у тому числі: за лютий 2011 року - у сумі 4 769 грн., за травень 2011 року - у сумі 27 459 грн.

Договори, укладені між ТОВ «Армлит-Донбасс» (Покупцем) та постачальниками, ТОВ «СОТ ПЛЮС» і ТОВ «Діалог-Ліберті», не мають на меті реального настання правових наслідків по ланцюгу постачання за вищевказаний період та відповідно до статті 203, частин 1 та 2 статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідач зауважив, що вказані факти підтверджуються актом документальної позапланової перевірки Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції № 5504/23-3-24154966 від 02 листопада 2011 року ТОВ «Діалог-Ліберті» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за січень, лютий, квітень 2011 року та податку на прибуток за І півріччя 2011 року по взаєморозрахункам з приватним підприємством «Апірус ХХІ» та приватним підприємством «Інтеграль», та актом документальної позапланової перевірки Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 84/23-253/36015137 від 21 березня 2011 року ТОВ «СОТ ПЛЮС» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Згідно висновків вказаних актів перевірок договори укладені між контрагентами позивача та їх постачальниками (ТОВ «Дніпротехенергобуд», ТОВ «Енергоінжинірінг», ТОВ «Синтез», ПП «Апірус XXI», ПП «Інтеграль») не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу постачання та відповідно до статті 203, частин 1 та 2 статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України визнані нікчемними.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» до податкового кредиту та валових витрат віднесено суму витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей від постачальників ТОВ «СОТ ПЛЮС» та ТОВ «Діалог-Ліберті», в яких не виникло податкових зобов'язань та не знайшли відображення у податковій звітності суми валових доходів від продажу покупцю. Інформація щодо відсутності податкових зобов'язань та валових доходів у постачальників по ланцюгу постачання встановлена на рівні Державної податкової служби України відповідно до даних центральної бази та підтверджується актом перевірки.

Несплата суб'єктами господарювання податків до бюджету за правочинами є порушенням публічного порядку, оскільки останні спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Податковий орган також зауважив, що ТОВ «СОТ ПЛЮС» та ТОВ «Діалог-Ліберті» проводили діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Вигодонабувачем є кінцевий споживач, який завідомо укладав угоди з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, тобто вчиняв удаваний правочин з метою приховування, ухилення від сплати податків. Даною перевіркою встановлено, що вигодонабувачем є ТОВ «Армлит-Донбасс». Отже, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою завищення суми податкового кредиту та завищення суми бюджетного відшкодування, завищення суми валових витрат, що призвело до втрат Державного бюджету України.

Відповідач також посилається на те, що господарські операції між ТОВ «Армлит-Донбасс» та контрагентами-постачальниками ТОВ «СОТ ПЛЮС» та ТОВ «Діалог-Ліберті» не підтверджуються виходячи із врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже, підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування та ухилення від сплати податків.

Так як документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлений факт укладання угод, які не мають реального настання правових наслідків між ТОВ «Армлит-Донбасс» та контрагентами ТОВ «СОТ ПЛЮС» та ТОВ «Діалог-Ліберті», по даному акту перевірки податковим органом визначена сума заниженого податку на прибуток та податку на додану вартість.

На підставі вищевикладеного ДПІ у м. Харцизьку вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягають.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову, надала пояснення аналогічні викладеним у запереченнях, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року замінено відповідача, Державну податкову інспекцію у м. Харцизьку, на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Харцизьку Донецької області ДПС) (арк. справи 231).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 19 вересня 2001 року за адресою: 86700, Донецька область, м. Харцизьк, вул. Огарьова, буд. 67, включено до ЄДРПОУ за номером 31649644, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 314482, довідками з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 027407 та серії АБ № 457904 (арк. справи 8, 9).

Позивач узятий на облік в органах державної податкової служби 03 жовтня 2001 року за № 66, з 16 січня 2006 року за № 3208 перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Харцизьку, про що свідчать довідки про взяття на облік платника податків № 2121 від 18 січня 2011 року та № 3230 від 20 липня 2012 року (арк. справи 10).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 06747977 (серія НВ № 138694) від 23 січня 2006 року (арк. справи 11).

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби, що є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Харцизьку, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби відповідно до наказу начальника Державної податкової інспекції у м. Харцизьку від 24 квітня 2012 року № 172 та на підставі інформації, отриманої від Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції від 07 листопада 2011 року № 32133/7/23-313-3 та від Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 23 березня 2011 року № 3152/7/23-211/1024 проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Армлит-Донбасс» з питань достовірності нарахування, своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість за січень, квітень 2011 року та податку на прибуток за І квартал, півріччя 2011 року по взаєморозрахункам з ТОВ «Діалог-Ліберті» (код ЄДРПОУ 24154966) та ТОВ «СОТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36015137) (арк. справи 16-27).

Повідомлення про початок перевірки № 3213 від 24 квітня 2012 року та копія наказу органу Державної податкової служби вручені під розписку 25 квітня 2012 року головному бухгалтеру ТОВ «Армлит-Донбасс» ОСОБА_3

За наслідками перевірки складено акт від 14 травня 2012 року № 980/22-2/31649644 (арк. справи 16-27).

Згідно висновків вказаного акту, податковим органом встановлено здійснення нікчемних правочинів між ТОВ «Армлит-Донбасс» та «СОТ ПЛЮС», ТОВ «Діалог-Ліберті» по операціям з придбання товару від ТОВ «СОТ ПЛЮС», ТОВ «Діалог-ЛІберті» (стаття 203, частини 1 та 2 ст. 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України). Також в акті перевірки зазначено про порушення позивачем:

1) пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього на 154 100 грн., у тому числі за 2010 рік на 154 100 грн.;

2) підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижена сума податку на прибуток у сумі 37 540 грн., у тому числі:

- І квартал 2011 року - 5 962 грн.,

- ІІ квартал 2011 року - 31 578 грн.;

3) пунктів 198.1 та 198.2 статті 198, пунктів 201.1, 201.8 та 201.9 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, у результаті чого підприємством завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 32 228 грн., у тому числі:

- за лютий 2011 року у сумі 4 769 грн.,

- за травень 2011 року у сумі 27 459 грн. (арк. справи 27).

28 травня 2012 року на підставі вказаних висновків акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 58.1 статті 58, статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) №0000132330, яким за порушення підпункту 138.1.1, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 37 541,00 грн., у тому числі за основним платежем - 37 540,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. (арк. справи 13);

2) №0000162330, яким за порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік по декларації № 9006770368 від 07 лютого 2011 на суму 154 100 грн. (арк. справи 14);

3) від 28 травня 2012 року №0000162330, яким за порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 201.1, 201.8, 201.9 статті 201 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 32 228,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року по декларації № 9001272109 від 18 березня 2011 року у розмірі 4 769,00 грн., за травень 2011 року по декларації № 9004143275 від 17 червня 2011 року у розмірі 27 459,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 1,00 грн. (арк. справи 14, 15).

Прийняті відповідачем рішення є правовими актами індивідуальної дії, правомірність винесення яких здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

За приписами статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що Державна податкова інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби не довела правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, таким чином позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

1. Щодо податку на прибуток суд зазначає наступне.

В акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, вказується на порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, яке обґрунтовано тим, що між позивачем та його постачальниками, товариством з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС» і товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог-Ліберті», укладені нікчемні правочини (договори № 115/10 від 20 грудня 2010 року; № 2/11 від 17 січня 2011 року), що не мають юридичних наслідків, з огляду на що є неправомірним формування позивачем валових витрат у сумі 315 240,00 грн. по вказаним договорам, у тому числі: за 2010 рік 154 100,00 грн. (по взаєморозрахункам з ТОВ «СОТ ПЛЮС»), за І квартал 2011 року 23 846,00 грн., за ІІ квартал 2011 року 137 294,00 грн. (по взаєморозрахункам з ТОВ «Діалог-Ліберті») (арк. справи 22).

В результаті вказаних порушень перевіркою встановлено завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік у сумі 154 100 грн. та заниження суми податку на прибуток у розмірі 37 540,00 грн., у тому числі: І квартал 2011 року - 5 962,00 грн., ІІ квартал 2011 року - 31 578 грн. (арк. справи 24-25).

У ході судового розгляду справи, судом встановлено, що між ТОВ «Армлит-Донбасс» (Покупець) та ТОВ «СОТ ПЛЮС» (Постачальник) укладений договір поставки №115/10 від 20 грудня 2010 року (арк. справи 28-29).

За умовами цього договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, а саме: чавун ПЛ-1, ПЛ-2 ДСТУ 3133-95 (ГОСТ 805-95), феросиліцій ФС45 ГОСТ 1415-93, феромарганець ФМ78 ДСТУ 3547-97, в найменуванні, номенклатурі, кількості і по цінам, визначеним на момент відвантаження товару і вказаним у Специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною. Згідно пунктів 2.7, 3.1, 4.1, 4.2 договору при поставці товару Постачальник надає наступні товаросупровідні документи: рахунок, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості завода-виробника. Перехід права власності на товар здійснюється в момент оформлення накладної на товар, підписання її обома сторонами і фактичної передачі товару Покупцю. Загальна вартість договору є орієнтовною і на момент укладання договору складає 900 000,00 грн., у тому числі ПДВ 150 000,00 грн. Оплата за кожну партію товару здійснюється простим банківським переводом на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку протягом 10 днів з моменту отримання товару Покупцем.

Відповідно до пункту 8.5 договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011 року на умовах повного взаєморозрахунку сторін.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

До договору сторонами були підписані специфікації: № 1 від 20 грудня 2010 року на суму 92 920,00 грн. з урахуванням ПДВ 15 486,67 грн. та № 2 від 29 грудня 2010 року на суму 92 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 15 333,33 грн. про поставку чавуну ПЛ-1, ПЛ-2 кількістю 20,200 т та 20,000 т відповідно (арк. справи 30-31).

На виконання умов зазначеного договору з додатками товариством з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС» поставлено товар за найменуванням - чавун ПЛ-1, ПЛ-2. За фактом поставки вказаним підприємством видано позивачу рахунки-фактури: № СФ-0001484 від 17 грудня 2010 року на суму 92 920,00 грн., з урахуванням ПДВ 15 486,67 грн. та № СФ-0001546 від 28 грудня 2010 року на суму 92 000,00 грн., з урахуванням ПДВ 15 333,33 грн. (арк. справи 34, 172), а також податкові накладні: № 1482 від 17 грудня 2010 року на суму 92 000,00 грн., з урахуванням ПДВ 15 333,33 грн.; № 1483 від 20 грудня 2010 року на суму 920,00 грн., з урахуванням ПДВ 153,33 грн.; № 1547 від 28 грудня 2010 року на суму 55 200,00 грн., з урахуванням ПДВ 9 200,00 грн.; № 1548 від 29 грудня 2010 року на суму 36 800,00 грн., з урахуванням ПДВ 6 133,33 грн. на товар чавун ПЛ-1, ПЛ-2 кількістю 40,200 т. (арк. справи 36-39).

Отримання позивачем товару підтверджено наданими до матеріалів справи видатковими накладними: № РН-0001388 від 20 грудня 2010 року на суму 92 920,00 грн., з урахуванням ПДВ 15 486,67 грн. та № РН-0001449 від 29 грудня 2010 року на суму 92 000,00 грн., з урахуванням ПДВ 15 333,33 грн. (арк. справи 32-33), відповідно до яких безпосередньо товар отримав ОСОБА_4 на підставі довіреностей № 1313 від 17 грудня 2010 року та № 1372 від 28 грудня 2010 року, що видані йому ТОВ «Армлит-Донбасс». Факт видачі довіреностей товариством підтверджується книгою обліку довіреностей на 2010/2011 роки, витяг з якої міститься у матеріалах справи (арк. справи 173-177).

Також, позивачем надано суду виписки із сертифікатів якості на товар, що в свою чергу доводить виконання постачальником умов договору щодо якості товару (арк. справи 178).

Перевезення товару - чавун передільний ПЛ-1, ПЛ-2, кількістю 20,000 т на суму 92 000,00 грн. відбулося за рахунок позивача автомобілем марки КАМАЗ, модель 53212, реєстраційний номер НОМЕР_7, який знаходиться у власності ТОВ «Армлит-Донбасс», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 20 січня 2007 року (арк. справи 182).

Факт здійснення перевезення також підтверджується товарно-транспортною накладною № 429 від 29 грудня 2010 року (арк. справи 41).

Перевезення товару - чавун передільний ПЛ-1, ПЛ-2, кількістю 20,200 т на суму 92 920,00 грн. здійснювалося автопідприємством ТОВ «АТП 08-13» на автомобілі марки КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_8, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 404 від 20 грудня 2010 року (арк. справи 40).

Із зазначених товарно-транспортних накладних вбачається, що вантажовідправником є ТОВ «СОТ ПЛЮС», замовником та вантажоодержувачем - ТОВ «Армлит-Донбасс», перевезення товару здійснювалось водіями ОСОБА_5, ОСОБА_6, пункт навантаження - м. Запоріжжя, пункт розвантаження - м. Харцизьк Донецької області.

Оплата за товар здійснювалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «СОТ ПЛЮС», що підтверджено платіжними дорученнями від 17 грудня 2010 року № 4697 та від 28 грудня 2010 року № 4846 (арк. справи 42).

Придбаний товар оприбуткований на складі позивача, що підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 1035 від 21 грудня 2010 року та № 1045 від 29 грудня 2010 року (арк. справи 224), картками складського обліку матеріалів, копії яких наявні в матеріалах справи (арк. справи 222).

Крім того, 17 січня 2011 року між ТОВ «Діалог-Ліберті» (Постачальник) та ТОВ «Армлит-Донбасс» (Покупець) укладений договір поставки № 2/11 (арк. справи 43-44), згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, а саме: алюміній АК5М2 ДСТУ 2839-94 (ГОСТ 1583-93) в найменуванні, номенклатурі, кількості і по цінам, визначеним на момент відвантаження товару і вказаним у Специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною. Згідно пунктів 2.7, 3.1, 4.1, 4.2 договору при поставці товару Постачальник надає наступні товаросупровідні документи: рахунок, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості завода-виробника. Перехід права власності на товар здійснюється в момент оформлення накладної на товар, підписання її обома сторонами і фактичної передачі товару Покупцю. Загальна вартість договору є орієнтовною і на момент укладання договору складала 900 000,00 грн., у тому числі ПДВ 150 000,00 грн. Оплата за кожну партію товару здійснюється простим банківським переводом на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку протягом 10 днів з моменту отримання товару Покупцем.

Відповідно до пункту 8.5 договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011 року на умовах повного взаєморозрахунку сторін.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

До договору сторонами підписані специфікації: № 1 від 18 січня 2011 року на суму 28 615,68 грн., з урахуванням ПДВ 4 769,28 грн., № 2 від 22 квітня 2011року на суму 105 336,00 грн., з урахуванням ПДВ 17 556,00 грн. та № 3 від 28 квітня 2011року на суму 59 416,50 грн., з урахуванням ПДВ 9 902,75 грн., про поставку алюмінієвого сплаву АК5М2 ДСТУ 2839-94 (ГОСТ 1583-93) кількістю 1,656 тн, 5,544 тн та 3,047 тн відповідно (арк. справи 45-46).

На виконання умов зазначеного договору з додатками товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог-Ліберті» поставлено товар за найменуванням алюмінієвий сплав АК5М2 ДСТУ 2839-94 (ГОСТ 1583-93). За фактом поставки вказаним підприємством видано позивачу рахунки: № 10 від 18 січня 2011 року на суму 28 615,68 грн., з урахуванням ПДВ 4 769,28 грн., № 72 від 21 квітня 2011року на суму 105 336,00 грн., з урахуванням ПДВ 17 556,00 грн. та № 82 від 28 квітня 2011року на суму 59 416,50 грн., з урахуванням ПДВ 9 902,75 грн. (арк. справи 50, 57), а також податкові накладні: № 6 від 18 січня 2011 року на суму 28 615,68 грн., з урахуванням ПДВ 4 769,28 грн., № 015 від 22 квітня 2011року на суму 105 336,00 грн., з урахуванням ПДВ 17 556,00 грн. та № 022 від 27 квітня 2011року на суму 59 416,50 грн., з урахуванням ПДВ 9 902,75 грн. на товар сплав ливарний алюмінієвий АК5М2 кількістю 10,247 тн (арк. справи 48, 51, 58).

Отримання товару підтверджено наданими до матеріалів справи накладними: № 6 від 18 січня 2011 року на суму 28 615,68 грн., з урахуванням ПДВ 4 769,28 грн., № 12 від 22 квітня 2011 року на суму 105 336,00 грн., з урахуванням ПДВ 17 556,00 грн. та № 23 від 28 квітня 2011 року на суму 59 416,50 грн., з урахуванням ПДВ 9 902,75 грн. (арк. справи 47, 50, 57), відповідно до яких товар отримав ОСОБА_7 на підставі довіреності № 46 від 17 січня 2011 року (по накладній № 6 від 18 січня 2011 року) та ОСОБА_4 на підставі довіреності № 453 від 20 квітня 2011 року (по накладній № 12 від 22 квітня 2011року та № 23 від 28 квітня 2011року), що видані вказаним особам ТОВ «Армлит-Донбасс», про що свідчить книга обліку довіреностей на 2010/2011 роки (арк. справи 173-177.

Також, позивачем суду надано довідки видані ТОВ «Діалог-Ліберті» про хімічний аналіз сплаву АК5М2 (ГОСТ 1583-93) від 17 січня 2011 року, від 21 квітня 2011 року, від 05 травня 2011 року, що доводять виконання постачальником умов договору щодо якості товару (арк. справи 179-180).

Перевезення товару сплав ливарний алюмінієвий АК5М2 кількістю 1,656 тн на суму 28 615,68 грн. відбулося за рахунок позивача автомобілем марки ГАЗ, модель 33021, реєстраційний номер НОМЕР_9, який знаходиться у власності ТОВ «Армлит-Донбасс» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого Харцизьким МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України у Донецькій області 20 січня 2007 року (арк. справи 184), про що свідчить накладна на відвантаження ТВВВ № 370 від 07 серпня 2002 року (арк. справи 183).

Факт здійснення перевезення підтверджується товарно-транспортною накладною № 49 від 18 січня 2011 року (арк. справи 49).

Перевезення товару сплав ливарний алюмінієвий АК5М2 кількістю 5,544 тн на суму 105 336,00 грн. та кількістю 3,047 на суму 59 416,50 грн. здійснювалося фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 на автомобілі марки МАЗ, модель 5551, реєстраційний номер НОМЕР_10, який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстрований 02 вересня 2009 року РЕВ 1-го МРВ м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області (арк. справи 196). Перевезення товару фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 здійснювалося на підставі договору про надання транспортних послуг № 108/10 від 01 січня 2011 року (арк. справи 193).

Факт перевезення товару фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 підтверджується актами про надання послуг № ОУ-0000018 від 26 квітня 2011 року та № ОУ-0000019 від 29 квітня 2011 року (арк. справи 194, 195). Оплата наданих транспортних послуг проведена платіжними дорученнями № 6570 від 10 травня 2011 року та № 6592 від 11 травня 2011 року, відповідно до яких ТОВ «Армлит-Донбасс» сплатило 37 324,80 грн. (арк. справи 197, 198).

Товарно-транспортними накладними № 49 від 22 квітня 2011 року та № 49 від 28 квітня 2011 року, копії яких містяться в матеріалах адміністративної справи також підтверджується факт перевезення вказаного товару (арк. справи 52, 55).

Із зазначених товарно-транспортних накладних вбачається, що вантажовідправником є ТОВ «Діалог-Ліберті», замовником та вантажоодержувачем - ТОВ «Армлит-Донбасс», перевезення товару здійснювалось водіями ОСОБА_7, ОСОБА_9, пункт навантаження - м. Слов'янськ Донецької області, пункт розвантаження - м. Харцизьк Донецької області.

Оплата за товар здійснювалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Діалог-Ліберті», що підтверджено платіжними дорученнями від 17 лютого 2011 року № 5478, від 23 лютого 2011 року № 5527, від 24 лютого 2011 року № 5547, від 01 березня 2011 року № 5614, від 09 березня 2011 року № 5722, від 10 березня 2011 року № 5763, від 17 березня 2011 року № 5851, від 22 березня 2011 року № 5894, від 25 березня 2011 року № 5950, від 08 квітня 2011 року № 6167, від 22 квітня 2011 року № 6354 та від 28 квітня 2011 року № 6409 (арк. справи 56-61).

Придбаний товар оприбуткований на складі позивача, про що свідчать накладні-вимоги про на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 39 від 19 січня 2011 року, № 309 від 26 квітня 2011 року та № 348 від 29 квітня 2011 року (арк. справи 225-227), картки складського обліку матеріалів № 81, № 423, № 512, копії яких наявні в матеріалах справи (арк. справи 222-223).

Аналізуючи наведені вище документи, суд прийшов до висновку, що ними у повному обсязі підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій на виконання умов договорів, укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС» і товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог-Ліберті».

Як вбачається з матеріалів справи, суму витрат на придбання товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС» та товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог-Ліберті» у сумі 315 240,00 грн. (у тому числі за 2010 рік - 154 100,00 грн., за 1 квартал 2011 року - 23 846,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - 137 294,00 грн.) позивач відніс до складу валових витрат підприємства, що відобразив у відповідних податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств (арк. справи 145, 147-148).

Між сторонами відсутній спір щодо розміру сформованих за наслідками господарських операцій зазначених вище сум валових витрат.

Оскільки частина валових витрат була сформована позивачем у 2010 році та у І кварталі 2011 року, то вирішуючи питання щодо обґрунтованості їх формування суд застосовує положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на той час.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який втратив чинність, але діяв на час вчинення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Що стосується сум, віднесених позивачем до складу валових витрат у ІІ кварталі 2011 року, то до цих відносин підлягають застосуванню наступні положення Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На підставі пункту 138.6 статті 138 цього Кодексу, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність у позивача достатнього обсягу первинних документів на підтвердження здійснення спірних господарських операцій, то відсутні підстави у даному випадку стверджувати про порушення позивачем зазначених вище вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України.

До того ж, у Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03 квітня 2009 року «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представника позивача, придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (арк. справи 224-227), картками складського обліку матеріалів (арк. справи 222-223), матеріальними звітами цеху ковкого чавуну і металопокриттів за грудень 2010 року та ЦЦЛ №10 за квітень 2011 року (арк. справи 199-201, 202).

Отже, наявними у справі матеріалами підтверджено зв'язок понесених позивачем витрат при придбанні товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС» та товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог-Ліберті» із власною господарською діяльністю позивача.

За таких підстав, суд дійшов висновку про необґрунтованість встановлення відповідачем порушень з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» приписів пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України.

2. Щодо податку на додану вартість суд зауважує на такому.

В акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, вказується про порушення позивачем пункту 198.1, пункту, 198.2 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.8, пункту 201.9 статті 201 Податкового кодексу України у вигляді завищення суми податкового кредиту та, відповідно, суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 32 228,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року - 4 769,00 грн., за травень 2011 року - 27 459,00 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення за січень, квітень 2011 року, сформованого при здійсненні необґрунтованих операцій за правочином, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог-Ліберті», фактичне виконання яких не підтверджено (арк. справи 25-27).

Дослідженням обставин формування позивачем податкового кредиту у зазначеному вище розмірі встановлено, що податковий кредит сформовано ним на підставі податкових накладних, виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог-Ліберті» від 18 січня 2011 року № 6 на суму 28 615,68 грн. з урахуванням ПДВ 4 769,28 грн. (арк. справи 47), від 22 квітня 2011року № 015 на суму 105 336,00 грн. з урахуванням ПДВ 17 556,00 грн. (арк. справи 51) та від 27 квітня 2011року № 022 на суму 59 416,50 грн. з урахуванням ПДВ 9 902,75 грн. (арк. справи 54).

Вказані податкові накладні відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідні періоди 2011 року.

Суми податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту січня 2011 року у розмірі 4 769,00 грн., квітня 2011 року у розмірі 27 459,00 грн., що відобразив у відповідних податкових деклараціях з податку на додану вартість (арк. справи 153-154, 162-163).

У подальшому позивачем заявлено відповідні суми податку до бюджетного відшкодування, які сформовані за рахунок від'ємного значення, отриманого як різниця між сумами податкових зобов'язань та сумами податкового кредиту у зазначеному вище розмірі (арк. справи 160-161, 165-167).

Вказуючи на неправомірність визначення позивачем податкового кредиту, відповідач зменшив спірним податковим повідомленням-рішенням суму, заявлену позивачем до бюджетного відшкодування.

Суд вважає таке зменшення бюджетного відшкодування позивачу протиправним з огляду на наступне.

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником

особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану

вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до положень пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.9. статті 201 Податкового кодексу України, не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, законодавством визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в тому числі і податку на додану вартість, та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми податку на додану вартість. Таким чином, покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому впливати на надходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача в акті перевірки на те, що контрагент позивача не сформував відповідне податкове зобов'язання з податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій, оскільки жодними нормами законодавства це не передбачено. Крім того, нормами законодавства право платника податку на формування податкового кредиту не поставлене в залежність від несвоєчасності формування податкового зобов'язання його контрагентами. Суд звертає увагу, що Податковий кодекс України не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше. Проте, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за перевіряємий період та вірно визначено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 4 769,00 грн., за квітень 2011 року у розмірі 27 459, грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача порушень вимог пункту 198.1, пункту, 198.2 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.8, пункту 201.9 статті 201 Податкового кодексу України.

3. Щодо висновку податкового органу про нікчемність правочинів суд зазначає наступне.

Суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про те, що проаналізовані вище договори із контрагентами позивача - товариством з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС» та товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог-Ліберті» є нікчемними, з огляду на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина); правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив в акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС» та товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог-Ліберті» № 115/10 від 20 грудня 2010 року та № 2/11 від 17 січня 2011 року відповідно. Також, вказані правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

В акті перевірки в якості доказів нікчемності правочинів - договорів укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС» та товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог-Ліберті» № 115/10 від 20 грудня 2010 року та № 2/11 від 17 січня 2011 року, зазначені такі обставини:

- Згідно з актом перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС» з питань достовірності вчинених правочинів з його постачальниками - товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротехенергобуд», товариством з обмеженою відповідальністю «Енерготехінжінерінг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Синтез» та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податку на додану вартість за грудень 2010 року, за допомогою проведення аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарської діяльності за попередні та подальші податкові періоди, встановлено, що ТОВ «СОТ ПЛЮС» формується податковий кредит підприємствами, які використовуються як «транзитні» або як «податкові ями» для штучного нарощування валових витрат «підприємствам-вигодонабувачам» та формування незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість. Фактично ТОВ «СОТ ПЛЮС» товар підприємствам-контрагентам не постачався та не купувався, а проводились безтоварні операції, що свідчить про здійснення правочинів між ТОВ «СОТ ПЛЮС» та підприємствами-контрагентами без мети настання реальних наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Крім того, встановлено, що ТОВ «СОТ ПЛЮС» не має земельних ділянок, власних основних засобів, складських або інших приміщень, які можуть використовуватися у господарській діяльності підприємства.

- Відповідно до актів перевірок товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог-Ліберті» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за січень, лютий, квітень 2011 року та податку на прибуток за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року по взаєморозрахункам з приватним підприємством «Апірус ХХІ» та приватним підприємством «Інтеграль» встановлено відсутність у цих підприємств умов для ведення господарської діяльності, по ПП «Апірус ХХІ» розпочата ліквідаційна процедура та анульовано його свідоцтво платника податку на додану вартість, у ПП «Інтеграль» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям та операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальниуів, внаслідок чого угоди, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог-Ліберті» та його контрагентами не мають реального товарного характеру.

- Господарські операції між ТОВ «Армлит-Донбасс» та контрагентами ТОВ «СОТ ПЛЮС» та ТОВ «Діалог-Ліберті» не підтверджуються виходячи із врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже, правові взаємовідносини відбувалися без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та ухилення від сплати податків.

- Документи, на підставі яких здійснювалося придбання товарів, не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні».

Однак, на думку суду, вказані відповідачем обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договорів, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС» та товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог-Ліберті», оскільки вказані висновки податкового органу не знайшли свого обґрунтування під час судового розгляду справи.

Так, суду відповідачем надані акти перевірок контрагентів позивача, з яких вбачається наступне:

- відповідно до акту Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 21 березня 2011 року № 84/23-253/36015137 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податку на додану вартість за період - грудень 2010 року встановлено порушення ТОВ «СОТ ПЛЮС» вимог Цивільного кодексу України у частині укладення правочинів з товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротехенергобуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Енерготехінжінерінг», зміст яких суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить моральним засадам суспільства, правочини порушують публічний порядок, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Також, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, у зв'язку з чим правочини є недійсними в силу закону, наслідком чого є відсутність бази та об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток (арк. справи 94-97);

- відповідно до акту Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції від 02 листопада 2011 № 5504/23-3-24154966 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог-Ліберті» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за січень, лютий, квітень 2011 року та податку на прибуток за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року по взаємовідносинам з приватним підприємством «Апірус ХХІ» та приватним підприємством «Інтеграль» правові відносини між ТОВ «Діалог-Ліберті» та його контрагентами визнані нікчемними (арк. справи 99-126).

Підсумовуючи наведені вище акти податкових органів, суд доходить висновку, що всі вони стосуються нікчемності правочинів по ланцюгу від постачальників контрагентів позивача, що обґрунтовано відсутністю у підприємств умов для провадження господарської діяльності, не підтвердженням реальності вчинених ними господарських операцій.

З цього приводу суд зазначає, що до вказаних актів не додано відповідних документів податкової та фінансової звітності, первинних документів бухгалтерського обліку підприємств, з огляду на що суд приходить до висновку про відсутність належного документального обґрунтування фактів, встановлених вказаними актами.

Також суд зазначає, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених договорів саме з позивачем на підставі частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності у контрагентів підприємства та їх постачальників.

Що стосується зазначення в акті перевірки про відсутність належним чином оформлених документів, що підтверджують факт придбання товарів, то суд також вважає ці доводи є не обґрунтованими з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, останній не містить жодного посилання на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм. Як зазначалось судом вище, позивачем надано відповідні первинні документи бухгалтерського обліку та товарно-транспортні документи на підтвердження виконання договорів, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «СОТ ПЛЮС» та товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог-Ліберті», невідповідність яких зазначеним вище вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно-правових актів під час судового розгляду справи не встановлена.

Стосовно зазначення в акті перевірки про відсутність у ТОВ «Армлит-Донбасс» складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій, суд зазначає наступне.

Позивачем суду надані договори купівлі-продажу будівель, які входять до майнового комплексу відкритого акціонерного товариства «Армліт», розташованих за адресою: м. Харцизьк, вул. Огарьова, 67, від 20 вересня 2004 року серія ВВМ № 467933 та від 04 листопада 2004 року № 192/07 (серія ВВО № 000190), відповідно до яких ТОВ «Армлит-Донбасс» передаються у власність будівлі заводоуправління, цехів, вісових, складів тощо (арк. справи 203, 205). Також позивачем надані договір купівлі продажу автотранспортних засобів від 05 грудня 2003 року № 242/07 та договір про надання транспортних послуг від 01 січня 2011 року № 108/10 (арк. справи 181, 193).

Вищевказані документи свідчать про наявність у позивача майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій. Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність зазначених вище тверджень податного органу, що містяться в акті.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів податкового органу, викладених в акті перевірки, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 28 травня 2012 року № 0000182330 про завищення суми бюджетного відшкодування за деклараціями за лютий, травень 2011 року у розмірі 32 228,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., № 0000162330 про завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за деклараціями за 2010 рік у розмірі 154 100,00 грн., № 0000132330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 37 540,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 2 146,00 гривень (арк. справи 2, 66).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2012 року № 0000182330 про зменшення суми бюджетного відшкодування за деклараціями за лютий, травень 2011 року у розмірі 32 228,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., № 0000162330 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за деклараціями за 2010 рік у розмірі 154 100,00 грн., № 0000132330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 37 540,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби від 28 травня 2012 року № 0000132330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 37 540,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби від 28 травня 2012 року № 0000162330 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за деклараціями за 2010 рік у розмірі 154 100,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби від 28 травня 2012 року № 0000182330 про зменшення суми бюджетного відшкодування за деклараціями за лютий, травень 2011 року у розмірі 32 228,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.,

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 16 серпня 2012 року.

Постанова у повному обсязі складена 21 серпня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.