Постанова

від 16.08.2012 по справі 8181/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 серпня 2012 р. № 2-а- 8181/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю представників сторін

позивача Кубар А.В.

відповідача Дубрової К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство струмопідводу та електроприводу" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Позовні вимоги заявлені до Основ'янської МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС про визнання протиправними дій відповідача по оформленню результатів виїзної документальної позапланової перевірки позивача у акті № 584/233/36372997 від 27.02.2012 р. «Про результати проведення виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Підприємство струмопідводу та електроприводу», код ЄДРПОУ 36372997, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промбуд-монтажсервіс»(код ЄДРПОУ 36987611), ТОВ «Промспец консалтинг»(код ЄДРПОУ 37091549) з питання реальності та повноти відображення в обліку за період січень-лютий, травень 2011 року»; скасування податкового повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова від 22 березня 2012 року № 0000032210.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, пославшись на те, що при проведенні перевірки фахівці податкового органу дійшли помилкового висновку про порушення підприємством норм цивільного законодавства в частині вчинення правочинів, про відсутність об'єктів оподаткування та про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності, оскільки рішенням суду визнано неправомірними дії податкових органів по проведенню перевірок контрагентів.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні вимог відмовити пославшись на те, що перевірка проведена з дотриманням приписів гл.8 ПК України, яка визначає підстави та порядок проведення перевірок державними податковими органами, та відповідно наданими до податкового органу первинними документами не підтверджено реальності здійснення господарських відносин підприємствами-контрагентами, не підтверджено зв'язок понесених на користь останніх витрат з господарською діяльністю позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 14.02.2012 р. по 22.02.2012 р. фахівцями відповідача проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Промбуд-монтажсервіс»(код ЄДРПОУ 36987611), ТОВ «Промспец консалтинг»(код ЄДРПОУ 37091549) з питання реальності та повноти відображення в обліку за період січень-лютий, травень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 27.02.2012 р. № 584/233/36372997, яким зафіксовано порушення ст. 203, ч. 1 ст. 207, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ПСЕ»(код ЄДРПОУ 36372997) з постачальником ТОВ «Промбуд-монтажінвест», ТОВ «Промспец консалтинг»; не підтвердження реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Промбуд-монтажінвест», ТОВ «Промспец консалтинг»на загальну суму сформованого податкового кредиту 66274,00 грн.;

порушення п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 66274,00 грн., в т.ч. у лютому 2011 р. на суму 52214,00 грн., у травні 2011 р. на суму 14060,00 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 22 березня 2012 року № 0000032210, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66274,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача просив суд визнати неправомірними дії відповідача по оформленню результатів виїзної документальної позапланової перевірки позивача у акті № 584/233/36372997 від 27.02.2012 р. «Про результати проведення виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Підприємство струмопідводу та електроприводу», код ЄДРПОУ 36372997, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промбуд-монтажсервіс»(код ЄДРПОУ 36987611), ТОВ «Промспец консалтинг»(код ЄДРПОУ 37091549) з питання реальності та повноти відображення в обліку за період січень-лютий, травень 2011 року»з тих підстав, що при проведенні перевірки фахівцями податкового органу порушено підстави проведення перевірки, а висновки акту перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах, відображених у первинних бухгалтерських документах. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.75.1.,75.1.2 ст..75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Стаття 78 ПК України, визначає обставини для проведення документальної позапланової перевірки. Пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Проте суд зауважує, що сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків, проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. Матеріалами справи підтверджено, що податковим органом фактично проведено перевірку, а тому законний інтерес суб'єкта господарювання полягає у можливості оскаржити рішення держаного органу, прийняте за результатами перевірки, з підстав не відповідності рішення закону чи компетенції органу. Крім того суд зауважує, що наказ на проведення перевірки на момент звернення до суду вичерпав свою дію, оскільки ненормативні правові акти державних органів є актом одноразового застосування, який вичерпує вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тобто вони не можуть бути скасовані після їх виконання.

Відповідно до приписів ст..86 ПК України за результатами проведення перевірки податковий орган складає відповідний акт або довідку

Враховуючи викладене вище, суд вважає позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії відповідача по оформленню результатів виїзної документальної позапланової перевірки позивача у акті № 584/233/36372997 від 27.02.2012 р. такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення рішення від 22 березня 2012 року № 0000032210, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем укладено договори з:

ТОВ «Промспец Консалтинг»№ 85 від 27.01.2011 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (коробка для протягання і розгалуження кабелів) на умовах вказаного договору; № 537 від 23.05.2011 р. на поставку роліка для кабельного візка.

ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»№ 1021 про надання послуг від 28.04.2011 р., відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виконати, а замовник прийняти та оплатити роботи (монтаж шаф управління) на умовах вказаного договору; № 1518 про надання послуг від 21.02.2011 р., згідно якого підрядник зобов'язався виконати, а замовник прийняти та оплатити роботи (монтаж шаф управління і введення) на умовах вказаного договору.

За вказаними договорами позивачем від зазначених вище контрагентів отримано податкові накладні, на підставі яких до складу податкового кредиту віднесено суму 66274,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що при проведенні перевірки позивача встановлено факт відсутності реальності вчинення правочинів із зазначеними контрагентами, оскільки відповідно до актів перевірки ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»від 05.05.2011 р. № 896/23-03-05/36987611 та ТОВ «Промспец Консалтинг»від 07.04.2011р. за № 546/18-011/37091549, складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності контрагентами позивача у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України; порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів оподаткування, що у свою чергу вказує на порушення позивачем приписів ст.198 ПК України.

Перевіряючи висновки податкового органу та прийняте на його підставі оскаржуване податкове повідомлення рішення на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Положеннями п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Із досліджених в судовому засіданні копій первинних документів, судом встановлено, що на виконання договорів позивачеві видані податкові накладні від 28.01.2011 року № 538, від 26.05.2011 року № 458, від 24.05.2011 року № 106, від 23.02.2011 року № 90. Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Проте суд зауважує, що частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Із наявних у матеріалах справи виписок по банку (а.с. 189-192) вбачається, що позивачем по справі сплачено вартість придбаних послуг та ТМЦ; факт отримання позивачем послуг за вказаним договором підтверджується копіями актів приймання - здачі виконаних робіт, затвердженими керівниками підприємств-контрагентів (а.с.79-83, 123-126); виконання робіт з монтажу проведені із матеріалів позивача (п.1.4 договорів від 27.04.2011 №1021 та 21.02.2011 року № 1516), що підтверджується актами приймання передачі матеріалів у роботу та цільового використання останніх (а.с.75-78,118-120);

Подальше використання придбаних ТМЦ та отриманих послуг підтверджується договорами з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»згідно договорів № 2910/082017 від 27.12.2010 р. та калькуляції № 80 вартості послуг від 31.03.2011 р.; № 2911/082020/з від 21.06.2011 р. та калькуляції № 128 вартості виготовлення продукції від 15.09.2011 р.; ТОВ «ЛайнВуд»: договір № 87 на поставку продукції та виконання робіт від 02.02.2011 р. та калькуляція № 90 вартості виробництва продукції від 06.05.2011 р.; договір № 96 на поставку продукції та виконання робіт від 01.03.2011 р. та калькуляція № 93 вартості виробництва продукції від 06.05.2011 р.; дорученнями на отримання ТМЦ, рахунками -фактурами, актами приймання виконаних робіт (а.с.218-222).

Транспортування придбаних ТМЦ та шаф, зібраних за договорами підряду проводилося директором ТОВ «ПСЕ»Олійник Т.М. на власному автомобілі Hyundai Accent (держ. номер НОМЕР_2), що підтверджується товарно-транспортною накладним від 15.02.2011 р., від 10.06.2011 р. та ТОВ «ЛТЄК-Транс»згідно договору на надання транспортно-експедиційних послуг від 14.03.2011 року № 81113 (а.с.212-217, 223-225).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про порушення підприємством ст..203, ч. 1 ст. 207, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 ПК України є необґрунтованими.

Крім того вирішуючи спір по суті, су, враховуючи положення ст.244 2 КАС України зауважує, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. В рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України"зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Проте це не може бути підставою для відмови заявнику у відшкодуванні ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. В рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, в частині скасування податкового повідомлення рішення, оскільки відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості його прийняття.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство струмопідводу та електроприводу" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково

Скасувати податкове повідомлення рішення від 22.03.2012 року № 0000032210

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство струмопідводу та електроприводу" ( код 36372997, м.Харків,61124, проспект гагаріна,176, корп.7, кв.199) судовий збір у розмірі 347 (триста сорок сім ) грн. 47 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 21.08.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.