Постанова

від 16.08.2012 по справі 5384/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

16 серпня 2012 р. № 2-а- 5384/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Старосєльцевої О.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Чубукіної М.В.,

представника позивача -Машир В.О.,

представника відповідача -не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Світлодинаміка" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Приватне підприємство "Світлодинаміка" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, № 0000202302 від 02.02.2012р.

В судовому засіданні представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що вважає безпідставними висновки Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ "СК-Магнум", оскільки за даними правочином роботи виконані у повному обсязі, оплату вартості товару проведено, тобто господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, явку представника у судове засідання не забезпечив, правом надати заперечення не скористався.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено що, Приватне підприємство "Світлодинаміка" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, свідоцтво про державну реєстрацію від 03.02.2006 № 14801020000023315 та перебуває на податковому обліку в Індустріальній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

За матеріалами справи спірне податкове повідомлення -рішення № 0000202302 від 02.02.2012р. про визначення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 396727,50грн. (за основним платежем -317382,00 грн., за штрафними санкціями - 79345,50 грн.) було винесено Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова з посиланням на акт перевірки № 3947/23-212/33122075 від 23.12.2011р. (а.с.16).

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності ПП "Світлодинаміка" податковим органом було виявлено порушення: п. 198.3., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 317382,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року в сумі 317382,00 грн. (а.с.6-15).

Перевіряючи відповідність спірного рішення вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

За матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем, Приватним підприємством "Світлодинаміка" (в якості - покупця) та ТОВ "СК Магнум" (в якості продавця) було укладено договір купівлі -продажу товару № 1117 від 17.11.2010 року предметом якого є купівля -продаж товару, перелік якого оговорюється у додатках до даного договору, а саме: № 32 від 16.09.2011 р, № 33 від 19.09.2011 року, № 34 від 21.09.2011 р, № 35 від 23.09.2011 р., № 36 від 27.09.2011 р. (а.с.83-90).

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, підстав для висновку про наявність у позивача наміру безпідставно отримати вигоду за спірним правочином матеріали справи не містять.

Таким чином, вказаний договір визнається судом належним та допустим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На виконання вказаного правочину ПП "Світлодинаміка" були виписані податкові накладні: № 3 від 03.10.2011 р. на суму 324000,00 грн. у т.ч. ПДВ 54000,00 грн., № 5 від 04.10.2011 р. на суму 337800,00 грн. у т.ч. ПДВ 56300,00 грн., № 7 від 10.10.2011 р. на суму 395160,00 грн. у т.ч. ПДВ 65860,00 грн., № 26 від 11.10.2011 р. на суму 51600,00 грн. у т.ч. ПДВ 86000,00 грн., № 28 від 17.02.2011 р. на суму 331332,00 грн. у т.ч. ПДВ 55222,00 грн., № 30 від 17.10.2011р.на суму 495660,00 грн. у т.ч. ПДВ 82610,00 грн., № 44 від 24.10.2011р. на суму 154800,00 грн. у т.ч. ПДВ 25800,00 грн.;- видаткові накладні: від 03.10.2011 року № РН-00213/1, від 04.10.2011 року № РН-00215/1 , від 10.10.2011 року № РН - 00215/1, від 11.10.2011 року № РН-00224/1, від 17.10.2011 року № РН-00230/1, від 17.10.2011 № РН- 00231/1, від 24.10.2011 № РН- 00238/2. Фізичне переміщення товару здійснювалось ПП "Світлодинаміка" відповідно до договору оренди транспортного засобу від 21.10.2009р., наказів від 08.05.2009р. № 01-Тр, від 21.10.2009р. № 02-Тр(а.с.175,177,178) та підтверджується долученими до матеріалів справи товарно - транспортними накладними.(а.с.146-164).

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей, що містяться в цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи (платіжні доручення: № 1033 від 04.10.2011 р.; № 1045 від 05.10.2011 р.; № 1071 від 11.10.2011 р.; № 1082 від 14.10.2011 р.; № 1097 від 19.10.2011 р.; № 1103 від 20.10.2011 р.; № 1112 від 21.10.2011 р.; №1126 від 24.10.2011 р.; № 1128 від 25.10.2011 р.; № 1134 від 26.10.2011 р.; № 1141 від 27.10.2011 р.; № 1143 від 28.10.2011 р.; № 1163 від 31.10.2011 р. (а.с 179-191) засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов"язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності отриманих за спірними правочинами результатів робіт у спірних правовідносинах, невикористання ТОВ отриманих за спірними правочинами результатів робіт в господарській діяльності позивача, вартісних показників робіт, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд відмічає, що викладене в акті судження податкового органу відсутність реальності господарських операцій грунтується виключно на висновках акту ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова від 19.12.2011 № 1164/2305/34389600 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "СК Магнум" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2011р.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Окрім того, окружний адміністративний суд при вирішенні справи бере також до уваги правову позицію Вищого адміністративного суду України, котра викладена в ухвалі від 16.05.2012р. по справі №К-9991/12528/12 та в силу якої у спорі щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

З наявних у справі документів слідує, що отриманий за спірним правочином товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме для виготовленя готової продукції (дисплеїв,лайтбоксів та інш.) по індивідуальним замовленням згідно з договорами поставки № 1-G07-07 від 12.04.2007 року укладеного між Приватним підприємством "Світлодинаміка" та Приватним акціонерним товариством "Філіп Морріс Україна" та договору поставки 17 від 04.01.2011 року укладеного між Приватним підприємством "Світлодинаміка" та Приватного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна", про що свідчать приєднані до матеріалів справи документи (а.с. 146-162).

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного правочину, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібний для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірного правочину, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень п. 198.3., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при справлянні податків, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочину без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Світлодинаміка" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000202302 від 02.02.2012р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Світлодинаміка" (61058 м. Харків, вул. Данилевського 27, кв. 11, ідентифікаційний код - 33122075) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

4. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 21.08.2012 року.

Суддя Старосєльцева О.В.