Постанова

від 02.11.2006 по справі а32/393

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А32/393

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02.11.06р.

Справа № А32/393

За позовом:   Корпорація  "Верітас ", м. Дніпропетровськ 

До: Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічноїінвентаризації", м. Дніпропетровськ   

Про: скасування рішення та про зобов`язання вчинити певні дії

Суддя  Васильєв О.Ю.

  ПРЕДСТАВНИКИ:

  Від позивача: Васильченко О.М. (дов. № 54/06 від 13.10.06 р.);

Від відповідача: Попов О.О. (дов. № 9224 від 10.10.06 р.);  

                                                       СУТЬ СПОРУ:

          Позивач звернувся з позовом про скасування рішення реєстратора про відмову у реєстрації права власності на нерухоме майно від 19.07.06 р. та про спонукання відповідача здійснити за Корпорацією «Верітас»державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. К. Цеткін, 6а;  право власності на який визнане за позивачем рішенням третейського суду.  

          Відповідач  позов не визнав, посилаючись на ту обставину, що МБТІ здійснює  державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна ,які прийняті в експлуатацію в установленому законом порядку та за наявності відповідних правовостановлювальних документів на об'єкт нерухомості. Позивачу було відмовлено у здійснені реєстрації права власності на тій підставі, що на момент подання заяви у реєстратора не було можливості установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства  у зв'язку з тим, що реєстраційні справи за вищевказаною адресою були вилучені слідчими органами на підставі постанови про проведення виїмки від 11.05.06 р. На цей час реєстраційні справи повернуті слідчими органами до КП МБТІ, але здійснення державної реєстрації права власності на  об'єкт нерухомості є неможливим у зв'язку із тим, що позивачем самовільно змінено статус житлових квартир у нежитлові приміщення, самовільно побудовано балкони, приямок вхід у підвал. Окрім того, переобладнанні приміщення не введені в установленому законом порядку в експлуатацію. А тому навіть наявність рішення третейського суду про визнання за позивачем права власності на спірне майно за відсутності актів державних приймальних комісій унеможливлює здійснення реєстрації права власності. На підтвердження своїх заперечень відповідачем надана для залучення до матеріалів справи низка судових рішень.

Вивчивши матеріали справи ,дослідивши наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський  суд ,-

ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 22.05.06 р. Постійно діючого третейського суду «Перший третейський суд Асоціації «Правопорядок»за Корпорацією «Верітас »визнане право власності на наступні нежитлові приміщення : нежитлове приміщення I: 1 –зала - 66,9 кв.м, 15 –сходова клітина –7.9 кв.м, 16 –приміщення 24, 9 кв.м, 17 –приміщення –20, 5 кв.м, прийомом –4; нежитлове приміщення 2: 2 –приміщення –29, 9кв.м, 6 –кабінет –22,3 кв.м, 7 –кабінет –24, 3 кв.м, 8 –кабінет –7, 1 кв.м, 9 –кабінет –8, 8 кв.м, 10 –приміщення –3,1 кв.м, 18 –приміщення –7, 5 кв.м, балкон –11, 9 кв.м; нежитлове приміщення 5: 1 –коридор –14, 0 кв.м, 2 –приміщення –40, 4 кв.м, 3 –кабінет –20, 6 кв.м, 4 –кабінет –36, 8 кв.м, 5 –кабінет –24, 4 кв.м, 6 –кабінет –24,0 кв.м, 7 –кабінет –9,3 кв.м, 8 –приміщення –9, 6 кв.м, 9 –кабінет –8,7 кв.м, 10 –вбиральня –1, 5 кв.м, 11 –вбиральня –1, 4 кв.м, 12 –кабінет –21, 8 кв.м, 13 –кабінет –13, 0 кв.м, 14 –коридор –17, 1 кв.м, 15 –кабінет –13, 5 кв.м, 16 –кабінет –23, 3 кв.м, 17 –кабінет –14,9 кв.м,  I –балкон –11, 9 кв.м; нежитлове приміщення 8: 1 –коридор –4, 5 кв.м, 2 –приміщення –32, 5 кв.м, 3 –кабінет –21, 4 кв.м, 4 –кабінет –40, 7 кв.м, 5 –кабінет –23, 2кв.м, 6 –кабінет –26, 3 кв.м, 7 –кабінет –7, 9 кв.м, 8 –кабінет –12, 6 кв.м, 9 –вбиральня –1, 8 кв.м, I –балкон –11, 9 кв.м; та право спільного користування  на нежитлову позицію –1 коридор –12, 2 кв.м у нежитловому приміщенні 2 у будинку №6а по вул. Клари Цеткін  у   м. Дніпропетровську. Це рішення набрало чинності в установленому законом порядку.

05.07.06 р. Корпорація «Верітас »звернулось до КП «ДМБТІ»із заявою про реєстрацію за ним права власності на вищезазначені нежитлові приміщення. 20.07.06 р. позивачем було отримано рішення реєстратора від 19.07.06 р. про відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно ,в якому  було зазначено, що оскільки реєстраційна справа вилучена старшим слідчим по ОВС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області згідно постанови про проведення виїмки від 11.05.06 р., тому не має можливості установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства, а також встановити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти нерухомості.

Позивач вважає, що відмовивши у здійснені реєстрації права власності на зазначене майно позивачу, КП «ДМБТІ»діяло безпідставно та в порушення вимог чинного  законодавства.  В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає наступне: Згідно ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»№1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень  - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до п.5 Перехідних положень Закону №1952, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру, реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Отже, на основі законодавства КП «ДМБТІ»делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов`язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно. Таким чином, КП «ДМБТІ»в розумінні п.7 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, є суб`єктом владних повноважень. Згідно пункту 1.5 Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 от 07.02.2002 року та п.1 ст.4 Закону №1952, обов'язковій реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

За п.3 ст.17 Закону № 1952, державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Згідно ст.19 Закону №1952, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, у тому числі є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно що набрали законної сили. Згідно п.3.1 Положення, у своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України. Статтею 24 Закону №1952  та п.3.3 Положення передбачено вичерпний перелік, коли у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, а саме, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;  подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване. Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена. Згідно п.7 Перехідних положень Закону №1952, до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

05.07.06 р. Корпорацією «Верітас»до КП «ДМБТІ»було подано заяву про реєстрацію права власності на нерухоме майно разом з технічними паспортами та рішенням Постійно діючого третейського суду «Перший третейський суд Асоціації «Правопорядок»від 22.05.06 року-тобто з усіма документами, необхідними для реєстрації права власності на нерухоме майно. Вищезазначені документи відповідали вимогам ст.20 Закону №1952, Цивільному Кодексу України та іншим нормативно-правовим актам, що відповідно могло бути встановлено КП «ДМБТІ»без реєстраційної справи на заявлене до реєстрації майно, оскільки вона не є нормативно-правовим актом. Також, КП «ДМБТІ»мало усі можливості встановити відповідність заявлених прав та документів, що їх посвідчують, без реєстраційної справи, оскільки для цього вона взагалі не потрібна, тому що не містить в собі необхідної для цього інформації. Крім того ( на думку позивача ), безпідставним є посилання КП «ДМБТІ»у рішенні реєстратора про відмову у реєстрації від 19.07.06 р. на відсутність можливості встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти нерухомості, оскільки навіть їх встановлення не є підставою для відмови у реєстрації права власності на нерухомість згідно ст.24 Закону №1952 та п.3.3 Положення.

На підставі вищевикладеного позивач вважає, що у КП «ДМБТІ»не було підстав для відмови у реєстрації права власності на нерухоме майно. Згідно п.1.12 Положення,  рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно (далі - реєстратор), що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Відмова в реєстрації прав власності на нерухоме майно може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Отже неправомірне рішення реєстратора про відмову у реєстрації нерухомого майна від 19.07.06 р. ( за твердженням позивача ) грубо порушує його права і інтереси та перешкоджає у офіційному визнанні і підтвердженні державою факту виникнення речових прав на заявлене до реєстрації нерухоме майно.

Відповідно до ст. 392 Цивільного Кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

          Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності ( ст.2 Закону України “Про власність” ).Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності ( ст.4 Закону ). Об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом ( ст.26 Закону ).Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом, арбітражним судом або третейським судом ( ст.48 Закону ) .

 Відносини,  пов'язані  з  державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»; відповідно до приписів якого : державна реєстрація речових прав  на  нерухоме  майно  та  їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення ( ст.2 ); речові права на нерухоме майно,  їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом ( ст.3 ) ; обов'язковій  державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України ... юридичних осіб, в тому числі і  право власності на нерухоме майно ( ст.4 ); підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт про право власності на земельну ділянку;     нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна;  свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів;свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду;  рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили;  інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом ( ст.19 ); у державній реєстрації права може бути відмовлено в  разі, якщо:  заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;      нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на   даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;  подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;  заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване. Відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав. Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена ( ст.24 ).

          Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначає «Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно»,яке спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності. Державну  реєстрацію  прав  власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах  визначених  адміністративно-територіальних  одиниць  на підставі   відповідних   рішень   виконавчих   органів   місцевого самоврядування ( п.1.3 ).  Державна  реєстрація  прав  власності на нерухоме майно (далі  -  реєстрація  прав)  -  це внесення запису до Реєстру прав власності  на  нерухоме  майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ  за  місцезнаходженням  об'єктів  нерухомого майна на підставі правовстановлювальних  документів  коштом  особи, що звернулася до БТІ  ( п.1.4 ) Рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно (далі - реєстратор), що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Відмова в реєстрації прав власності на нерухоме майно може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства  ( п.1.13). Для  реєстрації  виникнення, існування, припинення прав власності  на  нерухоме  майно  та  оформлення  прав  власності на нерухоме  майно  до  БТІ  разом  із  заявою  про  реєстрацію  прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії   (нотаріально  засвідчені),  а  також  інші  документи,  що визначені цим Положенням. Відповідальність  за  достовірність  та  повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна ( п.2.1.). Згідно з Додатком 1 до пункту 2.1 встановлено перелік  правовстановлювальних документів, на підставі  яких проводиться реєстрація прав власності  на об'єкти нерухомого майна; це ( поміж-іншим ) і рішення   третейських  судів  про  визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна ( Пункт 10 додатку 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 36/5  від 17.05.04 р. ) Виключний перелік підстав ( обставин ) , за наявності яких у   реєстрації   прав  на  нерухоме  майно  може  бути відмовлено, наведено в п.3.3. Положення.

          Відповідно до п. 1.6. Положення ,реєстрації  підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

          Постановою КМУ від 22 вересня 2004 р. № 1243 затверджено «Порядок                                         прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»,відповідно до приписів якого : прийняття в  експлуатацію  закінчених  будівництвом  об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування. Відповідно до п.24 цього Порядку житлові будинки,  в  яких  квартири  та  інші  приміщення побудовані за кошти фізичних та юридичних осіб, можуть прийматися в експлуатацію без виконаних внутрішніх опоряджувальних робіт, які не  впливають на експлуатацію цих будинків, якщо це обумовлено інвестиційним договором на будівництво та за умови дотримання при цьому санітарних і технічних вимог. Перелік внутрішніх опоряджувальних робіт, без виконання яких можливе прийняття в експлуатацію житлових будинків, визначається Держбудом.

          Поточний ремонт будівель та споруд без зміни призначення приміщень відповідно до вимог  «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт»( затвердженого наказом Державного комітету будівництва , архітектури та житлової політики України № 273 від 05.12.00 р. )  не потребує отримання забудовником дозволу на виконання будівельних робіт у інспекціях державного  архітектурно-будівельного  контролю .

          Як встановлено вищезазначеним рішенням третейського суду : «…з моменту передачі помешкань у власність позивачем спільно з Корпорацією «Верітас»сумісно здійснювався ремонт та перепланування помешкань. Відповідно до технічного висновку по обстеженню будівельних конструкцій нежитлових приміщень  житлового будинку по вул. К.Цеткін ,6а в               м. Дніпропетровську, який виконано ПП НПП «Архгеопроект», конструкції                          житлового будинку відповідають архітектурно-будівельним нормам і придатні для подальшої експлуатації . В ході здійснення перепланування зазначених вище приміщень було змінено їх розміри та конфігурацію . У листопаді 2005 р. позивач  з метою реалізації свого права власності на розпорядження вище перерахованим належним йому майном ,а саме : трьома квартирами і двома підвалами ,звернувся до Дніпропетровського МБТІ за виготовленням технічних паспортів .22.11.05 р. Дніпропетровським МБТІ було виготовлено технічні паспорти на кожен поверх будинку по вул. К.Цеткін ,6а ; зазначені паспорти містять в собі відомості про здійснення зміни  статусу житлових приміщень на нежитлові ».

          Згідно до приписів ст.71 КАС України ,кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Згідно ж із ст.72 цього Кодексу: обставини, встановлені  судовим  рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Вищезазначеним рішенням третейського суду у цивільній (господарській ) справі,  що набрало законної сили, встановлені обставини стосовно того , що в спірних приміщеннях було здійснено лише ремонт та перепланування помешкань , змінено їх розміри та конфігурацію ; та що конструкції житлового будинку відповідають архітектурно-будівельним нормам і придатні для подальшої експлуатації .Ці обставини встановлені щодо Корпорації «Верітас »( позивача у цій справі ), а тому не повинні доказуватися при розгляді справи № А32/393 ,в якій бере участь в якості позивача Корпорація «Верітас ».

          Натомість відповідачем не доведено належними доказами, що позивачем у спірних приміщеннях було здійснено нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт будівлі чи  споруди, які б потягли порушення ( недотримання ) існуючих архітектурно-планувальних вимог та норм; втручання в несучі конструкції, чи  додаткове навантаження на перекриття, стіни та фундаменти; тобто не доведено , що після проведення ремонту та перепланування помешкань , змінення їх розмірів та конфігурації ; ці приміщення повинні бути введені в експлуатацію відповідно до вимог «Порядку  прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів».

З урахуванням зазначеного слід дійти висновку ,що викладені у спірному рішенні  МБТІ та у запереченнях на позов обставини; не є законною підставою для відмови відповідачем в реєстрації права власності на нерухоме майно ,належному позивачу.

Враховуючи наведене, господарський суд знаходить достатньо підстав для задоволення позовних вимог про скасування оспорюваного позивачем рішення про відмову в реєстрації права власності від 19.07.06 р. та про зобов'язання КП МБТІ здійснити державну реєстрацію права  власності на нерухоме майно за позивачем .

          На підставі викладеного ,керуючись вимогами  Закону України «Про власність»;  Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»; «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно»; «Порядку  прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»; ст.ст.71,72,158-163 КАС України , господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Скасувати рішення реєстратора від 19.07.06 р.  про відмову у реєстрації права власності на нежитлові приміщення ,розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Клари Цеткін ,буд.6а .

2.Зобов'язати відповідача - Комунальне підприємство  «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»( 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 9, код ЄДРПОУ 03341776 ),зареєструвати за позивачем - Корпорацією «Верітас »( 49044 ,вул. Клари Цеткін , 6-а; код ЄДРПОУ 30838043 ) право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення I: 1 –зала - 66,9 кв.м, 15 –сходова клітина –7.9 кв.м, 16 –приміщення 24, 9 кв.м, 17 –приміщення –20, 5 кв.м, прийомом –4; нежитлове приміщення 2: 2 –приміщення –29, 9кв.м, 6 –кабінет –22,3 кв.м, 7 –кабінет –24, 3 кв.м, 8 –кабінет –7, 1 кв.м, 9 –кабінет –8, 8 кв.м, 10 –приміщення –3,1 кв.м, 18 –приміщення –7, 5 кв.м, балкон –11, 9 кв.м; нежитлове приміщення 5: 1 –коридор –14, 0 кв.м, 2 –приміщення –40, 4 кв.м, 3 –кабінет –20, 6 кв.м, 4 –кабінет –36, 8 кв.м, 5 –кабінет –24, 4 кв.м, 6 –кабінет –24,0 кв.м, 7 –кабінет –9,3 кв.м, 8 –приміщення –9, 6 кв.м, 9 –кабінет –8,7 кв.м, 10 –вбиральня –1, 5 кв.м, 11 –вбиральня –1, 4 кв.м, 12 –кабінет –21, 8 кв.м, 13 –кабінет –13, 0 кв.м, 14 –коридор –17, 1 кв.м, 15 –кабінет –13, 5 кв.м, 16 –кабінет –23, 3 кв.м, 17 –кабінет –14,9 кв.м,  I –балкон –11, 9 кв.м; нежитлове приміщення 8: 1 –коридор –4, 5 кв.м, 2 –приміщення –32, 5 кв.м, 3 –кабінет –21, 4 кв.м, 4 –кабінет –40, 7 кв.м, 5 –кабінет –23, 2кв.м, 6 –кабінет –26, 3 кв.м, 7 –кабінет –7, 9 кв.м, 8 –кабінет –12, 6 кв.м, 9 –вбиральня –1, 8 кв.м, I –балкон –11, 9 кв.м; та право спільного користування  на нежитлову позицію –1 коридор –12, 2 кв.м у нежитловому приміщенні 2 у будинку №6а по вул. Клари Цеткін  у м. Дніпропетровську.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

О.Ю.Васильєв