Постанова

від 22.08.2012 по справі 2а/0570/7924/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/7924/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 31 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Козаченка А.В.

при секретарі Карапетьян О.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, Відділу регіонального розвитку та будівництва Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області про скасування висновків,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, Відділу регіонального розвитку та будівництва Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області про скасування висновків.

В обґрунтування позову (з урахуванням уточнених позовних вимог) позивач зазначив, що у відповідності до договорів дарування від 09.03.2011р., зареєстрованих за №606, №608 та №604, він прийняв у власність наступні нежитлові приміщення: будівлю складу, площею 178,50 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1; будівлю яйцескладу, площею 92,7 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2; будівлю контори, площею 76,90 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_3.

Зазначені будівлі належали ОСОБА_3 на підставі рішення третейського суду від 26.11.2007р. Земельні ділянки під вказаними будівлями були передані в користування ОСОБА_3 на 49 років для комерційного використання із земель житлової та громадської забудови смт. Старобешеве на підставі рішення Старобешівської селищної ради №5/37-1023 від 17.12.2009р.

Після реєстрації вказаних будівель в БТІ, позивач звернувся до селищної ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки під даними будівлями.

Рішенням Старобешівської селищної ради №6/10-155 від 21.07.2011р. позивачу надано згоду на розробку проекту відводу земельної ділянки з наступним правом викупу, під вищевказаними будівлями, площею 0,1684 га із земель, зайнятих забудовою.

Згідно висновку відповідача 2 від 17.10.2011р. №88 земельна ділянка, що підлягає відведенню і на якій розташовані будівлі, що належать позивачу на праві власності, розташована в межах червоної лінії, у зв'язку з чим відведення позивачу даної земельної ділянки є неможливим.

Рішенням відповідача 1 від 19.10.2011р. позивачу не погоджено проект землеустрою щодо відведення позивачу вищевказаної земельної ділянки для комерційного використання з підстав невідповідності його вимогам законів та генеральним планам населених пунктів.

Позивач вважає, що у відповідності до ч.2 ст.377 ЦК України, ст.ст.120, 123 Земельного кодексу України, Старобешівська селищна рада цілком обґрунтовано та законно прийняла рішення №6/10-155 від 21.07.2011р. про надання згоди позивачу на виготовлення проекту землеустрою, як новому власнику нежитлових приміщень, які розташовані на вищезазначеній земельній ділянці.

Також, позивач зазначає, що готуючи висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач 1 повинний був врахувати, що рішення Старобешівської селищної ради №5/37-962 від 17.12.2009р. щодо затвердження генерального плану смт. Старобешеве було прийняте одночасно з рішенням №5/37-1023 від 17.12.2009р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди ОСОБА_4 строком на 49 років для комерційного використання із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2», тобто на той час наявність червоних ліній не була перешкодою для надання в користування земельної ділянки ОСОБА_3

На думку позивача, набуваючи право власності на вищевказані об'єкти він має право користуватись тією частиною земельної ділянки, на якій вони розташовані та частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При цьому, цільове призначення земельної ділянки не змінюється.

На підставі викладеного позивач просив скасувати висновок відповідача 1 від 19.10.2011р. «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 для комерційного використання із земель житлової та громадської забудови Старобешівської селищної ради, площею 0,1684 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2»; скасувати висновок відповідача 2 №88 від 17.10.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позивні вимоги, надав пояснення аналогічно викладеному в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїх заперечень та заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також просив розглянути справу на розсуд суду (а.с.48).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що на підставі Договору дарування від 09.03.2011р., посвідченого державним нотаріусом Старобешівської державної нотаріальної контори Донецької області Лисенком О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №606, позивач є власником нерухомого майна, яке складається з нежитлового приміщення: будівлі складу, загальною площею 178,50 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1, на земельній ділянці Старобешівської селищної ради Донецької області, кадастровий номер 1424555100:01:003:0374 (а.с.14-15).

На підставі Договору дарування від 09.03.2011р., посвідченого державним нотаріусом Старобешівської державної нотаріальної контори Донецької області Лисенком О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №608, позивач є власником нерухомого майна, яке складається з нежитлового приміщення: будівлі яйцескладу, загальною площею 92,7 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_2, на земельній ділянці Старобешівської селищної ради Донецької області, кадастровий номер 1424555100:01:003:0374 (а.с.16-17).

На підставі Договору дарування від 09.03.2011р., посвідченого державним нотаріусом Старобешівської державної нотаріальної контори Донецької області Лисенком О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №604, позивач є власником нерухомого майна, яке складається з нежитлового приміщення: будівлі контори, загальною площею 76,90 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_3, на земельній ділянці Старобешівської селищної ради Донецької області, кадастровий номер 1424555100:01:003:0374 (а.с.18-19).

Як вбачається з вищевказаних договорів дарування, зазначені в них нежитлові приміщення належали дарувальнику - ОСОБА_4 на підставі рішення по справі №275/11.00 Донецького обласного відділення Постійного діючого третейського суду від 26.11.2007р., зареєстрованого Старобешівським БТІ 28.11.2007р. за №54, реєстраційний №21192411.

На підставі рішення Старобешівської селищної ради №5/37-1023 від 17.12.2009р., земельні ділянки під вищевказаними будівлями були передані в користування ОСОБА_3 на 49 років для комерційного використання із земель житлової та громадської забудови (а.с.24).

Як вбачається з Витягів про державну реєстрацію прав, вищезазначені нежитлові приміщення 16.03.2011р. зареєстровані в Старобешівському БТІ за ОСОБА_2, у зв'язку з чим видані технічні паспорти на дані нежитлові приміщення (а.с.55, 57, 61, 62-64).

07.07.2011р. позивач звернувся до Старобешівської селищної ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки під даними будівлями (а.с.11).

Рішенням Старобешівської селищної ради №6/10-155 від 21.07.2011р. позивачу надано згоду на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки в оренду на 2 роки з наступним правом викупу, під будівлями (контора, склад, яйцесклад) на території АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, загальною площею 0,1684 га із земель, зайнятих забудовою (а.с.12).

На підставі вказаного рішення та у відповідності до замовлення ОСОБА_2, приватним підприємцем ОСОБА_6, котрий має відповідну ліцензію Державного агента земельних ресурсів України, розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 строком на 2 роки для комерційного використання із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, Старобешівського району Донецької області (а.с.52-64).

Згідно висновку відповідача 2 від 17.10.2011р. №88 земельна ділянка, що підлягає відведенню і на якій розташовані будівлі, що належать позивачу на праві власності, розташована в межах червоної лінії, у зв'язку з чим відведення позивачу даної земельної ділянки є неможливим (а.с.10).

У відповідності до висновку відповідача 1 від 19.10.2011р. позивачу не погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 2 роки для комерційного використання із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 з підстав невідповідності його вимогам законів та генеральним планам населених пунктів (а.с.8-9).

Позивач не погоджуючись з таким рішеннями відповідачів посилається на порушення відповідачами вимог ст.ст. 93, 116, 120, 123 Земельного кодексу України та ч.2 ст.377 Цивільного кодексу України.

Проблемою даного спору є питання стосовно правомірності відмови позивачу у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для комерційного використання, на якій розташовані будівлі, котрі належать позивачу на праві власності.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відділ регіонального розвитку та будівництва Старобешівської райдержадміністрації Донецької області є структурним підрозділом Старобешівської райдержадміністрації Донецької області і входить до сфери її управління. До повноважень відділу, зокрема, входить забезпечення у межах своїх повноважень погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009р. №1420 «Деякі питання реалізації статті 186-1 Земельного кодексу України» затверджене Типове положення про комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, відповідно до якого Комісія у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами, прийнятими відповідно до законів України, та цим Положенням.

Пунктом 3 вищезазначеного Положення передбачено, що до повноважень комісії належить надання висновків про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або місця розташування об'єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України, для розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, в районах та містах обласного значення, містах Києві та Севастополі функціонують постійно діючі комісії.

Згідно ч.2 вказаної статті Земельного кодексу України, до повноважень Комісії належить забезпечення погодження документації із землеустрою відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачі по справі в розумінні ст.ст. 2, 3, 17 КАС України є суб'єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах реалізують надані їм Конституцією і законами України повноваження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2. ст. 71 КАС встановлено, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1, ч.2 ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Згідно ч.1 ст.122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3, ч.4, ч.5, ч.9, ч.10 ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу. Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи містобудування», до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Крім повноважень, зазначених у частині першій цієї статті, відповідна місцева рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.

Місцеві ради вирішують інші питання у сфері містобудування відповідно до закону, а також можуть делегувати вирішення питань, що належать до їх компетенції, своїм виконавчим органам або відповідним місцевим державним адміністраціям.

До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Згідно ст.18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ), плану земельно-господарського устрою та містобудівного кадастру з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. Невід'ємною складовою плану зонування території (у складі генерального плану чи окремо) є проект землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови, ландшафтної організації території.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) встановлення для кожної зони умов та обмежень з визначенням видів використання земельних ділянок та об'єктів нерухомості; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов'язковими для врахування під час зонування відповідної території. Перелік зазначених параметрів визначає центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.

Склад, зміст, порядок розроблення плану зонування території визначаються центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

План зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.

План зонування території не підлягає експертизі.

У відповідності до ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план території уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток території.

Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території району з метою визначення їх функціонального призначення.

У складі детального плану території розробляється проект землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб.

Детальний план території визначає, зокрема, червоні лінії та лінії регулювання забудови.

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується шляхом його розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у місцевих друкованих засобах масової інформації, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого органу, крім частини, що належить до інформації з обмеженим доступом відповідно до законодавства. Зазначена частина може включатися до складу детального плану території як окремий розділ. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради забезпечує оприлюднення детального плану території протягом 10 днів з дня його затвердження.

Детальний план території розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Детальний план території не підлягає експертизі.

Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

Пунктом 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що червоні лінії - це визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

У відповідності до п.1.3 ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці та дороги населеного пункту», розташування і будівництво наземних об'єктів житлово-цивільного, промислового призначення і інших капітальних споруд, окрім об'єктів транспорту і інженерних мереж, у межах червоних ліній вулиць і доріг забороняється.

Як вбачається з рішення Старобешівської селищної ради від 17.12.2009р. №5/37-962, котрим затверджений генеральний план смт. Старобешеве, земельна ділянка, що підлягає відведенню і на якій розташовані будівлі, які належать позивачу на праві власності, розташована в межах червоної лінії (а.с.65).

При цьому, рішенням Старобешівської селищної ради №5/37-1023 від 17.12.2009р., котре прийняте одночасно з вищевказаним рішенням про затвердження генерального плану смт. Старобешеве, земельні ділянки під вищевказаними будівлями були передані в користування ОСОБА_3 на 49 років для комерційного використання із земель житлової та громадської забудови (а.с.24), у зв'язку з чим суд вважає, що наявність червоних ліній не було перешкодою для надання ОСОБА_3, котрий є дарувальником вищевказаних об'єктів нерухомості, у користування земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.

Згідно ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вбачається з проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 строком на 2 роки для комерційного використання із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, Старобешівського району Донецької області (а.с.52-64), цільове призначення спірної земельної ділянки не змінюється.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має право користування тією частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування нежитлових приміщень, котрі отримані позивачем згідно вищевказаних Договорів дарування від 09.03.2011р.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачами у судовому засіданні не доведено правомірність своїх дій стосовно не погодження позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 2 роки для комерційного використання із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 до Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, Відділу регіонального розвитку та будівництва Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області про скасування висновків, задовольнити в повному обсязі.

Скасувати висновок Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою від 19.10.2011р. «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 строком на 2 роки для комерційного використання із земель житлової та громадської забудови на території АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, Старобешівського району Донецької області».

Скасувати висновок Відділу регіонального розвитку та будівництва Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області №88 від 17.10.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 32,19 грн.

Постанова у повному обсязі виготовлена 27.08.2012р.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Козаченко А.В.