Постанова

від 10.08.2012 по справі 2а-2480/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2012 року 2а-2480/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області в інтересах держави, в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України

до Приватного підприємства «АТП Калинівка Пастранссервіс»

про стягнення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся прокурор з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області в інтересах держави, в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України до Приватного підприємства «АТП Калинівка Пастранссервіс»про стягнення штрафу у сумі 1700,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку із порушенням відповідачем вимог статтей 39 і 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»до нього застосовано фінансову санкцію в сумі 1700,00 грн. Проте, оскільки вказана фінансова санкція відповідачем добровільно не сплачена, вона підлягає стягненню з нього у судовому порядку.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.07.2012.

У судове засідання 19.07.2012 уповноважені представники сторін не з'явились.

Прокурор та відповідач повідомлені судом належним чином про дату, час та місце судового засідання про що свідчать даній наявних в матеріалах справи повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень № 013314449699 і № 0113314449672.

Керуючись приписами пункту другого частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відклав розгляд даної справи на 10.08.2012.

У судове засідання 10.08.2012 уповноважені представники сторін не з'явились.

Від прокуратури та позивача надійшли заяви в яких прокурор та позивач просять суд здійснювати розгляд справи без участі їх представників.

Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113314007947.

Від відповідача до суду заперечень проти позову, будь-яких заяв чи клопотань не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вимоги вказаної норми, розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено у ході судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Київській області було проведено перевірку автотранспортних засобів марки Mercedes-Benz 312 D (державний номер АІ 3165 СМ), що використовувався Приватним підприємством «АТП Калинівка Пастранссервіс»для регулярних автомобільних перевезень пасажирів за маршрутом «Київ -Борова»

В ході даних перевірок встановлено порушення вимог абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт»(далі -Закон України від05.04.2001 № 2344-ІІІ), а саме надання послуг з регулярних перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт»- відсутність ліцензійної картки, квитково-касового листу, книги обліку робочого часу та відпочинку водія.

За результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.02.2012 № 036096.

У вказаному Акті у графі «пояснення водія про причини порушень» зазначено: «на момент перевірки документи знаходяться у власника».

Листом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Київській області від 02.03.2012 № 1/4 -3/1225, копія якого наявна в матеріалах справи відповідач був повідомлений під розписку про день, час та місце розгляду питання про вчинене правопорушення, однак наданим йому правом відповідач не скористався.

На підставі Акта перевірки позивачем прийнято постанову від 09.04.2012 № 005864, згідно з якою до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн.

Вказана постанова надіслана відповідачу 14.04.2012, про що свідчать наявної в матеріалах справи копії повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0868600008064.

До дня судового розгляду відповідач вказані постанови не оскаржив, суми штрафів не сплатив.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із статтею 5 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт»(далі -Закон від 05.04.2001 № 2344-ІІІ) основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

В силу статті 6 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 №789, Міністерство транспорту та зв'язку України (Мінтрансзв'язку) є центральним органом виконавчої влади, головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного транспорту.

Статтею 6 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ передбачено, що у складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонує урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, який здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктами 1, 4, 5 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 № 1190, передбачено, що Головавтотрансінспекція є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується. Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів і має право перевіряти додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів, розглядати у передбачених законом випадках і порядку справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт суб'єктами господарювання.

Відповідно до статті 39 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України

Відповідно до статті 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно з пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання не пізніше п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36 1 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 № 1789-XII прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Враховуючи, що предметом позову є стягнення штрафу до Державного бюджету України, позов прокурором пред'явлено в інтересах держави, в межах наданих законом повноважень.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги те, що доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АТП Калинівка Пастранссервіс» (код ЄДРПОУ - 34969020) до Державного бюджету України штраф у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.