Рішення

від 23.08.2012 по справі 2281-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.08.2012Справа №5002-33/2281-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтохозяйство»

(пр. Кірова, 26, м. Сімферополь, 95011)

до приватного підприємства «Квадр»

(вул. Чапаєва, 50б, м. Старий Крим, Кіровський район, 97345)

(вул. Пушкінська, буд. 64, кв. 13, м. Харків, Київський район, Харківська обл., 61000)

(вул. Парашутна, буд. 2, кв. 35, село Первомайське, Кіровський район, АР Крим, 97323)

про стягнення 194 070.11 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Вдовиченко Ждана Миколаївна, представник, довіреність № б/н від 01.06.12, ТОВ «Спецавтохозяйство»;

Від відповідача: не з'явився, ПП «Квадр»;

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Спецавтохозяйство» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до приватного підприємства «Квадр» та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 194 070.11 грн., а саме - основний борг у сумі 3 865.82 грн., 3% річних у сумі 24.15 грн., пеню у розмірі 120.74 грн., а також суму вартості отриманого відповідачем майна у розмірі 190 059.40 грн..

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором комісії в частині перерахування комісіонером грошових коштів, отриманих від продажу газу, та обґрунтовані посиланнями на статті 503, 509, 526, 560, 611, 612, 525, 1011, 1014, 1018 Цивільного кодексу України та статті 173-176 Господарського кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не представив, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Таке повідомлення згідно з положеннями вказаної правової норми вважається належним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копії ухвал суду направлялись відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14252466 від 12 липня 2012 року (а.с. 34-36), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією переліку згрупованих поштових відправлень рекомендованою кореспонденцією (оборотна сторона а.с. 1, 48, 64).

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином суд вважає, що ним були вчинені усі можливі дії з метою належного повідомлення відповідача.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом також створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності нез'явившегося представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд - роз'яснення

встановив:

10 серпня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Спецавтохозяйство» (комітент) та приватним підприємством «Квадр» (комісіонер) був укладений договір комісії на продаж зрідженого газу № 6, відповідно до пункту 1.1 якого комітент доручає, а комісіонер, який володіє АЗС за адресою: Кіровський район, с. Первомайське, вул. Леніна, 1б, приймає на себе зобов`язаність за винагороду, від свого ім'я, за дорученням, за рахунок та в інтересах комітента здійснювати на АЗС, яка розташована за вищезазначеною адресою, угоди по продажу зрідженого газу за допомогою блок - пункту по заправці зрідженого газу, що належать комітенту, на умовах, найбільш вигідних для комітента (а.с. 24-28).

Відповідно до пункту 1.2 договору комісіонер зобов'язався від свого ім'я та за рахунок комітенту забезпечити продаж товару за цінами, встановленими комітентом.

Ціни та паливо та будь - які зміни до них встановлюються комітентом у додаткових угодах до договору ( пункт 1.3 договору).

Підпунктом «А» пункту 2.1.1 встановлено, що комісіонер зобов'язаний прийняти майно та товар, які надходять від комітента за актом приймання - передання майна (або накладній), який є невід'ємною частиною даного договору.

Підпунктом «Г» пункту 2.1.1 встановлено, що комісіонер зобов'язаний два рази на тиждень, підготувати та передати, зокрема, звіт про реалізацію товару (звіт комісіонера), який є невід'ємною частиною даного договору.

Підпунктом «Д» пункту 2.1.1 встановлено, що комісіонер зобов'язаний протягом двох банківських днів з дня продажу товару перерахувати усі грошові кошти, отримані від продажу товару комітента, на користь комітента за вирахуванням комісійної винагороди, належної відповідачу.

Також, підпунктом «Ж» пункту 2.1.1 договору встановлено, що комісіонер зобов'язаний продавати товар комітента за цінами, зазначеними у додаткових угодах до договору.

Підпунктом «Л» пункту 2.1.1 встановлено, що комісіонер зобов'язаний у випадку розірвання, або припинення даного договору по закінченню його дії, придбати у комітента блок пункт по заправці зрідженого газу по остаточній вартості та відшкодувати інші витрати, понесені комітентом у зв'язку з виконанням даного договору, з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних від вартості майна.

Згідно з пунктом 3.2 договору право власності на товар, проданий комісіонером від ім'я та за дорученням комітента, переходить до комітента покупцю в момент приймання товару покупцем.

При переданні СЗГ по заправці зрідженого газу складається акт приймання - передання майна (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору (пункт 4.5 договору).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору комісійна винагорода, яка передбачена даним договором, утримується комісіонером з грошових коштів, які поступили до нього для комітента. У комісійну винагороду включено відшкодування витрат, понесених комісіонером у зв'язку з виконанням договору. Розмір комісійної винагороди складає 8 % від вартості реалізованого товару.

Грошові кошти, отримані комісіонером від продажу товару комітента, за вирахуванням комісійної винагороди, яка належить комісіонеру за даним договором, комісіонер зобов'язаний перерахувати на користь комітента протягом двох банківський днів, з дня продажу товару (пункт 5.4 договору).

Згідно з пунктом 6.1.3 договору при порушенні строків перерахування комісіонером грошових коштів, які належать комітенту, комісіонер сплачує комітенту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки платежу.

Договір набирає чинності в момент його підписання та діє строком на п'ять років (пункт 8.1 договору).

Пунктом 9.5 договору сторони передбачили, що сторона, яка бажає перервати , розірвати або переглянути даний договір, зобов'язана сповістити про це іншу сторону у письмовій формі. Договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін.

Пунктом 1 додаткової угоди № 03 від 10 лютого 2012 року до договору комісії № 6 від 10 серпня 2011 року встановлено, що ціна зрідженого газу складає при роздрібній торгівлі на АЗС за адресою : Кіровський район, с. Первомайське, вул.. Леніна, 1б - 5.90 грн. за 1 літр, з врахуванням ПДВ (а.с. 29).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - з акту звіряння до договору № 6 від 10 серпня 2011 року, на виконання умов договору відповідачем за період з 01 жовтня 2011 року по 09 квітня 2012 року реалізовано 712.2 літра зрідженого газу на суму 4 201.98 грн., з яких винагорода відповідача 8 % - 336.16 грн. та 1865.82 грн. - сума заборгованості (а.с. 23).

Претензією від 13 квітня 2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати грошові зобов'язання за договором комісії (а.с. 30).

Невиконання приватним підприємством «Квадр» зазначених вимог з'явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтохозяйство» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором комісії, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 69 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як вже зазначалося, 10 серпня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Спецавтохозяйство» (комітент) та приватним підприємством «Квадр» (комісіонер) був укладений договір комісії на продаж зрідженого газу № 6, відповідно до пункту 1.1 якого комітент доручає, а комісіонер, який володіє АЗС за адресою: Кіровський район, с. Первомайське, вул. Леніна, 1б, приймає на себе зобов`язаність за винагороду, від свого ім'я, за дорученням, за рахунок та в інтересах комітента здійснювати на АЗС, яка розташована за вищезазначеною адресою, угоди по продажу зрідженого газу за допомогою блок - пункту по заправці зрідженого газу, що належать комітенту, на умовах, найбільш вигідних для комітента (а.с. 24-28)

Відповідно до частини 1 статті 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Так, пунктом 2.1.1 договору передбачений обов'язок комісіонера, зокрема, два рази на тиждень, підготувати та передати, звіт про реалізацію товару (звіт комісіонера), який є невід'ємною частиною даного договору та протягом двох банківський днів, з дня продажу товару, перерахувати усі грошві кошти, отримані від продажу товару комітента, на користь комітента за вирахуванням належного комісійної винагороди.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем за період з 01 жовтня 2011 року по 09 квітня 2012 року було реалізовано 712.2 літрів зрідженого газу, що підтверджується актом звіряння (а.с. 23).

Вартість 1 літру зрідженого газу в розмірі 5.90 грн. підтверджується домовленістю, досягнутою сторонами за договором комісії в угоді № 03 від 10 лютого 2012 року (а.с. 29).

Згідно з підпунктами «Ж» та «Д» пункту 2.1.1 розділу 2 договору комісії № 6 від 10 серпня 2011 року комісіонер зобов'язаний протягом двох банківських днів з дня продажу товару перерахувати усі грошові кошти, отримані від продажу товару комітента, на користь комітента за вирахуванням комісійної винагороди, належної відповідачу та продавати товар комітента за цінами, зазначеними у додаткових угодах до договору.

Пунктом 5.4 договору також передбачено, що грошові кошти, отримані комісіонером від продажу товару комітента, за вирахуванням комісійної винагороди, яка належить комісіонеру за даним договором, комісіонер зобов'язаний перерахувати на користь комітента протягом двох банківський днів, з дня продажу товару

Однак, як стверджує позивач, кошти, отримані від продажу товару, комітенту перераховані відповідачем не були, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість в сумі 3865.82 грн..

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на відсутність доказів оплати заборгованості, суд вбачає правові підстави для стягнення з приватного підприємства «Квадр» заборгованості за договором комісії в сумі 3865.82 грн.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 24.15 грн., нарахованих на суму заборгованості за період з 11 квітня 2012 року по 25 червня 2012 року.

Суд вважає ці вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір 3% річних за період, визначений позивачем, розраховано правильно, складає 24.15 грн. та саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 120.74 грн. за період з 11 квітня 2012 року по 25 червня 2012 року.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який, згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за якій сплачується пеня.

Згідно з пунктом 6.1.3 договору комісії № 6 від 10 серпня 2011 року при порушенні строків перерахування комісіонером грошових коштів, які належать комітенту, комісіонер сплачує комітенту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки платежу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір пені за період, визначений позивачем, розраховано правильно, складає 120.74 грн. та саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Одночасно, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості отриманого приватним підприємством «Квард» майна в розмірі 190 059.40 грн., суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Позивач, посилаючись на підпункт «Л» пункту 2.1.1 договору, вказує на те, що договір комісії, укладений між сторонами у справі, припинив свою дію у зв'язку з його розірванням, а отже відповідач зобов'язаний згідно з вимогами вказаного пункту договору придбати у позивача блок - пункт по заправці зрідженого газу, переданий згідно з актом приймання - передання (а.с. 40).

Так, підпунктом «Л» пункту 2.1.1 встановлено, що комісіонер зобов'язаний у випадку розірвання або припинення даного договору по закінченню його дії, придбати у комітента блок пункт по заправці зрідженого газу по остаточній вартості та відшкодувати інші витрати, понесені комітентом у зв'язку з виконанням даного договору, з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних від вартості майна.

Таким чином, зі змісту наведеної умови договору № 6 вбачається, що такий обов'язок виникає у відповідача разом із припиненням дії даного договору.

Строк дії даного договору обумовлений у пункті 8.1 та становить до серпня 2016 року, тобто не можна стверджувати про сплив строку дії договору.

Представник позивача наполягав на тому, що договір був розірваний позивачем з підстав невиконання відповідачем його умов.

В обґрунтування своїх тверджень ним надано листи ( а.с. 41, 69), якими відповідача було попереджено про розірвання договору.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Умови дострокового розірвання договору передбачені розділами 9, 10 договору.

Так, згідно з пунктом 9.5 договору сторони передбачили, що сторона, яка бажає перервати , розірвати або переглянути даний договір, зобов'язана сповістити про це іншу сторону у письмовій формі. Договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін.

Пунктом 10.3 договору обумовлено, що сторони визначили, що усі поправки та додатки до договору є дійсними, якщо вони виконані у письмовій формі та підписані обома сторонами.

Отже, по - перше, позивачем не надано доказів надсилання вказаних листів на адресу відповідача.

По - друге, суд не може визнати надсилання таких повідомлень позивачем належним дотриманням умов спірного договору з огляду на вимоги його пункту 10.3.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Так, доказів досягнення згоди між сторонами з приводу розірвання або припинення договору комісії № 6 від 10 серпня 2011 року, викладеної у письмовій формі, суду надано не було.

Також позивачем не було надано доказів звернення до суду з позовом про розірвання цього договору, як і не було надано доказів прийняття судом рішення з цього приводу.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд, з огляду на викладене, визнав необґрунтованими доводи позивача про припинення дії договору № 6 від 10 серпня 2011 року.

Одночасно, на думку суду, є хибними посилання представника позивача на пункт 9.2 договору, яким передбачений обов'язок відповідача викупити передане йому майно у разі його односторонньої відмови від договору, оскільки доказів такої відмови відповідача від договору, викладеної у письмовій формі, позивачем суду надано також не було.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити про недоведеність суми, яку позивач просив стягнути з відповідача, у якості вартості спірного майна.

Так, в обґрунтування такої суми (190 059.40 грн.) представником позивача надано бухгалтерську довідку, видану головним бухгалтером позивача 13 червня 2012 року (а.с. 33).

Суд вважає такий доказ необ'єктивним та таким, що не відповідає вимогам статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Так, з акту приймання - передання (а.с. 40) вбачається, що він був складений між сторонами за договором без зазначення вартості майна, що передається.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем вимог в цій частині, у зв'язку з чим вони не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем у зв'язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 28 серпня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Квадр» (вул. Чапаєва, 50б, м. Старий Крим, Кіровський район, 97345, р/р 26000165802 в «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЗКПО 23201801) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтохозяйство» (пр. Кірова, 26, м. Сімферополь, 95011, р/р 2600301334893 КО ПЦ ПАТ «Кредобанк» м. Сімферополь, МФО 325365, ЗКПО 25140251) 3 865.82 грн. заборгованості, 24.15 грн. - 3 % річних, 120.74 грн. пені та 80.21 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В позові в частині стягнення з приватного підприємства «Квадр» (вул. Чапаєва, 50б, м. Старий Крим, Кіровський район, 97345, р/р 26000165802 в «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЗКПО 23201801) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтохозяйство» (пр. Кірова, 26, м. Сімферополь, 95011, р/р 2600301334893 КО ПЦ ПАТ «Кредобанк» м. Сімферополь, МФО 325365, ЗКПО 25140251) вартості майна в розмірі 190 059.40 грн. - відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська