Рішення

від 23.08.2012 по справі 5008/660/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.08.2012 Справа № 5008/660/2012

Розглянувши матеріали

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Виноградів

До відповідача Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, м. Виноградів

Про зобов'язання повернути 3905 л бензину А-95, 553 л бензину А-92, 304 л бензину А-80, 17850 л дизпалива за договором позики від 04.01.2011

Cуддя Якимчук Л.М.

За участі представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1, підприємець;

від відповідача -Козьма Е.Ю., представник по дов. від 13.08.2012.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Виноградів звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, м. Виноградів, про зобов'язання повернути 3905 л бензину А-95, 553 л бензину А-92, 304 л бензину А-80, 17850 л дизпалива за договором позики від 04.01.2011.

У судовому засіданні було оголошено перерву за згодою сторін відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України з 15.08.2012 до 11 год. 00 хв. 23.08.2012.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві.

Зазначає, що позовні вимоги підтверджені поданими суду доказами, зокрема, договором позики про отримання речі, яка визначена родовими ознаками від 04.01.2011, Додатком №1 до вказаного договору, Актом приймання передачі нафтопродуктів від 04.01.2011, Актом звірки розрахунків станом на 01.10.2011.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву від 14.08.2012 №565.

Зазначає, що відповідачем частково виконані умови договору позики від 04.01.2011: повернуто 180 л бензину А-95, 553 л бензину А-92, 4600 л дизпалива, у підтвердження чого додав накладну №229 від 30.12.2011.

Щодо решти товарів нафтопереробки повідомив, що відповідач не в змозі їх повернути, оскільки на його рахунку відсутні кошти, просить суд врахувати, що відповідач є бюджетною неприбутковою організацією.

Заслухавши представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивачем у справі) та Виноградівським міжрайонним управлінням водного господарства (відповідачем у справі) укладено договір позики від 04.01.2011, за умовами якого позивач зобов'язується надати в позику нафтопродукти, в кількості та асортименті, визначеному в Додатку №1 до договору, а відповідач зобов'язується прийняти позику та повернути її в такій самій кількості та асортименті позивачу після закінчення договору позики (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору факт отримання позики підтверджується актом прийняття-передачі з визначенням виду та його кількості.

На виконання вказаного пункту договору сторонами підписано Акт прийняття-передачі нафтопродуктів від 04.01.2011, який підтверджує, що позивачем передано відповідачу 3905 л бензину А-95, 553 л бензину А-92, 304 л бензину А-80, 17850 л дизпалива.

Згідно з пунктом 2.2 договору відповідач зобов'язаний повернути позику до 31.12.2011 .

Однак відповідач, порушивши вказаний пункт договору, повернув нафтопродукти лише частково -180 л бензину А-95, 553 л бензину А-92, 4600 л дизпалива, що підтверджено поданою відповідачем накладною №229 від 30.12.2011.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами статті 1049 цього кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором .

Однак, відповідач не виконав своїх зобов'язань, передбачених пунктами 1.1, 2.2 договору та згаданими правовими нормами, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідача належить зобов'язати повернути позивачу 3725 л бензину А-95, 304 л бензину А-80, 13250 л дизпалива, враховуючи передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України спосіб захисту прав та інтересів -примусове виконання обов'язку в натурі.

У задоволенні позовних вимог у частині повернення 180 л бензину А-95, 553 л бензину А-92, 4600 л дизпалива належить відмовити, оскільки позивачем не враховано повернення вказаних нафтопродуктів, а відповідачем подано накладну №229 від 30.12.2011, яка підтверджує такий факт.

Враховуючи поданий позивачем розрахунок вартості предмету позики, а також вимоги Закону України „Про судовий збір" стосовно ставки судового збору за розгляд заяви майнового характеру у розмірі двох відсотків від ціни позову, з відповідача належить стягнути в дохід державного бюджету 1896,12 грн. судового збору, керуючись ст.49 Господарського процесуального кодексу України (позов задоволено у частині повернення предмету позики на загальну суму 175281,20 грн., а позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1609,50 грн.), а також відшкодувати позивачу сплачений ним судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Виноградівське міжрайонне управління водного господарства (код: 01033881, м. Виноградів, вул. І. Франка, 100) повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ід.код: НОМЕР_1, АДРЕСА_1) позику (нафтопродукти), а саме: 3725 л бензину А-95, 304 л бензину А-80, 13250 л дизпалива.

3. Стягнути з Виноградівського міжрайонного управління водного господарства (код: 01033881, м. Виноградів, вул. І. Франка, 100) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ід.код: НОМЕР_1, АДРЕСА_1) суму 548,67 грн. (п"ятсот сорок вісім грн. 67 коп.) у відшкодування сплаченого судового збору.

4. Стягнути з Виноградівського міжрайонного управління водного господарства (код: 01033881, м. Виноградів, вул. І. Франка, 100) до державного бюджету (р/р 31211206783002 у ГУДКСУ у Закарпатській області, одержувач: держбюджет м. Ужгорода 2203001, код ЄДРПОУ: 38015610, МФО:812016, код ЄДРПОУ суду:03499922) 2957,12 грн. (дві тисячі дев"ятсот п"ятдесят сім грн. 12 коп.) судового збору.

5. У іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 28.08.2012.

Суддя Л. М. Якимчук