Рішення

від 22.08.2012 по справі 5011-55/8054-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/8054-2012 22.08.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз-Україна», м.Рівне

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектенергомонтаж», м.Київ

про: стягнення 4 168313,82 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -Афонін В.Г. (за довіреністю №40 від 30.06.2012р.);

від Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз-Україна», м.Рівне (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектенергомонтаж», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 3 823 860,00 грн., 3% річних у розмірі -125 304,72 грн., інфляційних витрат у сумі -65 733,30 грн. та пені у розмірі -153 415,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 12.07.2012р.

07.07.2012р. через канцелярію суду від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: акт звіряння взаємних розрахунків станом на 04.07.2012р. підписаний з боку Позивача з доказами направлення Відповідачу та супровідним листом.

В судовому засіданні 12.07.2012р. Позивач надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2012р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 22.08.2012р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.08.2012р. представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, просив суд задовольнити позов, в повному обсягу.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та за Витягом з ЄДРПОУ станом на 08.05.2012р., що міститься в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв'язку з відсутністю останнього за юридичною адресою -03146, м. Київ, вул. Петра Чаадаєва, буд. 2, літ. В.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до позовної заяви.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір № ВС-У-009-11 від 03.02.2011р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, в порядку та на умовах даного Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця електротехнічне обладнання (далі по тексту «Обладнання»або «Продукція»), а Покупець в порядку і на умовах даного Договору, зобов'язується прийняти й оплатити обладнання.

Згідно до п. 1.2 Договору, типи обладнання, асортимент, комплектність, технічні характеристики, кількість і ціни зазначені в Додатках до цього Договору (Специфікація №1 та в Опитувальних листах ), що є невід'ємними частинами даного Договору.

Як вбачається з п. 2.1 Договору Загальна вартість цього Договору на день його підписання на умовах поставки, визначених у розділі 4, становить 5 113 860 (п'ять мільйонів вісімсот сто тринадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ, що складає 852 310 (вісімсот п'ятдесят дві тисячі триста десять) грн. 00 коп.

Відповідно до п.2.2 Договору, загальна вартість Договору може бути змінена в односторонньому порядку Продавцем у сторону збільшення в межах 5 % від узгодженої Загальної вартості Договору у випадку порушення (прострочення) Покупцем строків оплати, узгоджених в розділі 3 Договору, більше ніж на 30 календарних днів.

Як вбачається з п.3.2 Договору, розрахунки за обладнання здійснюються в наступному порядку:

3.2.1. -10% вартості Обладнання - аванс з врахуванням положень ст. 2 даного Договору - попередня оплата, на протязі 5-ти днів з моменту підписання даного Договору;

- 15% вартості Обладнання - аванс з врахуванням положень ст. 2 даного Договору -попередня оплата, на протязі 30-ти днів з моменту підписання даного Договору.

3.2.2. 75% вартості Обладнання з врахуванням положень ст. 2 даного Договору - на протязі 45-ти днів після поставки Обладнання.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що у випадку невиконання Покупцем положень розміру 3 цього Договору в частині термінів платежу, Покупець повинен сплатити Продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми, не оплаченої в термін, за кожний день прострочення, але не більше ніж 3% Загальної вартості Договору.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем з порушенням строків та сум оплати обладнання на умовах були здійсненні платежі на суму 340 000,00 грн. -29.03.2011р. та на суму 950 000,00 грн. -02.12.2011р.

Позивачем 06.06.2011р. на підставі видаткової накладної № НВС_115 від 06.06.2011р. та довіреності № 2 від 06.06.2011р. було поставлено товар на суму 5 113 860,00 грн.

У зв'язку з частковою оплатою 02.12.2011р. Відповідачем заборгованості у розмірі 11 535,00грн. та порушенням термінів оплати встановлених договором, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у загальному розмірі 3 823860,00грн. та штрафних санкцій за порушення умов договору.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №ВС-У-009-11 від 03.02.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з п.3.2 Договору, розрахунки за обладнання здійснюються в наступному порядку:

3.2.2. -10% вартості Обладнання - аванс з врахуванням положень ст. 2 даного Договору - попередня оплата, на протязі 5-ти днів з моменту підписання даного Договору;

- 15% вартості Обладнання - аванс з врахуванням положень ст. 2 даного Договору - попередня оплата, на протязі 30-ти днів з моменту підписання даного Договору.

3.2.3. 75% вартості Обладнання з врахуванням положень ст. 2 даного Договору - на протязі 45-ти днів після поставки Обладнання.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що Відповідачем, з порушенням строків та сум оплати вартості обладнання на умовах договору були здійснені наступні платежі: 29.03.2011 року - 340 000 грн. та 02.12.2011 року - 950 000 грн.

Крім того, матеріалами справи вбачається, що порушення строків оплати Відповідачем настає з 09.02.2011року, оскільки 08.02.2011 року збігає 5-тиденний строк на оплату 10% вартості обладнання згідно п. 3.2.1. договору, що складає 511 386,00 грн., а з 08.03.2011 року наступає прострочення 30-тиденного строку на оплату 15% вартості обладнання згідно п. 3.2.1. договору, що складає 767 079, 00 грн.

Отже, Відповідач систематично порушував свої грошові зобов'язання допустивши прострочення з оплати 10% вартості обладнання в період з 09.02.2011 року по 28.03.2011 року - на суму 511 386,00 грн.; з 29.03.2011 року по 01.12.2011 року - на суму 171 386, 00 грн.; та прострочення з оплати 15% вартості обладнання в період з 08.03.2011 року по 01.12.2011 року - на суму 767 079,00 грн.

За умовами п. 4.1 Договору поставка обладнання здійснюється на умовах FCA, м. Рівне у відповідності до міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС-2000 протягом 60 днів, з дати виконання Покупцем зобов'язань, обумовлених в розділі 3.2.1. Договору та при умові підписання Сторонами опитувальних листів (Додаток №2) та виконання зобов'язань по оплаті згідно п. 3.2.1. Договору.

Позивачем 06.06.2011р. на підставі видаткової накладної № НВС_115 від 06.06.2011р. та довіреності № 2 від 06.06.2011р. було поставлено товар на суму 5 113 860,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що з 22.07.2011 року наступає прострочення Відповідача з оплати 75% вартості обладнання протягом 45-ти днів після поставки Обладнання.

З урахуванням частково сплаченої суми боргу Відповідачем 02.12.2011 року в сумі 11535,00 грн., що була зарахована Позивачем в рахунок погашення майбутньої заборгованості по оплаті поставленого обладнання, заборгованість Відповідача по оплаті поставленого обладнання складає 3823860,00 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 3 823860,00 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 8.2 Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, проте розмір заявленої до стягнення пені перевищує встановлений ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничний розмір, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку про задоволення стягнення пені частково у розмірі 371 715,21 грн. В решті позовних вимог в цій частині -відмовити.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1", встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення, не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 125304,72 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1" та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 65 733,30 грн. перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню з Відповідача частково у розмірі 47 181,08грн. В решті позовних вимог в цій частині -відмовити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз-Україна», м.Рівне (ідентифікаційний код: 33334990) задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектенергомонтаж», м.Київ (ідентифікаційний код: 37394482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз-Україна», м.Рівне (ідентифікаційний код: 33334990) основний борг у розмірі 3 823860,00грн., 3% річних у розмірі -125304,72 грн., інфляційні нарахування у сумі - 47 181,08 грн. та пеню у розмірі -371 715,21 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог -відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектенергомонтаж», м.Київ (ідентифікаційний код: 37394482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз-Україна», м.Рівне (ідентифікаційний код: 33334990) судовий збір в розмірі 64 380,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 28.08.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева