Рішення

від 21.08.2012 по справі 12/5007/856/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" серпня 2012 р. Справа № 12/5007/856/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Горб С.А., дов. №0106/2012 від 01.06.2012 р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлофор" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Системи мікроклімату" (с.Карвинівка, Романівський район, Житомирська область)

про стягнення 31158,78 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 31158,78 грн., з яких: 30978,00 грн. передоплата за договором № 2804-1/11 від 28.04.2011 р., 180,78 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.40, 75).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнана, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що неявка, повідомленого належним чином представника відповідача, не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2011 р. між ПП "Системи мікроклімату" (виконавець, далі - відповідач) та ТОВ "Світлофор" (замовник, далі - позивач) уклали договір № 2804-1/11 з додатком (а.с.10-13).

За умовами договору позивач замовляє, доручає і оплачує, а відповідач приймає на себе зобов'язання по влаштуванню систем кондиціювання з використанням обладнання за адресою: м.Житомир, вул.Київська, 77, магазин "Світлофор" (п.1.1.).

Відповідно до п.3.2. загальна вартість договору становить 41304,00 грн.

Згідно пункту 4.2. договору позивач сплачує аванс до початку робіт в сумі 30978,00 грн.

Відповідач приступає до виконання своїх зобов'язань з дня сплати позивачем авансового платежу відповідачу, передбаченого п.4.2.

Всі роботи, передбачені пунктом 1.1. даного договору, повинні бути виконані відповідачем протягом 14 календарних днів з моменту сплати позивачем авансу (п.2.1., 2.2.).

На виконання умов договору, згідно рахунку-фактури (а.с.17) позивач перерахував на користь відповідача авансовий платіж у розмірі 30978,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1495 від 28.04.2012 р. (а.с.18).

Відповідач, у свою чергу, до виконання своїх зобов'язань за договором не приступив.

У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань позивач звернувся до нього листом № 0706-01 від 07.06.2012 р. з вимогою повернути грошові кошти в сумі 30978,00 грн. (а.с.19). Зазначений лист було направлено на адресу відповідача 11.06.2012 р. , що підтверджується фіскальним чеком (а.с.67).

Відповідач вимогу щодо повернення коштів залишив без відповіді та без задоволення.

Станом на день розгляду справи відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та суму передоплати не повернув, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 30978,00 грн., що підтверджується довідкою позивача від 03.08.2012 р. (а.с.65).

На зазначену суму основного боргу позивач нарахував 3% річних у сумі 180,78 грн. Розрахунок наведено у позовній заяві. При цьому, позивач як на підставу стягнення процентів посилається на ст.536 та ч.1 ст.1048 ЦК України застосовуючи аналогію закону (ч.1 ст.8 цього ж Кодексу).

Дослідивши наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач всупереч умовам договору, отримавши аванс від позивача, не приступив до виконання та не виконав роботи по влаштуванню систем кондиціювання, чим порушив своє договірне зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки позивач направив відповідачу вимогу щодо повернення авансового платежу, то в силу приписів ч.2 ст.530 ЦК України у відповідача виникло зобов'язання повернути кошти в сумі 30978,00 грн.

За таких обставин позовна вимога щодо стягнення передоплати за договором № 2804-1/11 від 28.04.2011 р. в розмірі 30978,00 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

Позивач посилається на ст.536 та ч.1 ст.1048 ЦК України як на підставу нарахування та стягнення 180,78 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Господарський суд вважає, що посилання позивача на ст.536 ЦК України є безпідставним, оскільки не передбачає права вимагати від відповідача сплати процентів в визначеному позивачем розмірі - 3%, а ч.1 ст.1048 ЦК України не може бути застосована до відносин, які склалися між сторонами, оскільки регулює відносини позики.

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (ч. ст.8 ЦК України).

За таких обставин застосування аналогії закону, що регулює відносини позики, до правовідносин, що склались між сторонами (повернення передоплати за договором підряду) є безпідставним, так як зазначені правовідносини не є подібними, що є необхідною умовою застосування аналогії закону, виходячи зі змісту ст.8 ЦК України.

Отже, суд дійшов до висновку, що 3% річних в розмірі 180,78 грн. заявлені до стягнення позивачем необґрунтовано.

Відповідач проти позову не заперечив, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, доказів сплати боргу не подав.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до договору та чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 30978,00 грн. боргу.

В частині стягнення 180,78 грн. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В процесі вирішення спору судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 2609 від 23.07.2012 р. позивачем сплачено судовий збір в сумі 1653,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Враховуючи, що станом на 1 січня 2012 р. мінімальна заробітні плата встановлена в розмірі 1073,00 грн., тому сплаті підлягав судовий збір в сумі 1609,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати, в порядку пп.1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Таким чином, зайво сплачено судовий збір в сумі 43,50 грн., який підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір"

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Системи мікроклімату", 13021, Житомирська область, Романівський район, с.Карвинівка, вул.Бичихіна, буд.11, ідентифікаційний код 36311431,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлофор", 02094, м.Київ, вул. Віскозна, буд.17, корпус 93-А, ідентифікаційний код 32591464,

- 30978,00 грн. боргу;

- 1600,16 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Світлофор" (02094, м.Київ, вул.Віскозна, буд.17, корпус 93-А, ідентифікаційний код 32591464)

- 43,50 грн. зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 2609 від 23.07.2012 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.08.12

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - позивачу (рек. із зв. повід.) оригінал з печаткою

3 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.)