cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-12/10087-2012 10.08.12 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско Дніпро"
про стягнення 11 501,97 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники сторін:
від позивача: Тарапон С.С. -представник за довіреністю № 196-5/КР від 03.01.12;
від відповідача: Горобець О.Ю. -представник за довіреністю від 17.10.11.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско Дніпро»(далі -відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 11 501,97 грн., з яких 10753,54 грн. -основний борг, 374,17 грн. -пеня, 15 % річних -374,26 грн.) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору № 844/767/11 від 30.08.2011 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва.
Ухвалою суду від 20.07.2012 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 5011-12/10087-2012 та призначено розгляд справи на 10.08.2012 р.
В судове засідання 10.08.12 представники сторін з'явились, представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду. Представник відповідача надав докази сплати основної суми боргу, просив в цій частині провадження припинити, а також зменшити суму штрафних санкцій (в частині нарахованої пені) на 50%.
В судовому засіданні 10.08.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
30.08.2011 р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боско Дніпро" (надалі - відповідач) було укладено Договір № 844/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Розповсюджувачеві (відповідачу) надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання Розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київради від 27.09.10 № 767, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватись наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов цього договору, Порядку інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.
В свою чергу, Відповідач зобов'язався здійснювати оплату за користування місцями для розміщення рекламних засобів в порядку та на умовах Договору.
Пунктом 8.1 Договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому.
Відповідно до п. 5.2.3, 5.2.4 договору Розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки на право тимчасового користування, у т.ч. у разі встановлення пріоритету, вносити на поточний рахунок Підприємства плату за право тимчасового користування.
Згідно з п.6.6 договору плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок підприємства в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача від здійснення плати за право тимчасового користування.
Пунктом 6.11 Договору встановлено, що нарахування плати здійснюється з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце на розміщення зовнішньої реклами.
Як вбачається з адресної програми від 21.12.11 на право тимчасового користування № 2 до договору № 844/767/11 від 30.08.11, що є невід'ємною частиною договору, розповсюджувачу зовнішньої реклами було надано право на тимчасове користування рекламною вивіскою за адресою вул.. Хрещатик, 17, базова плата без ПДВ 1410,15 грн., дата прийняття рішення про надання дозволу -21.12.11.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті платежів за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ.
В порушення умов договору відповідач не здійснив з позивачем розрахунку за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів згідно наступних рахунків-фактур: № 51982 від 29.02.2012 р.; № 52140 від 03.03.2011 р.; № 53454 від 06.04.2012 р.; № 54912 від 04.05.2012 р.; № 56145 від 05.06.2012 р. на загальну суму 10753,54 грн.
Як вбачається з пояснень представників сторін та наданої відповідачем банківської виписки, станом на день розгляду спору основна сума заборгованості була погашена відповідачем.
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 10753,54 грн. основного боргу підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.
Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно його розрахунку становить 374,17 грн. та 15 % річних в сумі 374,26 грн.
Стосовно зазначених вимог позивача суд зазначає наступне.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 7 зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що за несвоєчасне неповне внесення плати підприємство має право застосувати до Розповсюджувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 7.3 договору крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15 % річних від простроченої суми.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на ч. 1 ст. 233 ГК України.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Виходячи із зазначеного вище, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання відповідача, оскільки відповідач сплатив основну суму боргу до винесення рішення у справі, тобто мало місце усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 187, 09 грн. (50 % від заявленої позивачем суми пені).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, з відповідача відповідно до п. 7.3 договору підлягає стягненню 15 % річних, що складає 374,26 грн. за обґрунтованим розрахунком позивача.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладається на відповідача.
За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 10753,54 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско Дніпро»(01024, м. Київ, вул. Хрещатик, 17, ідентифікаційний код 36925361) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А; ідентифікаційний код 26199714) 187 (сто вісімдесят сім) грн. 09 коп. пені, 374 (триста сімдесят чотири) грн. 26 коп. - 15 % річних та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.В.Прокопенко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 10.08.2012 |
Оприлюднено | 30.08.2012 |
Номер документу | 25765985 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Прокопенко Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні