Рішення

від 27.08.2012 по справі 8/5014/1772/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.12 Справа № 8/5014/1772/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс", м. Алчевськ Луганської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 47646 грн. 76 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача -Пижова І.В. -головний бухгалтер, - довіреність №15 від 30.07.12 року;

від відповідача -представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору : позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані ринкові послуги у сумі 47646,76 грн., нарахованої ним з посиланням на неналежне виконання ним умов договору про компенсацію витрат №4, укладеного між сторонами 01.01.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 30.07.12 року до 13.08.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали в частині надання витребуваних документів; з 13.08.12 року до 27.08.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 27.08.12 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча був належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;129 та ін.).

Станом на день розгляду цього спору оператор поштового зв'язку не повернув до суду поштові відправлення, спрямовані ним на адресу відповідача, а також письмові повідомлення про причини їх невручення останньому.

Позивачем у позовній заяві в якості адреси відповідача вказано АДРЕСА_1 (а.с.2-3), що підтверджується також: спеціальним витягом з ЄДРПОУ №14361966 від 27.07.12 року (а.с.111) та довідкою Луганського обласного адресного бюро №б/н від 24.07.12 року (а.с.120).

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, у якій зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, а також керуючись ст.4 3 ,ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору за відсутності відповідача, -на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс" (далі -ТОВ "Лекс", позивач) на підставі договору оренди земельної ділянки, нотаріально посвідченого 30.11.01 року, за реєстром №2398, державна реєстрація від 12.12.01 року №130, укладеного між ним та Алчевською міською радою (орендодавець), є орендарем земельної ділянки площею 0,6032 га, яка знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Леніна, 128 Луганської області - та надана йому для обслуговування та експлуатації будівель та споруд ринку і магазинів (п.1.1) терміном до 31.12.2049 року (а.с.7-9).

Згідно статуту ТОВ "Лекс" метою створення і діяльності товариства є задоволення суспільних потреб у продукції, товарах і послугах, одержання максимального прибутку і реалізація на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу та учасників товариства (3.1); основні напрямки діяльності останнього визначені у п.3.2 статуту, у т.ч.: продаж та здавання в найом (оренду) нерухомого майна виробничо-технічного призначення, послуги підприємств і організацій, що займаються невиробничими видами побутового обслуговування населення (а.с.91-104).

01.01.2009 року між ТОВ "Лекс" (ринок "Сарматський") (далі - сторона-1, ринок) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (сторона-2; ФОП ОСОБА_1.) (який з 24.02.05 року має статус суб'єкта підприємницької діяльності) (а.с.111), у простій письмовій формі укладено договір на компенсацію витрат №4, відповідно до якого ринок зобов'язаний надати ФОП ОСОБА_1 як власникові магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та має загальну площу 98,81 м 2 , - в порядку та на умовах, визначених цим договором, послуги, а сторона-2 зобов'язується своєчасно сплачувати за надані послуги та компенсувати витрати, понесені стороною-1, у строк та у розмірах, встановлених цим договором (п.1.1).

Перелік послуг наведено у пунктах 4.1.1-4.1.6 договору.

На день укладення договору розмір плати за надані послуги та понесені стороною-1 витрати відповідно до планової калькуляції на утримання ринку становить 14,50 грн. за 1 м 2 зайнятої об'єктом нерухомості земельної ділянки. Крім того, сторона-2 повинна сплачувати стороні-1 плату за користування електроенергією та водою відповідно до показників лічильників (п.2.1); плата вноситься безготівково на рахунок сторони-1 щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Платний період починається з дня фактичного користування послугами (п.2.2).

Розмір плати за 1 м 2 зайнятої об'єктом нерухомості земельної ділянки може бути переглянуто за згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до цього договору у будь-яких випадках чи у разі зміни системи оподаткування суб'єктів господарської (підприємницької) діяльності (п.2.3).

Сторона-2, між іншим, зобов'язана: щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, забирати рахунки до сплати (п.3.1.1); не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, у повному обсязі здійснювати плату за користування наданими послугами та компенсувати понесені стороною-1 витрати відповідно до рахунків та актів виконаних робіт (п.3.1.2).

Сторона-1 (ринок) має, між іншим, право вимагати від сторони-2 належного виконання своїх зобов'язань (п.3.2.2); своєчасної та у повному обсязі сплати за користування наданими послугами та компенсацію понесених витрат відповідно до рахунків та актів виконаних робіт не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.2.1).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з останнім та чинним законодавством України (п.5.1).

Договір укладено на термін до 01.07.09 року. Якщо за 15 календарних днів до дня закінчення строку, на який було укладено цей договір, одна із сторін не попередить іншу сторону у письмовій формі про бажання розірвати його, то він продовжує дію на той же строк (п.6.1).

Зміни, доповнення або дострокове розірвання договору допускаються за письмовою згодою сторін (п.7.3) (а.с.10-14).

Отже, станом на час розгляду судом цього спору даний договір є чинним, не оспореним та не зміненим.

01.11.2011 року позивач (ринок) спрямував на адресу відповідача пропозицію (вих. №48 від 01.11.11 року) про внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди №1 (з доданням 2-х примірників останньої), - згідно якій запропонував внести зміни до п.2.1 договору та викласти його у наступній редакції: "Розмір плати за надані послуги та понесені витрати стороною-1 відповідно до планової калькуляції на утримання ринку становить 30,00 грн. (у т.ч. ПДВ) на 1 кв.м зайнятої об'єктом нерухомої ділянки. Крім того, сторона-2 повинна сплачувати стороні-1 плату за користування електроенергією та водою відповідно до показників лічильника"; додаткова угода містить положення про те, що вона набирає чинності з 01.10.11 року (а.с.15-16).

Як стверджує позивач, відповідач отримав цю пропозицію, але відповіді на неї не надав, додаткову угоду не підписав.

Позивач також підтвердив у судовому засіданні, що він не звертався до господарського суду з позовом про спонукання відповідача до укладення цієї угоди.

З урахуванням викладеного суд при вирішенні спору у цій частині керується наступним.

За загальним правилом (ст.651 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ)) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Можливість внесення змін до договору про компенсацію витрат №4 від 01.01.2009 року прямо передбачена його пунктами 2.3 та 7.3.

Статтею 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За змістом статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при не досягненні згоди між сторонами щодо змін договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач не передав спір на вирішення суду, - а тому станом на день вирішення цієї справи (№8/5014/1772/2012) вищезгадана додаткова угода є не укладеною.

Незважаючи на цю обставину, позивач, звертаючись з даним позовом до суду, вважає її укладеною, про що свідчить наступне.

На підтвердження своїх вимог він надав до справи документальні докази надання відповідачеві обумовлених договором послуг за період з червня 2010 року по травень 2012 року на загальну суму 47646,76 грн. (а.с.6), а саме: рахунки, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні (а.с.17-88).

Дослідження судом цих документів показало, що жоден з актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не підписано ФОП ОСОБА_1, а рахунки та зазначені акти, починаючи з жовтня 2011 року по березень 2012 року, складені на суму 2964,30 грн. кожний; за квітень 2012 року -на суму 3022,54 грн., за травень 2012 року -на суму 2968,78 грн., - тобто з урахуванням нової редакції пункту 2.1 договору, запропонованої позивачем, або зовсім без її врахування, - хоча згадана додаткова угода підписана лише однією стороною -позивачем, а докази про укладення будь-якої іншої угоди у справі відсутні.

Позивач пояснив, що причиною відсутності підпису відповідача на актах здачі-приймання робіт (надання послуг) є його ухилення від їх підписання, у зв'язку з чим позивачем їх було спрямовано на адресу відповідача поштою (документальні докази додані до справи).

Він також пояснив, що ФОП ОСОБА_1 впродовж вищезазначеного періоду часу ухилявся від отримання рахунків, передбачених договором №4 від 01.01.09 року, з огляду на що позивач їх також спрямував на його адресу поштою (документальні докази додано до справи).

У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1, продовжуючи отримувати від позивача обумовлені договором послуги, ухиляється від їх сплати та від погашення боргу за період з червня 2010 року по травень 2012 року, - позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів та є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

Отримавши від позивача обумовлені договором №4 від 01.01.09 року послуги, відповідач повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.

Однак він вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 ст. 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

Тобто відповідач порушив зобов'язання.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявними у справі доказами підтверджено, що термін сплати відповідачем вартості послуг визначено у пунктах 2.2 та 3.1.2 укладеного між сторонами договору, і він є таким, що настав.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не у повному обсязі сплатив вартість отриманого товару, тобто припустився порушення зобов'язань за договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення

позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, суд згоден з тим, що за період з червня 2010 року по вересень 2011 року сума боргу визначена з урахуванням умов договору №4 від 01.01.09 року та разом становить 23869,64 грн.

В той же час суд не погоджується з сумою боргу, заявленою позивачем до стягнення за період з жовтня 2011 року по травень 2012 року, оскільки його визначено без урахування умов договору №4 від 01.01.09 року, а з застосуванням умов неукладеної додаткової угоди №1 від 01.11.11 року, - з огляду на що за вказаний період підлягає стягненню борг у сумі 11477,92 грн. (1432,74 грн. х 8), а разом за весь період з червня 2010 року по травень 2012 року -у сумі 35347,56 грн.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає за необґрунтованістю.

Позивач не висунув вимогу про стягнення штрафних санкцій, - що є його правом.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає приписам ст. 16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, - тобто у сумі 1194,03 грн.; витрати по сплаті решти судового збору у сумі 415,47 грн. (1609,50 грн. -1194,03 грн.) покладаються на позивача.

В ході розгляду спору судом встановлено, що позивач при зверненні з позовом до суду припустився зайвої сплати судового збору.

Відповідно до п/п 1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" у разі звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (до їх категорії належить спір по цій справі) на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 (1609,50 грн.) та не більше 60 (64380,00 грн.) мінімальних заробітних плат, встановлених на 01.01.12 року (1073,00 грн.), - тобто при ціні позову 47646,76 грн. судовий збір підлягав сплаті у сумі 1609,50 грн.

Згідно платіжному дорученню №104 від 11.07.12 року (а.с.5) позивач сплатив на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1653,00 грн., - тобто сума зайвої сплати становить 43,50 грн. (1653,00 грн. - 1609,50 грн.), яка підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь платника.

З цього приводу судом винесено спеціальну ухвалу.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202,205,509,525-527,530,549,610-614,623,901,90з Цивільного кодексу України, ст.ст.20,193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,36,43,44,49,75,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс", ідентифікаційний код 23486716, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Леніна, 127-б/17 Луганської області, - основний борг у сумі 35347 (тридцять п'ять тисяч триста сорок сім) грн. 56 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1194 (одна тисяча сто дев'яносто чотири) грн. 03 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Сплату решти судового збору у сумі 415 грн. 47 коп. покласти на позивача.

У судовому засіданні 27.08.12 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 29 серпня 2012 року.

Суддя А.П.Середа