Рішення

від 23.08.2012 по справі 0707/6550/2012

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №0707/6550/2012

2/0707/2616/2012

ряд. стат. звіту - 43

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 серпня 2012 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

при секретарі Славич М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника третьої особи Рошко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, треті особи - міськрайонне управління Держкомзему у м. Мукачево та Мукачівському районі та Кальницька сільська рада про усунення перешкод в користуванні власністю,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю.

Позов мотивує тим, що Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 07.05.2012 року серії ЯЛ №753000, кадастровий номер 2122783402:00:000:0017 він є власником земельної ділянки у АДРЕСА_1 Мукачівського району Закарпатської області, площею 0,2300 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Як свідчить план меж земельної ділянки Акту, його ділянка межує з відповідачами у частині меж Г-А. При виготовленні технічної документації для отримання Акту, уповноваженою організацією, було складено Збірні плани АДРЕСА_1 масштабом 1:1000 та 1:500, згідно яких суміжна з відповідачами межа у точках на відстані від вулиці (межа А-Б) 10.78м, 7.21м, 7.78 м, 6.22м та 4.20м, проходить поряд з належним йому житловим будинком та нежитловою будівлею, і на відстані від стіни до межі у точці 10.78-1.41м, 7.21-0.89м, 7.78-1.63, 6.22м- 1.11м та 4.20 -1.29м. Проходження даної межі стверджується ще і Описом меж Технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права на земельну ділянку в АДРЕСА_1 та Актом погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 26.09.2011 року, які без будь-яких зауважень та застережень, погоджені у тому числі і відповідачами (межа від Г до А). Однак, на весні 2012 року, він вирішив встановити огорожу у дворі на межі Г-А згідно Акту, тобто між ним та сусідами відповідачами, однак, відповідачами було зруйновано встановлену ним огорожу, і сказано йому, що її там не буде, бо вони цього не хочуть. З приводу цих дій відповідачів він звертався до Прокуратури Мукачівського району та до Мукачівського РВ УМВС України, однак отримав відповіді, відповідно від 14.02.2012 року за №99-20-11 та від 12.05.2012 за №7045, якими його було повідомлено про відмову у порушенні кримінальної справи відносно відповідачів та рекомендовано йому звернутися до суду для врегулювання спірного питання, так як воно носить цивільно-правовий характер. Маючи на мені досудове врегулювання конфліктної ситуації, він звернувся із заявою від 30.05.2012 року до голови Кальницької сільської ради, на що отримав відповідь від 26.06.2012 року за №02-9/146, у якій зазначено, що з відповідачкою проведено роз'яснювальна робота, однак вона і так не погоджується з встановленням ним огорожі, з огляду на що йому рекомендовано звернутися до відповідних органів, оскільки йому видано Акт.

У ч.1 ст. 316 ЦК України зазначено, що правом власності, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а у ст.

-2-

317 ЦК України наголошено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, ч.1 ст. 321 ЦК України, застерігає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а у ч.2 ст. 318 ЦК України зазначено, що усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Окрім того, ч.1 ст. 320 ЦК України, встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, тим паче у нашому випадку це щ є і прямим цільовим призначенням як майнового комплексу так і земельної ділянки.

Окрім того, згідно ч.2 ст. 1 ЗК України право власності на землю гарантується.

Як встановлено у ст. 78 ЗК України, право власності на землю -це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками і що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України та цього Кодексу, а також інших Законів, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ст.79 ЗК України, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Окрім того, відповідно до ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обмирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Як встановлено ст. 107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У відповідності до норм ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення непов'язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г') відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задоволити його з підстав зазначених в позові та пояснив суду, що у відповідності до Державного акта на право власності на земельну ділянку виданого 07.05.2012 року, серії ЯЛ №753000 він є власником земельної ділянки у АДРЕСА_1 Мукачівського району площею 0,2300 га, яка за цільовим призначенням призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Його земельна ділянка з одного боку межує з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме в частині меж Г-А і останні перешкоджають йому у встановленні огорожі по межі суміжних земельних ділянок у відповідності до Акту.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задоволити його з підстав зазначених в позові та пояснивши суду, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки у АДРЕСА_1 Мукачівського району, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Земельна

-3-

ділянка межує з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які безпідставно перешкоджають ОСОБА_1 у встановленні огорожі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні, пояснивши суду, що позивач ОСОБА_1 повинен поставити огорожу по плану 1962 року, який знаходиться в сільській раді, а не по Акту. Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 був виданий незаконно.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні, пояснивши суду, що він проживає разом із ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 Мукачівського району. В користуванні його жінки ОСОБА_3 знаходиться земельна ділянка, яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_1. Також показав, що ОСОБА_1 повинен поставити огорожу по плану 1962 року, який знаходиться в сільській раді, а не по Акту. І дійсно, коли ОСОБА_1 встановлював огорожу, а саме поставив стовпи то він їх повиштовхував та зробив це за вказівкою ОСОБА_3.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Кальницької сільської ради Мукачівського району Рошко А.А. в судовому засіданні позов визнав та пояснив суду, що дійсно між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує спір щодо встановлення огорожі між суміжними земельними ділянками та з даного приводу ОСОБА_1 звертався до Кальницької сільської ради. Щодо врегулювання спору на місце декілька разів виходили працівники сільської ради, але спір владнати так і не вдалося. При виході на місце було встановлено, що ОСОБА_3 не погоджується на встановлення огорожі по межі суміжних земельних ділянок.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, міськрайонного управління Держкомзему у м. Мукачево та Мукачівському районі в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, але на адресу суду надіслав листа в якому просить справу розглянути за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання та надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позов слід задоволити виходячи з наступного.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується належними у справі доказами, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1 Мукачівського району, площею 0,2300 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 07.05.2012 року серії ЯЛ №753000.

В судовому засіданні встановлено, що вищезазначена земельна ділянка межує з земельною ділянкою відповідача ОСОБА_3 у частині меж Г-А, що підтверджується так само Державним актом на право власності на земельну ділянку від 07.05.2012 року серії ЯЛ №753000 та Збірним планом АДРЕСА_1 Мукачівського району.

Також встановлено, що при одержанні у приватну власність земельної ділянки та виготовленні Державного акту на право власності на земельну ділянку позивачем ОСОБА_1 було здійснено погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами в тому числі і погоджено межі між суміжними земельними ділянками з ОСОБА_3, а саме межі від Г до А, що підтверджується Актом погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 26.09.2011 року.

Також відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні визнали, що вони не згідні з тим, щоб позивач ОСОБА_1 встановив огорожу по межі їх суміжних земельних ділянок у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 07.05.2012 року серії ЯЛ №753000, а він повинен встановити її у відповідності до плану 1962 року.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про

-4-

заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст. 1 ЗК України право власності на землю гарантується.

Як встановлено у ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками і що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України та цього Кодексу, а також інших Законів, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ст.79 ЗК України, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обмирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Як встановлено ст. 107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У відповідності до норм ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення непов'язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г') відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, та ст.ст. 78, 79, 103, 106, 152, 153 та 168 ЗК України, ст. 316, та 321, 386, 391 ЦК України, суд, -

р і ш и в :

Позов задоволити.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 власністю, а саме - земельною ділянкою у АДРЕСА_1 Мукачівського району, Закарпатської області, площею 0,2300 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити перешкод у встановленні ОСОБА_1 огорожі по межі суміжних земельних ділянок під НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 07.05.2012 року, серії ЯЛ №753000, кадастровий номер 2122783402:00:000:0017.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, мешканки АДРЕСА_2 Мукачівського району та ОСОБА_4, мешканця АДРЕСА_2 Мукачівського району на користь ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_1 Мукачівського району сплачений судовий збір в розмірі 214 гривень 60 копійок.

-5-

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області протягом десяти днів з дня отримання його копії, через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий підпис Ю.Ю. Куцкір

Копія вірна:

Суддя Ю.Ю. Куцкір