Рішення

від 23.05.2012 по справі 1230/1293/12

СТАРОБІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.05.2012

Справа № 2/1230/349/2012р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 року Старобільський районний суд

Луганської області

у складі: головуючого судді Озерова В.О.,

при секретарі Туловової А.С.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Старобільську цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Благодійниця»до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору та стягнення шкоди, завданої злочином,

встановив:

Позивач Кредитна спілка «Благодійниця»звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору та стягнення шкоди, завданої злочином, у якому просить суд визнати недійсним кредитний договір № 319 від 19 серпня 2008 року, укладеного між кредитною спілкою «Благодійниця»та ОСОБА_3; визнати недійсним кредитний договір № 320 від 19 серпня 2008 року, укладеного між кредитною спілкою «Благодійниця»та ОСОБА_4; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Благодійниця»матеріальну шкоду (збитки), завдану злочином у подвійному розмірі в сумі 156 689 грн. 66 коп.

У подальшому Кредитна спілка «Благодійниця»звернулась до суду з вимогою про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат про надання правової допомоги зі складання позовної заяви в сумі 500 грн., а також витрати, пов'язані з викликом відповідача та третіх осіб через оголошення в газеті «Урядовий кур'єр»в сумі 420 грн.

В обґрунтовування своїх вимог посилається на те, що 19 серпня 2008 року було укладено кредитний договір № 319 між позивачем та ОСОБА_3 Так останній отримав 11000 грн. Згідно п. 4.1 договору, боржник зобов'язаний повертати борг та сплачувати проценти за встановленим графіком. Не дивлячись на обумовлені строки повернення боргу та сплати процентів за користування грошима, боржник порушив умови договору. Проценти сплачено частково. Боржник зобов'язався крім повернення позиченої суми сплатити заявнику 0,1643% від суми залишку позики за кожен день користування позикою (п.3.1 Договору), тобто 60% річних. Згідно п. 3.8 Договору кредитодавцем у зв'язку з порушенням умов договору з 19 жовтня 2008 року встановлено 90% річних. Таким чином, станом на 05 березня 2012 року розрахунок заборгованості складає: борг зі сплати процентів - 26367 грн. 07 коп.; залишок -10135 грн. 94 коп.

Того ж дня, 19 серпня 2008 року було укладено кредитний договір № 320 між позивачем та ОСОБА_4 Так останній отримав 11000 грн. Згідно п. 4.1 договору, боржник зобов'язаний повертати борг та сплачувати проценти за встановленим графіком. Не дивлячись на обумовлені строки повернення боргу та сплати процентів за користування грошима, боржник порушив умови договору. Проценти сплачено частково. Боржник зобов'язався крім повернення позиченої суми сплатити заявнику 0,1643% від суми залишку позики за кожен день користування позикою (п.3.1 Договору), тобто 60% річних. Згідно п. 3.8 Договору кредитодавцем у зв'язку з порушенням умов договору з 19 жовтня 2008 року встановлено 90% річних. Таким чином, станом на 05 березня 2012 року розрахунок заборгованості складає: борг зі сплати процентів -30 841 грн. 82 коп.; залишок -11 000 грн.

Вказані правочини було вчинено під впливом обману, з використанням підробних документів. Грошима кредитної спілки, шляхом шахрайства заволодів ОСОБА_2 Останній був притягнутий до кримінальної відповідальності по ч. ч. 1, 3 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України. З цього слідує, що воля спілки (суб'єкта правочину) при укладанні договорів формувалася не вільно, не відповідала волевиявленню, спрямованому на настання бажаних наслідків (отримання процентів за договором кредиту). З огляду на це, спілка вважає що кредитні договори слід визнати недійсними. Тобто судом вже встановлено факт обману з боку відповідача, з чого слідує, що воля спілки при укладенні договору формувала не вільно, не відповідала волевиявленню, спрямованому на настання бажаних наслідків (отримання доходу, процентів). Під час розгляду кримінальної справи, цивільний позов не заявлявся. Судом не визнавалися недійсними правочини, тому спілка змушена звернутися з вимогами про визнання кредитних договорів недійсними. Своїми злочинними діяннями відповідач ОСОБА_2 завдав позивачеві збитки, які складаються з: реальних збитків (10 135 грн. 94 коп. + 11 000 грн. = 21 135 грн. 94 коп.); упущена вигода (26 367 грн. 07 коп. + 30 841 грн. 82 коп. = 57 208 грн. 89 коп.)

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 230 ЦК України, сторона яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Злочином завдано шкоду в розмірі 78 344 грн. 83 коп., тоді подвійний розмір складає: 78 344 грн. 83 коп. х 2 = 156 689 грн. 66 коп.

В судове засідання представник позивача Григоренко В.В. не з'явився, надав суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 та треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились. Про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчить оголошення в газеті «Урядовий кур'єр»№ 88 від 19 травня 2012 року. Своїх заперечень суду не надали. Від них не надійшли заяви про відкладення розгляду справи і про причини неявки до суду.

Справа розглянута у відсутності відповідача та третіх осіб на підставі наявних доказів.

За згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що 19 серпня 2008 року між КС «Благодійниця»та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 319. Так останній отримав 11000 грн.

Згідно п. 4.1 Договору, боржник зобов'язаний повертати борг та сплачувати проценти за встановленим графіком.

Не дивлячись на обумовлені строки повернення боргу та сплати процентів за користування грошима, боржник порушив умови договору.

Проценти сплачено частково. Боржник зобов'язався крім повернення позиченої суми сплатити заявнику 0,1643% від суми залишку позики за кожен день користування позикою (п.3.1 Договору), тобто 60% річних.

Згідно п. 3.8 Договору, кредитодавцем у зв'язку з порушенням умов договору з 19 жовтня 2008 року встановлено 90% річних.

Таким чином, станом на 05 березня 2012 року розрахунок заборгованості складає: борг зі сплати процентів - 26367 грн. 07 коп.; залишок -10135 грн. 94 коп.

Також, 19 серпня 2008 року між КС «Благодійниця»та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 320. Так останній отримав 11000 грн.

Згідно п. 4.1 Договору, боржник зобов'язаний повертати борг та сплачувати проценти за встановленим графіком.

Не дивлячись на обумовлені строки повернення боргу та сплати процентів за користування грошима, боржник порушив умови договору.

Проценти сплачено частково. Боржник зобов'язався крім повернення позиченої суми сплатити заявнику 0,1643% від суми залишку позики за кожен день користування позикою (п.3.1 Договору), тобто 60% річних.

Згідно п. 3.8 Договору кредитодавцем у зв'язку з порушенням умов договору з 19 жовтня 2008 року встановлено 90% річних.

Таким чином, станом на 05 березня 2012 року розрахунок заборгованості складає: борг зі сплати процентів -30 841 грн. 82 коп.; залишок -11 000 грн.

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 14 жовтня 2011 року, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України, припинено внаслідок акту амністії.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт того, що кредитні договори № 319 та № 320 від 19 серпня 2008 року, було укладено внаслідок обману зі сторони відповідача, суд вважає доведеним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання недійсними кредитних договорів № № 319, 320 від 19 серпня 2008 року, укладених між позивачем та ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підлягають задоволенню.

Оцінюючи вимоги щодо стягнення збитків завданих позивачу, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно ч. 3 ст. 230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину

У відповідності до ст. 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В звязку з наведеним суд вважає, що неповернена сума кредиту не є збитками.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги щодо повернення тілу кредиту та стягнення подвійного розміру тих виплат за користування кредиту, які б позивач отримав би при дійсності правочину (упущена вимога).

Злочином завдано шкоду в розмірі 78 344 грн. 83 коп., тоді подвійний розмір складає: 78 344 грн. 83 коп. х 2 = 156 689 грн. 66 коп., яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати, пов'язані з викликом відповідача та третіх осіб через оголошення в газеті «Урядовий кур'єр»в розмірі 420 грн.

Щодо стягнення грошової суми в розмірі 500 грн., сплачену позивачем на користь представника позивача Григоренко В.В. за надання правової допомоги, то суд вважає що ця грошова сума не може вважатись збитками позивача, а є витратами на правову допомогу згідно ст. 84 ЦПК України.

Крім того відповідно до довіреності від 04 листопада 2011 року Григоренко В.В. позивачем надано повноваження свого представника, і саме в такому процесуальному статусі, він брав участь у справі і кошти за надання допомоги отримав як представник, про що і вказано в договорі про надання правової допомоги від 01 березня 2012 року.

Представник особи, яка бере участь у розгляді справи за дорученням або за договором (ордером), має процесуальний статус саме представника цієї особи, що передбачено ст. ст. 26, 42 ЦПК України, відноситься до осіб, які приймають участь у розгляді справи, і не може одночасно мати процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу.

Крім того, позивачем та його представником не наведений розрахунок загального часу, витраченого на складання позовної заяви відповідно до вимог постанови КМ України № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 22, 215, 216, 230 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 77, 88, 169, 212, 213, 215, 224, 294 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Кредитної спілки «Благодійниця»до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору та стягнення шкоди, завданої злочином -задовольнити частково.

Визнати недійсним кредитний договір № 319 від 19 серпня 2008 року, укладеного між Кредитною спілкою «Благодійниця»та ОСОБА_3.

Визнати недійсним кредитний договір № 320 від 19 серпня 2008 року, укладеного між Кредитною спілкою «Благодійниця»та ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_2 (ід. номер НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки «Благодійниця»(р/р 26500301012467 у філії-Луганське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 304665, код 26402730) шкоду, завдану злочином у розмірі 156 689 грн. 66 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ід. номер НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки «Благодійниця»(р/р 26500301012467 у філії-Луганське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 304665, код 26402730) витрати, пов'язані з викликом відповідача та третіх осіб через оголошення в газеті «Урядовий кур'єр»в розмірі 420 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, відповідач може оскаржити в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд шляхом подачі скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд шляхом подачі скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.О. Озеров