Постанова

від 06.08.2012 по справі 2а-2211/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2012 р. Справа № 2а-2211/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя: Остап'юк С.В.,

за участю секретаря: Озара О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Державної податкової служби до Приватного підприємства "Івол Транс" про стягнення податкового боргу в розмірі 34969,90 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2012 року Державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську Державної податкової служби (далі -позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Івол Транс" (далі -відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 34969,90 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого пунктом 16.1 статті 16, статтею 36 Податкового кодексу України не сплатив узгоджені податкові зобов'язання з сплати податку на прибуток підприємств, нарахованої пені в розмірі 19037,10 гривень та в порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не сплатив в повному обсязі в дохід державного бюджету податковий борг з сплати пені нарахованої за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 15932,80 гривень, визначений податковими повідомленнями-рішеннями за №0000442201 від 21.09.2011 року та за №0000292201 від 24.02.2012 року. Всього відповідачем утворено 34969,90 гривень податкового боргу, який ним не сплачено.

Позивач в судове засідання не заявився, його представником суду надано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття хоча, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений. Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 20.11.2007 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради здійснено державну реєстрацію юридичної особи -Приватного підприємства "Івол Транс", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 6 -7).

Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Івано-Франківську, є платником податку на прибуток підприємств.

Судом встановлено, що в період з 08.09.2011 року до 14.09.2011 року службовою особою позивача, згідно наказу за №2806 від 08.09.2011 року, проведено позапланову виїзну документальну перевірку відповідача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.03.2011 року до 31.08.2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що між відповідачем та німецькою фірмою Versand GdbR»укладено контракт за №100804-ЕХ від 05.08.2010 року, предметом якого є продаж відповідачем нерезиденту фірмі o Versand GdbR»товару (дрова паливні, код товару 4407109800).

На виконання умов контракту відповідачем експортовано вказаний товар фірмі Versand GdbR», згідно вантажно-митної декларації за №07664 від 22.12.2010 року на суму 1914 євро, граничний строк надходження валютної виручки -20.06.2011 року.

Нерезидентом фірмою Versand GdbR»вказана сума погашена та зарахована на рахунок відповідача 15.09.2011 року, з порушенням строку на 87 календарних дні.

На виконання умов зазначеного контракту відповідачем експортовано товар (дрова паливні, код товару 4407109800) фірмі Versand GdbR», згідно вантажно-митної декларації за №000303 від 25.01.2011 року на суму 2678,40 євро, (граничний строк надходження валютної виручки -24.07.2011 року), яка погашена фірмою igo Versand GdbR»та зарахована на рахунок відповідача 15.09.2011 року в розмірі 886 євро та 16.09.2011 року в розмірі 1792,40 гривень, з порушенням строку на 53 та 1 календарних дні, відповідно.

За наслідками проведеної перевірки позивачем складено акт за №7606/22-0/35516893 від 20.09.2011 року (а. с. 20 -25).

Позивач, за наслідками розгляду акта перевірки за №7606/22-0/35516893 від 20.09.2011 року, податковим повідомленням-рішенням за №0000442201 від 21.09.2011 року (а. с. 26), визначив відповідачу грошове зобов'язання з сплати пені нарахованої за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 10630,75 гривень, яка відповідачем сплачена частково в розмірі 9828,31 гривень. Сума несплаченої пені нарахованої за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності становить 802,44 гривень.

Також, судом встановлено, що в період з 20.01.2012 року до 03.02.2012 року службовою особою позивача, згідно наказу за №202 від 26.01.2012 року, проведено позапланову виїзну документальну перевірку відповідача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.09.2011 року до 31.01.2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що між відповідачем та німецькою фірмою LA IMPORT-EXPORT GbR»укладено контракт за №1/04 від 21.04.2010 року, предметом якого є продаж відповідачем нерезиденту фірмі «GERMABELA IMPORT-EXPORT GbR»товару (дрова паливні, код товару 4407109800).

На виконання умов контракту відповідачем експортовано вказаний товар фірмі LA IMPORT-EXPORT GbR», згідно вантажно-митної декларації: за №001232 від 11.03.2011 року на суму 1140,48 євро, граничний строк надходження валютної виручки -07.09.2011 року; за №001340 від 16.03.2011 року на суму 1020 євро, граничний строк надходження валютної виручки -12.09.2011 року; за №001312 від 16.03.2011 року на суму 1080 євро, граничний строк надходження валютної виручки -12.09.2011 року; за №002090 від 15.04.2011 року на суму 970 євро, граничний строк надходження валютної виручки -12.10.2011 року.

Станом на 31.01.2012 року вказана сума фірмою IMPORT-EXPORT GbR», у встановлені терміни, не перерахована відповідачу.

За наслідками проведеної перевірки позивачем складено акт за №900/22-0/35516893 від 10.02.2012 року (а. с. 27 -31).

Позивач, за наслідками розгляду акта перевірки за №900/22-0/35516893 від 10.02.2012 року, податковим повідомленням-рішенням за №0000292201 від 24.02.2012 року, визначив відповідачу грошове зобов'язання з сплати пені нарахованої за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 15130,36 гривень, яка відповідачем не сплачена.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як встановлено судом, з дати митного оформлення продукції, що експортувалася, сума виручки не зараховувалася на валютні рахунки відповідача у строки зазначені в контрактах та в строк, передбачений статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому даний факт є порушенням резидентом строку, передбаченого статтею 1 зазначеного Закону та тягне за собою наслідки у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У відповідності до частини 2 статті 4 даного Закону у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом (частина 4 статті 4 даного Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 року за №1409 затверджено Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, який визначає механізм віднесення операцій резидентів до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, а також умови видачі висновків щодо перевищення встановлених у статтях 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" строків проведення розрахунків за такими операціями.

Судом встановлено, що Приватне підприємства "Івол Транс" не зверталося із позовною заявою до Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 вказаного Закону, у підприємства відсутній висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на перевищення 180-денного терміну розрахунків по контрактах за №100804-ЕХ та за №1/04, внаслідок чого виникла прострочена дебіторська заборгованість з боку нерезидентів -німецьких фірм o Versand GdbR», IMPORT-EXPORT GbR»по вказаних контрактах.

Відповідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що позивач правомірно, податковими-повідомленнями-рішеннями за №0000292201 від 24.02.2012 року та за №0000442201 від 21.09.2011 року, за порушення відповідачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на підставі актів перевірки за №7606/22-0/35516893 від 20.09.2011 року та за №900/22-0/35516893 від 10.02.2012 року, підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та у відповідності до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»нараховано суму грошового зобов'язання за платежем -пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яка відповідачем, в розмірі 15932,80 гривень, не сплачена.

Крім того, судом встановлено, що Підприємством допущено утворення податкового боргу з сплати податку на прибуток в розмірі 19037,10 гривень, що виник в результаті несплати самостійно задекларованих сум з податку на прибуток в розмірі 17759,40 гривень та визначеного позивачем грошового зобов'язання з сплати штрафних (фінансових) санкцій, які застосовані за несвоєчасну сплату узгоджених сум з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням за №0022931501 від 01.12.2011 року на суму 467 гривень (а. с. 15) -прийнятого на підставі акта камеральної перевірки податкової звідності з податку на прибуток за №12298/15-1/35516893 від 01.12.2011 року (а. с. 14) та податковим повідомленням-рішенням за №0000811501 від 30.01.2012 року на суму 660,12 гривень (а. с. 18) -прийнятого на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток за №564/15-1/35516893 від 30.01.2012 року (а. с. 17), пені в розмірі 150,58 гривень, нарахованої позивачем самостійно.

Суми невиконаних відповідачем податкових зобов'язань з вказаного податку визначені відповідачем податковими деклараціями з податку на прибуток №9010690740 за ІІ квартал 2011 року, №9015769751 за ІІ-ІІІ квартали 2011 року та за №9025411353 за І квартал 2012 року, поданими податковому органу 09.11.2011 року, 09.02.2012 року та 10.05.2012 року, відповідно (а. с. 8 -13).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пунктів 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено податок на прибуток підприємств (підпункт 9.1.1).

Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

Відповідно підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарювання -юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Згідно пункту 58.2 даного Кодекс податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з сплати податку на прибуток підприємств, у відповідності до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту подання таких податкових декларацій, а грошові зобов'язання з вказаного податку та пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначені податковими повідомленнями-рішеннями, які відповідачем не оскаржувалися, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту отримання податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надіслано першу податкову вимогу за №1/2856/31963/10/24-150/1076 від 24.11.2009 року та другу податкову вимогу за №2/3038/35093/10/24-150/8936 від 25.12.2009 року, які відповідач залишив без реагування, а податковий борг за ним, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив (а. с. 33, 35).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконано податкові зобов'язання з сплати податку на прибуток та пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в загальному розмірі 34819,32 гривень.

Відповідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно пункту 129.4. цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як встановлено судом, позивачем, на суму невиконаних відповідачем податкових зобов'язань з сплати податку на прибуток підприємств нарахована пеня в розмірі 150,58 гривень, яка відповідачем не сплачена.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Таким чином, узгоджене грошове зобов'язання з сплати податку на прибуток, нарахованої пені та пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 34969,90 гривень утворює податковий борг відповідача, який ним не сплачено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно частини 5 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Приватне підприємство "Івол Транс" (ідентифікаційний код 35516893) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід державного бюджету податковий борг з сплати податку на прибуток підприємств та з сплати пені нарахованої за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 34 969 (тридцяти чотирьох тисяч дев'ятсот шестидесяти дев'яти) гривень 90 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 10.08.2012 року.