Постанова

від 06.08.2012 по справі 2а-2209/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2012 р. Справа № 2а-2209/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участі секретаря Озара О.Я.,

представника позивача: Переняка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Енерго-Сервіс" про стягнення податкового боргу в розмірі 3174,39 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2012 року Державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Енерго-Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 3174,39 гривень.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статтею 38 Податкового кодексу України не сплатив узгоджені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість. Всього відповідачем утворено 3174,39 гривень податкового боргу, який ним не сплачено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав вказаних в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття хоча, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений. Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підставний та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 22.06.2006 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Енерго-Сервіс", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 6-7).

Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Івано-Франківську, є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

30.09.2009 року службовою особою державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську проведена невиїзна документальна перевірка платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Енерго-Сервіс", з питань неподання або несвоєчасного подання свідоцтва платника податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2009 року, якою виявлено факт неподання відповідачем податкової звітності з період червня, липня, серпня 2009 року, про що складено акт за №12615/152/34084449 від 30.09.2009 року про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності (а. с. 8).

Позивач, за наслідками розгляду акта за №12615/152/34084449 від 30.09.2009 року, податковим повідомленням-рішенням за №0007601502/0 від 02.10.2009 року застосував до відповідача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 гривень (а. с. 9).

05.05.2010 року службовою особою позивача проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питання неподання або несвоєчасного подання податкової декларації з податку на додану вартість за період вересня - грудня 2009 року та січня - березня 2010 року, якою виявлено факт неподання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень, лютий, березень 2010 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт за №8591/152/34084449 від 05.05.2010 року (а. с. 10).

06.05.2010 року, за наслідками розгляду акта за №8591/152/34084449 від 05.05.2010 року, позивачем, податковим повідомленням-рішенням за №0003021502/0, застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1190 гривень (а. с. 11).

Також, судом встановлено, що позивач провів невиїзну документальну перевірку 05.05.2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Енерго-Сервіс" з питань неповернення (затримку у поверненні) свідоцтва платника податку на додану вартість за квітень 2010 року, якою виявлено факт неповернення відповідачем свідоцтва платника податку на додану вартість за №100129486 після його анулювання. Вказані обставини виявлені та відображені в акті за №8592/152 від 05.05.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності повернення свідоцтва платника податку на додану вартість (а. с. 12).

Позивач, на підставі вказаного акта за №8592/152, податковим повідомленням-рішенням за №0003041502/0 від 06.05.2010 року застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170 гривень (а. с. 13).

Крім того, податковий орган податковим повідомленням-рішенням за №0005031591 від 16.03.2012 року, на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 16.03.2012 року за №814/1591/34084449, за неподання декларації з податку на прибуток за ІІ - ІІІ квартали та ІІ - ІV квартали 2011 року, застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2040 гривень (а. с. 14, 15).

На момент звертання позивача до суду сума грошового зобов'язання відповідача з сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств становить 3174,39 гривень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пунктів 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено податок на прибуток підприємств (підпункт 9.1.1), податок на додану вартість (підпункт 9.1.3).

Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

У відповідності до статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарювання -юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з сплати податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, визначені податковими повідомленнями-рішеннями, які відповідачем не оскаржувалися, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту отримання податкового повідомлення-рішення.

Як наслідок, відповідачем не сплачено узгоджені грошові зобов'язання з сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств в розмірі 3174,39 гривень до державного бюджету, в строки визначені нормами Податкового кодексу України.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надіслано першу податкову вимогу за №1/338/3198/10/24-150/1021 від 04.02.2009 року та другу податкову вимогу за №2/670/6964/10/24-150/1881 від 11.03.2009 року, які відповідач залишив без реагування, а податковий борг за ним, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив (а. с. 16).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконано податкові зобов'язання з сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 3174,39 гривень.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Таким чином, узгоджене грошове зобов'язання з вказаних податків в розмірі 3174,39 гривень утворює податковий борг відповідача, який ним не сплачено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Енерго-Сервіс" (ідентифікаційний код 34084449) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід державного бюджету податковий борг з сплати податку на прибуток, податку на додану вартість в розмірі 3174 (трьох тисяч ста семидесяти чотирьох) гривень 39 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 10.08.2012 року.