Постанова

від 03.07.2006 по справі 2-7/2108-2006

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-7/2108-2006

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 03 липня 2006 року  

Справа № 2-7/2108-2006

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Голика В.С.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Градової О.Г.,

секретар судового засідання                                        Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Рибалко Ю.Л. дов. від 05.04.2006,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Дворний І.І.) від 11.04.2006 по справі № 2-7/2108-2006

за позовом  Приватного підприємства "Октанойл" (вул. Данілова, 62, с. Перово, м. Сімферополь, 95000; вул. Р. Люксембург, 6, м. Феодосія, 98100)

до           Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, 95053)

про скасування  податкового повідомлення-рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

          За результатами комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Приватним підприємством „Октанойл” за період із 01.01.2003 року до 31.12.2003 року (акт перевірки від 13.04.2004 року), податковим органом 15.04.2004 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005692301/0 про донарахування платнику податків податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 236554,00 грн., у тому числі 118277,00 грн. основній платіж та 118277,00 грн. штрафні санкції.

Як вбачається із акту перевірки, податкове зобов'язання нараховане у зв'язку із тим, що: платником податків у листопаді 2003 року, у порушення вимог підпункту 3.1.1 статті 3, підпункту 7.3.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” занижена реалізація на суму авансів у розмірі 600,00 грн. у зв'язку з чим донарахований податок на додану вартість у сумі 120,00грн.; в порушення вимог підпункту 7.4.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством до складу податкового кредиту за березень 2003 року віднесено податок на додану вартість у сумі 75833,33 грн. а у квітні 2003 року 15000,00 грн., на думку податкового органу, маркетингові послуги, які надані за податковими накладними № 801, 796, 798, 797, 794, 799, 795 за березень 2003 року та № 800 за квітень 2003 року не відносяться до складу валових витрат та до складу податкового кредиту, оскільки дані витрати не використані платником податку у власній господарській діяльності з метою отримання доходу; платником податків порушені вимоги підпункту 7.4.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у зв'язку з віднесенням податку на додану вартість у сумі 26999,21 грн. по попередній оплаті за податковими накладними: № 25 від 29.05.2003 р.; № 24 від 23.05.2003 р.; № 19 від 06.05.2003 р.; № 20 від 12.05.2003 р.; № 30 від 30.06.2003р. виданими приватним підприємством „Оріон-Агро”, оскільки, як вважає податковий орган, за попередньою оплатою не виникає у платника податків право на податковий кредит; в порушення вимог підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість у сумі 324,00 грн. за податковою накладною № б/н від 15.09.2003 року виданою Малим приватним підприємством „Дом”.

За результатами апеляційного узгодження податкового зобов'язання, податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005692301/3 від 18.11.2004 року про донарахування податкового зобов'язання у сумі 176599,50 грн. у тому числі: 117733,00 грн. –основний платіж та 58866,50 грн. –штрафні санкції, котрі нараховані у зв'язку з віднесенням платником податків до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого за маркетинговими послугами та по попередній оплаті.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 у справі № 2-7/2108-2006А (суддя І.І. Дворний) позов задоволено, податкове повідомлення-рішення від 18.11.2004 року № 0005692301/3 визнано недійсним.

При прийнятті постанови, суд першої інстанції визнав безпідставними доводи податкового органу про те, що маркетингові послуги не пов'язані із господарською діяльністю, тому податок на додану вартість не відноситься до складу податкового кредиту, та про те, що по попередній оплаті не виникає право на податковий кредит.

Дані висновки місцевого господарського суду мотивовані вимогами підпункту 5.2.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, підпункту 7.4.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки до складу валових витрат відносяться суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, а податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

При прийнятті постанови судом першої інстанції також прийняті до уваги висновки, викладені у рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2005 у справі № 2-23/2637-2005 (2-23/16311-2004), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.11.2005.

Відповідач оскаржує Постанову суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, а саме підпунктів 7.4.1, 7.4.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Так, відповідач вважає, що позивач не мав право на податковий кредит: за господарськими операціями по наданню маркетингових послуг, оскільки їх витрати, на думку відповідача, не відносяться до складу валових витрат виробництва та не використовувались у власній господарській діяльності; за господарською операцією по попередній платі за зерно, оскільки, на думку відповідача, попередня оплата без фактичного отримання товару не має статусу господарської операції та не є валовими витратами.

Відповідач також зазначає, що в порушення вимог підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивач двічі до складу податкового кредиту відніс податок на додану вартість у сумі 324,00 грн. за податковою накладною № б/н від 15.09.2003, виданою малим приватним підприємством „Дом”.

Доводи відповідача, також мотивовані іншими обставинами, викладеними у апеляційної скарзі, які не мають значення для розгляду справи.

Позивач у судове засідання 03.07.2006 року не з'явився.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу без участі позивача, явка якого у судове засідання не визнавалась обов'язковою.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу визнає такою, що підлягає частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, виходячи із наступного:

Відповідно до підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Попередня оплата не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та не може породжувати право на податковий кредит.

Податковим кредитом вважається сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначену згідно із Законом України „Про податок на додану вартість” (пункт 1.7. вищевказаного Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом  такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів  та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах  господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1. статті 7 вищеназваного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робот, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проте, як вбачається із матеріалів справи, по попередній оплаті за зерно –пшениці третього класу на суму 162 000, 00 грн. (ПДВ –27 000, 00 грн.) здійсненою позивачем не користь Приватного підприємства „Оріон - Агро” за договором №31-3 від 05.05.2003, позивач продукцію  не отримав.

При цьому судова колегія вважає, за необхідне зазначити, що податкові накладні: №19 від 06.05.2003 на суму  50 000, 00 грн., №20 від 12.05.2003 на суму 30 000, 00 грн.; №24 від 23.05.2003 на суму 12 500, 00 грн.; №25 від 29.05.2003 на суму 6 900, 00 грн., №30 від 30.06.2005 на суму 60 095, 30 грн. (у тому числі ПДВ на загальну суму 26 999, 21 грн.), приватним підприємством „Оріон - Агро” видані в порушення вимог підпункту 7.2.3. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки податкові накладні видані на попередню оплату, а не  по факту поставки продукції, як того вимагає вищевказана норма матеріального права.

Таким чином, доводи податкового органу  про завищення позивачем податкового кредиту по попередній оплаті, а саме у травні 2003 на суму 16 983, 33грн. та у вересні 2003 року на суму 10015, 88 грн. (загальна сума 26 999, 21 грн.) визнаються судовою колегією обґрунтованими.

Застосування штрафних санкції у сумі 13 500, 00 грн.  до платника податків, податковим органом  здійснено у відповідності із вимогами підпункту 17.1.3. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000.

Доводи податкового органу про те, що позивачем у порушення вимог підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту двічі віднесена податкова накладна б/н від 15.09.2003, видана Малим приватним підприємством „Дом” на суму ПДВ –324, 00 грн. не підтверджується результатами перевірки.

Висновки суду першої інстанції про те, що маркетингові послуги, надані Товариством з обмеженою відповідальністю „Аква - Тур” та ППТФ „Опрішанка” відносяться до складу валових витрат виробництва, а податок на додану вартість до складу податкового кредиту, визнаються судовою колегією обґрунтованими, такими що відповідають вимогам підпункту 5.2.1. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”; підпункту 7.4.1. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, про що зазначено у постанові місцевого господарського суду.

На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись статтями  195, 196, пунктом 3 статті 198, пунктом 4 статті 202, частиною другою статті 205, статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

2.          Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим  від 11.04.2006 у справі № 2-7/2108-2006 –скасувати.

3.          Позов задовольнити частково.

4.          Визнати нечинним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим №0005692301/3 від 18.11.2004 у частині донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 90 733, 00 грн. та застосування штрафу у сумі 45 366, 50 грн.

5.          В решті у позові відмовити.

6.          Стягнути з Держаного бюджету України (31118095600002 в банку утримувача: Управління Державного казначейства в Автономної Республіки Крим, МФО 824026, отримувач Державний бюджет м. Сімферополь, код. ЗКПО 22301854) на користь Приватного підприємства "Октанойл" (95013, м. Сімферополь, вул. Данилова, 62, код ЄДРПОУ 31981505) 2, 60 грн. витрат судового збору.

7.          Видачу виконавчого листа доручити господарському суду Автономної Республіки Крим.

8.          Постанова суду набуває чинності із дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя                                                  В.С. Голик

Судді                                                                                К.В. Волков

                                                                                О.Г. Градова