ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 серпня 2012 року м. Київ К/9991/42289/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого: Приходько І. В. Суддів: Бухтіярової І. О. Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 р.
у справі № 2а-17219/11/2070
за позовом приватного підприємства «СПС»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова
про скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство «СПС»(далі -позивач, ПП «СПС») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення №0000680700 від 02.12.2011 р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012р., позов задоволено у повному обсязі: скасовано податкове повідомлення-рішення №0000680700 від 02.12.2011 р., згідно якого Приватному підприємству "СПС" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 р. на 123 769,20грн., та за лютий 2011 р. на 185 048, 25 грн., разом на 308 817,45 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 р. замінено первісного відповідача - державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова, на його правонаступника - Західну міжрайонну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -відповідач, МДПІ).
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012р. і прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ПП «СПС»про скасування податкового повідомлення-рішення №0000680700 від 02.12.2011 р.
В обґрунтування доводів касаційної скарги касатор посилається на прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, саме: ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.1,5 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 129 Конституції України.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу б/н від 23.07.2012 р. проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права та такими, що підлягають залишенню без змін.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.07.2008р. між позивачем, ПП «СПС»(покупець) та ПП «МАКСІ-А»(постачальник) у письмовій формі було укладено договір поставки № 28/07/08 (далі -Договір), предметом якого є поставка товару: прянощі, спеції, сушені трави та сушені овочі, харчові добавки (а.с. 36-38 т.1).
За умовами додаткової угоди № 3 від 01.10.2010 р. до Договору поставка товару відбувається на умовах СРТ, м. Харків, Проспект Постишева, 93.
МДПІ, на підставі наказу МДПІ №1248 від 10.11.2011 р., проведена планова документальна невиїзна перевірка ПП «СПС»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення господарських відносин з платником податків-постачальником приватним підприємством «Максі-А»(код за ЄДРПОУ 32676129, далі -ПП «Максі-А») за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р., за результатами якої складено акт №2658/07-12/31062161 від 15.11.2011 р.
На підставі зазначеного акта відповідач 02.12.2011 р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0000680700, яким відповідач зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 р. на 123 769,20 грн. та за лютий 2011 р. на 185 048,25 грн., а разом на 308 817,45 грн.
Перевіркою встановлено порушення вимог:
- ч.ч.1, 5 ст.203, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а саме: вчинення правочину з ПП «Максі-А», який не спрямований на реальне настання відповідних правових наслідків;
- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, що були виписані ПП «Максі-А»в межах нікчемного правочину на суму 123 769,20грн. за січень 2011р. та на суму 185 048,25грн. за лютий 2011р.
При цьому, податковий орган при прийнятті акту виходив з власних висновків про те, що договір між позивачем і ПП «Максі-А»відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є недійсним/нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за договором поставки № 28/07/08 від 28.07.2008 р. і факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності та, як наслідок, правомірність віднесення до складу податкового кредиту за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р. на загальну суму ПДВ 308 817,45 грн.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.
Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із аналізу положень підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ) .
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України ).
Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У відповідності до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо реального вчинення спірного правочину та за наявності доказів: договору, податкових та видаткових накладних, документів про їх оплату, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит і відсутність підстав для висновку про нікчемність такого договору.
Спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи: додатковою угодою № 3 від 01.10.2010р. до Договору поставки № 28/07/08, даними складського обліку, а саме: Звітом про рух номенклатури на складі з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., податковими накладними, тощо. Доказів того, що придбані у ПП "Максі -А" товари та послуги не були використані в господарської діяльності ПП "СПС", відповідачем до суду не надано.
При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.
Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Податковий орган не довів при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування.
Вказане спростовує твердження податкового органу про фіктивність цього правочинів, оскільки згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових (реальних) наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Натомість, судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для обох сторін цієї угоди.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Оскільки в ході судового розгляду справи не встановлено, що при укладанні та виконанні договору між позивачем та ПП «Максі-А»порушено приписи ст. 203 Цивільного кодексу України, то суди дійшли вірного висновку, що твердження податкового органу про нікчемність/недійсність спірного правочину є безпідставними.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами не встановлено відповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0000680700, позовні вимоги були обґрунтовано задоволені.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином відповідно до принципу офіційності з'ясовані обставини справи обставин справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012р. у справі № 2а-17219/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис І. В. Приходько Судді: підпис І. О. Бухтіярова Помічник суддідя підпис М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 22.08.2012 |
Оприлюднено | 31.08.2012 |
Номер документу | 25783914 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Приходько І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні