Рішення

від 22.08.2012 по справі 12/069-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2012 р. Справа № 12/069-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

помічник судді: Логунова Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-ЛІЗИНГ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСБУДКОМП»

про стягнення заборгованості в розмірі 39 474,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Фінагіна В.Б. -представник (довіреність від 01.07.2012 року);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-ЛІЗИНГ»(далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСБУДКОМП»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 39 474,10 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору оперативного лізингу (оренди) №780 від 01.07.2010 року (далі -договір), згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу в користування для підприємницьких цілей на визначений строк бувший у використанні автомобіль FAW CA3252, державний реєстраційний номер АА1428ЕР, номер кузова Y7CCA325270082783, номер двигуна СА6DL1-3150878040, а також бувший у використанні автомобіль FAW CA3252, державний реєстраційний номер АА1436ЕР, номер кузова Y7CCA325270082782, номер двигуна СА6DL1-3150871450 (далі -предмет лізингу), а відповідач зобов'язувався прийняти предмет лізингу та вчасно і в повному обсязі сплачувати лізингові платежі.

Відповідач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору, не виконав.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 35 000,00 грн., 2 675,34 грн. пені, три проценти річних у розмірі 1 339,76 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 459,00 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2012 року та призначено до розгляду 08 серпня 2012 року.

08 серпня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Крім цього, заявила клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

Представник відповідача у судовому засіданні проти наявності боргу не заперечував, просив суд зменшити розмір пені. Крім цього, заявив клопотання про відкладення розгляду справи для оплати боргу перед позивачем, яке підлягало задоволенню судом.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 22 серпня 2012 року.

22 серпня 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку:

01 липня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-ЛІЗИНГ»(далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСБУДКОМП»(далі -відповідач) був укладений договір оперативного лізингу (оренди) №780 (далі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу в користування для підприємницьких цілей на визначений строк бувший у використанні автомобіль FAW CA3252, державний реєстраційний номер АА1428ЕР, номер кузова Y7CCA325270082783, номер двигуна СА6DL1-3150878040, а також бувший у використанні автомобіль FAW CA3252, державний реєстраційний номер АА1436ЕР, номер кузова Y7CCA325270082782, номер двигуна СА6DL1-3150871450 (далі -предмет лізингу), а відповідач зобов'язувався прийняти предмет лізингу та вчасно і в повному обсязі сплачувати лізингові платежі.

09 серпня 2010 року позивач передав відповідачу в користування предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі майна, копія якого долучена до матеріалів справи.

09 лютого 2011 року сторонами була укладена додаткова угода №2 до договору №780 оперативного лізингу від 01 липня 2010 року (далі -додаткова угода №2), згідно з умовами якої загальна сума лізингових платежів за договором становила 144 000,00 грн.

11 травня 2011 року відповідач повернув позивачу предмет лізингу, що підтверджується актом повернення автомобілів з лізингу, копія якого долучена до матеріалів справи, проте лізингові платежі оплатив частково, а саме в сумі 109 000,00 грн. з порушенням строків, встановлених графіком сплати лізингових платежів, що підтверджується витягом з журналу проводок за період з 01.07.2010 року до 18.07.2012 року.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 35 000,00 грн., 2 675,34 грн. пені, три проценти річних у розмірі 1 339,76 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 459,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо (ч. 2 ст. 292 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 7 цієї статті, правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Частиною 1 ст. 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 14.1.97 ст. 14 Податкового кодексу України, лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

Лізингові операції поділяються на:

а) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою);

б) фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Так, між позивачем та відповідачем був укладений договір оперативного лізингу (оренди).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Представник відповідача у судовому засіданні проти наявності боргу не заперечував, разом з тим, документів, що підтверджують його сплату, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 35 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 675,34 грн. пені, три проценти річних у розмірі 1 339,76 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 459,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за користування майном відповідач сплачує позивачу лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів.

Відповідно до умов додаткової угоди №2, сторони погодили наступний графік сплати лізингових платежів:

№Строк сплатиПризначення платежівСума без ПДВ, грн.ПДВ, грн.Сума з ПДВ, грн. 1 06.07.2010Перший лізинговий платіж 13 333,33 2 666,67 16 000,00 2 12.07.2010Черговий лізинговий платіж 26 666,67 5 333,33 32 000,00 3 09.11.2010Черговий лізинговий платіж 13 333,33 2 666,67 16 000,00 4 09.12.2010Черговий лізинговий платіж 13 333,33 2 666,67 16 000,00 5 09.01.2011Черговий лізинговий платіж 13 333,33 2 666,67 16 000,00 6 09.02.2011Черговий лізинговий платіж 13 333,33 2 666,67 16 000,00 7 09.03.2011Черговий лізинговий платіж 13 333,33 2 666,67 16 000,00 8 09.04.2011Черговий лізинговий платіж 13 333,33 2 666,67 16 000,00 ХХРазом за договором 119 999,98 24 000,02 144 000,00

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 11.2 та 11.2.1 договору передбачено, що відповідач несе відповідальність за порушення своїх обов'язків, а саме сплачує позивачу такі штрафні санкції: за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених п. 3.1 цього договору, - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), період заборгованості з:

10.02.2011 року до 09.03.2011 року, суму боргу в розмірі 64 000,00 грн., складає 760,99 грн.;

10.03.2011 року до 23.03.2011 року, суму боргу в розмірі 80 000,00 грн., складає 475,62 грн.;

24.03.2011 року до 30.03.2011 року, суму боргу в розмірі 70 000,00 грн., складає 208,08 грн.;

31.03.2011 року до 09.04.2011 року, суму боргу в розмірі 35 000,00 грн., складає 148,63 грн.;

10.04.2011 року до 28.04.2011 року, суму боргу в розмірі 51 000,00 грн., складає 411,49 грн.;

29.04.2011 року до 10.08.2011 року, суму боргу в розмірі 35 000,00 грн., складає 1 545,75 грн.,

а разом 3 550,56 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем пеня визначена в розмірі 2 675,34 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з 10.02.2011 року до 02.07.2012 року складає 509 днів, тому три проценти річних від суми 35 000,00 грн. становлять 1 627,88 грн. (за розрахунком суду).

Враховуючи те, що позивачем три проценти річних визначені у розмірі 1 339,76 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 10.02.2011 року до 02.07.2012 року у 2011 році: у лютому -100,9% (УК №43 від 10.03.2011р.), березні -101,4% (УК №64 від 08.04.2011р.), квітні -101,3% (УК №83 від 11.05.2011р.), травні -100,8% (УК №103 від 08.06.2011р.), червні -100,4% (УК №122 від 08.07.2011р.), липні -98,7% (УК №144 від 09.08.2011р.), серпні -99,6% (УК №164 від 08.09.2011р.), вересні -100,1% (УК №187 від 11.10.2011р.), жовтні -100,0% (УК №208 від 09.11.2011р.), листопаді -100,1% (УК №229 від 08.12.2011р.), грудні -100,2% (УК №4 від 11.01.2012р.); у 2012 році: у січні -100,2% (УК №23 від 07.02.2012р.), лютому -100,2% (УК №44 від 07.03.2012р.), березні -100,3% (УК №65 від 10.04.2012р.), квітні -100,0% (УК № 82 від 11.05.2012р.), травні -99,7% (УК №100 від 07.06.2012р.), червні -99,7% (УК №120 від 10.07.2012р.), липні -99,8% (УК №141 від 08.08.2012р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 35 000,00 грн., складає 4 530,55 грн. (за розрахунком суду).

Позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 459,00 грн., тому стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2, 7 ст. 292, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 806, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, п. 14.1.97 ст. 14 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-ЛІЗИНГ»до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСБУДКОМП»про стягнення заборгованості в розмірі 39 474,10 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСБУДКОМП»(Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, 17Г, офіс 3, ідентифікаційний код 36348351) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-ЛІЗИНГ»(м. Київ, провулок Балтійський, 20, ідентифікаційний код 33635277) основний борг у сумі 35 000,00 грн. (тридцять п'ять тисяч грн. 00 коп.); 2 675,34 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят п'ять грн. 34 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 1 339,76 грн. (одна тисяча триста тридцять дев'ять грн. 76 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 459,00 грн. (чотириста п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп.); 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) витрат на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 27.08.2012 року.

Суддя С. Грабець