Рішення

від 20.08.2012 по справі 5011-41/8636-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/8636-2012 20.08.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Вламар» Простягнення 11 115,16 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Лобач І.А.-дов. № б/н від 18.05.2012 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Будинок «Мегаполіс»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вламар»про стягнення 11 115,16 грн.

Ухвалою від 02.07.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.07.2012 року.

16.07.2012 року представник позивача подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та в судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у поновному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 16.07.2012 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд справи до 20.08.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.08.2012 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 20.08.2012 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження по справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.08.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вламар»(покупець) був укладений договір № 1191 від 21.04.2011 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.1. договору № 1191 від 21.04.2011 р. ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних, що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 3.3 договору, здача-приймання товару здійснюється уповноваженими представниками постачальника та покупця. Підтвердженням здачі-прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних та довіреність на особу, яка уповноважена покупцем на підписання накладної.

Відповідно до накладних № 101019790 від 23.04.2011 р., № 101019807 від 23.04.2011 р., № 101019817 від 23.04.2011 р. та № 101019818 від 23.04.2011 р. постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 9 949,56 грн.

Пунктом 5.2. договору встановлений наступний порядок розрахунків: остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару складає 7 (сім) календарних днів з моменту одержання товару покупцем.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору № 1191 від 21.04.2011 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9 949,56 грн., що підтверджується накладними № 101019790 від 23.04.2011 р., № 101019807 від 23.04.2011 р., № 101019817 від 23.04.2011 р. та № 101019818 від 23.04.2011 р. Проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару у строк, встановлений в пункті 5.2 договору № 1191 від 21.04.2011 р. не виконав.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 9 949,56 грн. основною боргу, 768,98 грн. пені, 336,92 грн. три проценти річних та 59,70 грн. інфляційних нарахувань у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 19051-л/15062 від 15.06.2011 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару складає 7 (сім) календарних днів з моменту одержання товару покупцем.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 23.04.2011 р. був поставлений товар, що підтверджується накладними, які підписані та скріплені печатками сторін. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, у строк передбачений умовами договору не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 9 949,56 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 9 949,56 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 8.1 договору, яким зазначено, що за порушення строків розрахунків, передбачених даним договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми заборгованості за кожен день прострочення розрахунків, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 768,98 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 768,98 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»просить суд також стягнути з відповідача 59,70 грн. інфляційної складової боргу та 336,92 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у розмірі 336,92 грн. та 59,70 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вламар»(місцезнаходження : 04060, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Максима Берлінського, 31, кімната 109, код ЄДРПОУ 36216286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»(місцезнаходження: 69002, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 96, код ЄДРПОУ 25484884) 9 949 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 56 коп. основного боргу, 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 98 коп. пені, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 336 (триста тридцять шість) грн. 92 коп. три відсотки річних та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

27.08.2012 р.

Суддя Спичак О.М.