Рішення

від 28.08.2012 по справі 5026/1074/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 року Справа № 16/5026/1074/2012

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Петрик С.А.- за довіреністю;

від відповідача: Соколюк Л.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нові транспортні технології" до товариства з обмеженою відповідальністю "Технокар" про стягнення 9 192,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 9 192,11 грн., з яких: 8 534,08 грн. основного боргу, 319,99 грн. 3% та 338,04 грн. інфляційних внаслідок не проведення відповідачем остаточного розрахунку за товар.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача заперечень проти позову не надала.

Суд відхилив клопотання відповідача про чергове відкладення розгляду справи з мотивів перебування директора підприємства-відповідача у відрядженні, оскільки кілька аналогічних клопотань вже було задоволено і позивач заперечив проти останнього клопотання з мотивів спрямування його виключно на затягування розгляду спору, з чим суд погоджується.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі документи, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, за умовами якого відповідач отримав від позивача продукцію на загальну суму 15 534,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № NT-000962 від 05 квітня 2011 року на суму 11 572,80 грн. (а.с. 17), видатковою накладною № NT-001292 від 10 травня року на суму 3 833,44 грн. (а.с. 18), видатковою накладною № NT-001302 від 10 травня 2011 року на суму 127,84 грн. (а.с.19).

За загальним порядком укладання господарських договорів, вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Суд вважає, що за правовою природою укладена між сторонами угода є договором поставки, що відповідає ст. 712 ЦК України, за змістом якої - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 599 та ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, він свої зобов'язання за угодою між сторонами виконав, на підставі усного замовлення відповідача позивачем були виставлені рахунки-фактури для оплати товару:

- № NT-000476 від 04 квітня 2011 року на суму 11 572,80 грн., в тому числі ПДВ 1 928,80 грн. (а.с. 13-14);

- № NT-002297 від 10 травня 2011 року на суму 3 833,44 грн., в тому числі ПДВ 638,91 грн. (а.с. 15);

- № NT-002308 від 10 травня 2011 року на суму 127,84 грн., в тому числі ПДВ 21,31 грн. (а.с. 16) на підставі яких позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 15 534,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № NT-000962 від 05 квітня 2011 року на суму 11 572,80 грн. (а.с. 17), видатковою накладною № NT-001292 від 10 травня року на суму 3 833,44 грн. (а.с. 18), видатковою накладною № NT-001302 від 10 травня 2011 року на суму 127,84 грн. (а.с.19).

Продукцію відповідачем отримано за довіреностями № 22 від 04 квітня 2011 року (а.с. 20) та № 30 від 10 травня 2011 року (а.с. 21) на Панасенко Володимира Олександровича.

Заперечень проти неотримання товару чи його неналежної якості відповідач суду не надав.

Всі рахунки - фактури на оплату товару містять умову про оплату товару протягом трьох днів з часу отримання у виді фрази "рахунок дійсний протягом 3х днів".

У відповідності до ст. 692 ЦК України товар повинен бути оплачений покупцем відразу після отримання товару чи документів на нього, якщо інше не встановлено договором між сторонами. Як вбачається із обставин справи, позивач надав відповідачу відстрочку в оплаті товару на 3 дні після його отримання.

Проте, як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар виконав частково, сплативши лише в загальній сумі 7 000,00 грн., що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача ( а.с. 55-58). Таким чином залишок основного боргу відповідача станом на момент подачі позову і розгляду справи становить 8 534,08 грн. (15 534,08 грн. - 7 000,00 грн.). Доказів про проведення розрахунку за товар у більшій сумі відповідач суду не надав.

У призначеннях платежу на проведення часткового розрахунку за товар відповідач посилався на рахунки-фактури до кожної накладної на товар, реквізити яких зазначено у видаткових накладних, що є доказом отримання товару відповідачем за трьома накладними, копії яких знаходяться у справі.

З метою врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 06 від 22 листопада 2011 року (а.с. 24), відповідь на яку не надано, борг повністю не сплачено, з чого і виник спір.

Станом на час прийняття рішення строк виконання зобов'язання по оплаті товару вже є простроченим, борг не сплачено.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з відповідача 8 534,08 грн. залишку основного боргу за поставлену продукцію.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних на суму боргу, в розмірі 319,99 грн. за період з 08 квітня 2011 року по 25 листопада 2011 року, а інфляційних - 338,04 грн. за період з квітня 2011 року по травень 2011 року (а.с. 12).

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 319,99 грн. та інфляційних в сумі 338,04 грн. за відповідний період, встановив правильність їх нарахування та задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

Доказів проведення повного розрахунку за позовними вимогами відповідач суду не надав, наявність боргу перед позивачем не спростував.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з відповідача 9 192,11 грн., з яких: 8 534,08 грн. основного боргу, 319,99 грн. 3% та 338,04 грн. інфляційних витрат, а всього - 9 192,11 грн.

Заперечень проти позову відповідачем суду не надано.

На підставі ст. 49 ГПК України, з урахуванням вини відповідача у виникненні спору, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати повністю у розмірі 1 609,50 грн. судового збору.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Технокар", ідентифікаційний код 32881483, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, оф. 304 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові транспортні технології", ідентифікаційний код 30776773, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 4А -- 8 534,08 грн. залишку основного боргу за відпущені запчастини, 319,99 грн. 3% річних, 338,04 грн. інфляційних втрат та 1609,50 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 29 серпня 2012 року.

Суддя Н.М. Спаських