Рішення

від 03.07.2012 по справі 18/810/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2012 Справа № 18/810/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон Моди "Майстер-7", 03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6

до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", 39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3

про стягнення 102 221,53 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Мига Г.Ю., довіреність № 1 від 09.01.2012 р.;

від відповідача: Ковальчук О.М., довіреність № 14/03-20 від 27.12.2012 р..

03.07.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон Моди "Майстер-7" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 102 221,53 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 21.07.2010 р. між сторонами договору № 11/04-2131, з яких : 100 072,04 грн. основний борг, 1 000,72 грн. штрафних санкцій, 400,29 грн. інфляційних нарахувань за період з 31.12.2011 р. по 30.03.2012 р., 748,48 3% річних за період з 31.12.2011 р. по 30.03.2012 р..

Представник позивача на позові наполягає.

Відповідач позов не визнає за мотивами відзиву № 14/11-482 від 30.05.2012 р. (вх. № 7286д від 31.05.2012 р.). Крім того, останній надав суду пояснення № 14/11-534 від 13.06.2012 р. (вх. № 7996д від 14.06.2012 р.), відповідно до яких просить суд припинити провадження в частині стягнення 102 221,53 грн. з огляду на сплату основного боргу та відмовити у позові в частині стягнення 1 000,72 грн. штрафних санкцій, 400,29 грн. інфляційних нарахувань та 748,48 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

21.07.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон Моди "Майстер-7" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (покупець) було укладено Договір № 11/04-2131 (далі -Договір, а.с. 10-12), відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Салон Моди "Майстер-7" (постачальник) зобов'язувалося поставити, а Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (покупець) зобов'язувалося прийняти та оплатити товар.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- номенклатура, кількість та ціна товару визначені у п. 1.2 Договору;

- оплата по даному Договору здійснюється покупцем в наступному порядку : 1-й платіж : передоплата 50% від вартості товару протягом 10 банківських днів від дати пред'явлення рахунку на передоплату, 2-й платіж - остаточний розрахунок - протягом 10 банківських днів від дати поставки товару (п. 2.1 Договору);

- датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, зазначена у видатковій накладній (п. 4.3 Договору);

- при порушенні строків оплати за фактично поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше 1 % від вартості товару (п. 5.5 Договору).

26.07.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон Моди "Майстер-7" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (покупець) було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 11/04-2131 (а.с. 13), відповідно до якої сторони доповнили п. 1 Договору пп.. 1.2.1 (найменування, кількість та ціна товару) та п. 4 пп. 4.1.1 (строк поставки).

Факт перерахування відповідачем 50 % попередньої оплати вартості товару в сумі 149 022,37 грн. 08.08.2011 р. підтверджується випискою банку з рахунку позивача (а.с. 20).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару відповідачу та факт отримання останнім товару на загальну суму 298 045,37 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № РН-0000045 від 29.08.2011 п. на суму 28 605,12 грн., № РН-000049 від 20.09.2011 р. на суму 46 618,92 грн., № РН-0000055 від 18.10.2011 р. на суму 85 116,74 грн., № РН-0000065 від 17.11.2011 п. на суму 78 091,06 грн., № РН-0000076 від 20.12.2011 р. на суму 59 613053 грн. (а.с. 14 - 18), які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

За даними позивача на момент подання позову до суду в порушення умов Договору відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, заборгованість останнього складає 100 072,04 грн. (з урахуванням попередньої оплати та оплати, проведеної 11.11.2011 р. в розмірі 48 950,96 грн., про що свідчить виписка банку з рахунку позивача (а.с. 19).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 102 221,53 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 21.07.2010 р. між сторонами договору № 11/04-2131, з яких : 100 072,04 грн. основний борг, 1 000,72 грн. штрафних санкцій, 400,29 грн. інфляційних нарахувань за період з 31.12.2011 р. по 30.03.2012 р., 748,48 3% річних за період з 31.12.2011 р. по 30.03.2012 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент порушення провадження у справі складала 100 072,04 грн.. Дана обставина відповідачем визнається.

Як зазначалося вище, відповідач у поясненні № 14/11-534 від 13.06.2012 р. (вх. № 7996д від 14.06.2012 р.) заявив суду клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 100 072,04 грн. з огляду на сплату ним основного боргу. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 0000017143 від 29.05.2012 р. (а.с. 41).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 100 072,04 грн. між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.5 Договору сторони узгодили, що при порушенні строків оплати за фактично поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше 1 % від вартості товару.

Відповідно до матеріалів справи ухвалою господарського суду Полтавської області у справі № 23/74 від 27.10.2009 р. було порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Укртатнафта", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з наслідками передбаченими ст. 12 Закону України від 14.05.1992 р. № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (із змінами та доповненнями) та припинено нарахування неустойки (пені, штрафу) та інших санкцій по всіх видах заборгованості Публічного акціонерного товариства "Укртатнафта". На момент розгляду даної справи провадження у справі № 23/74 є зупиненим.

За приписами ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (пеня, штраф) та інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 000,72 грн. пені за період з 16.01.2012 р. по 30.03.2012 р. задоволенню не підлягають.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, у зв'язку із чим дія мораторію на них не розповсюджується. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі № 4/720 від 15.11.2010 р..

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 400,29 грн. інфляційних нарахувань за період з 31.12.2011 р. по 30.03.2012 р., 748,48 3% річних за період з 31.12.2011 р. по 30.03.2012 р. суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме : у розмірі 400,29 грн. інфляційних нарахувань в межах заявленої до стягнення суми та 616,88 грн. 3 % річних за період з 16.01.2012 р. по 30.03.2012 р. (враховуючи дату виникнення заборгованості з огляду на банківські та святкові дні, розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5" та залучено до матеріалів справи).

Посилання відповідача в обґрунтування заперечення проти позову в частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат та відсотків річних з огляду на порушення 27.10.2009 р. господарським судом Полтавської області провадження у справі № 23/74 судом як правомірне не оцінюється з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Посилання відповідача на невірне визначення позивачем періоду обрахування пені, інфляційних трат та відсотків річних судом прийняте до уваги та здійснено відповідний перерахунок.

Посилання відповідача на відсутність довіреностей на отримання його представником товару від позивача судом оцінюється критично, оскільки залучені до справи видаткові накладні (оригінали оглянуто судом у судових засіданнях під час судового дослідження) підписані та засвідчені печатками сторін, суму основного боргу за отриманий товар відповідачем оплачено після порушення провадження.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 100 072,04 грн. основного боргу підлягають припиненню, в частині стягнення з відповідача 1 000,72 грн. штрафних санкцій та 131,60 грн. 3% річних задоволенню не підлягають, в частині стягнення з відповідача 400,29 грн. інфляційних нарахувань та 616,88 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 044,43 грн. покладаються на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України та враховуючи п. 5 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/453 від 26.06.1995 р. (із змінами та доповненнями).

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3) р/р 26003057001115 в ПАТ КБ "ПриватБанк" код 00152307, МФО 305299 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон Моди "Майстер-7" (03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6), р/р 26000128328500 в АКБ "УкрсибБанк", код 31284042, МФО 351005 - 400,29 грн. інфляційних нарахувань, 616,88 грн. 3 % річних та 2 044,43 грн. витрат зі сплати судового збору..

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 100 072,04 грн. провадження у справі припинити в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

4. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 000,72 грн. пені та 131,60 грн. 3% річних відмовити.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 09.07.2012 р..

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.