Рішення

від 22.08.2012 по справі 5023/2737/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2012 р.Справа № 5023/2737/12 вх. № 2737/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Сердюк Є.В., дов. № 90 від 06.03.12 р.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом ТОВ "БаДМ", м. Дніпропетровськ

до ПП "Медел", м. Мерефа

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Медел" (далі - відповідач) 68439,44 грн. основного боргу, пеню у сумі 603,63 грн., 10% річних у сумі 392,68 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1609,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 7017 від 09.09.10 р.

Позивач в судовому засіданні 22.08.12 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, відзив на позов та документи в його обґрунтування не надав, заборгованість не спростував, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 204).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

Між сторонами було укладено договір поставки № 7017 від 09.09.10 р. (а.с.19-23), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця (відповідача) лікарські препарати та засоби гігієни та догляду за хворими (далі - товар), а покупець (відповідач) зобов'язується приймати такі товари та оплатити їх вартість на умов даного договору.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та у період з 10.08.11 р. по 31.12.11 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 69424,94 грн., що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними (а.с. 29 - 188), які були підписані відповідальною особою та скріплені печаткою відповідача.

Пунктом 6.1 вказаного договору, встановлено порядок розрахунків, згідно якого, строк розрахунку за договором встановлювався в накладних на передачу товару.

Остання поставка товару відповідачу була здійснена 31.12.11 р. за видатковими накладними №№ NZ28835990-1, NZ28837444-1, NZ28838857-1, NZ28838857-2 на загальну суму 1589,58 грн. з відтермінуванням оплати до 14.01.12 р. та 20.01.2012 р. відповідно.

Проте, відповідач своє зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за вищевказаними накладними не виконав належним чином, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 68439,44 грн.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 68439,44 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, за договором № 7017 від 09.09.10 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 68439,44 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.2 договору № 7017 від 09.09.10 р. передбачена пеня за несвоєчасно проведені розрахунки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період вчинення правопорушення за кожен день прострочення зобов'язання, окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що позивачем невірно визначена сума за накладними, на яку мають бути нараховані штрафні санкції. Так позивач, у своїх розрахунках нараховую пеню за період з 11.05.12 р. по 01.06.12 р. вказуючи суму заборгованості 68439,44 грн., тобто по всім накладним, що є помилковим, відповідно до приписів ч.6 ст. 232 ГПК України, оскільки за цей період (з 11.05.12 р. по 01.06.12 р.) позивач не має право нараховувати пеню по накладним, за якими строк нарахування пені сплив.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 99,20 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 договору № 7017 від 09.09.10 р. передбачено, що в разі прострочення відповідачем оплати товару, він сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 10% річних за весь період користування грошовими коштами, які належать до сплати позивачу.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 10% річних у сумі 392,68 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. cт. 202, 205, 207, 509, 525, 526, ч.1 ст. 530, ст. ст. 610, 611, ч.1 ст. 612, ст. 624, ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Медел" (вул. Дніпропетровська, 228, м. Мерефа, Харківський р-н, Харківська область, 62472, код ЄДРПОУ 37131350, р/р 26007060711748 в КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (вул. Панікахи, 2, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 31816235, р/р 26008105114001 в КБ "Приватбанк", МФО 305299) 68439,44 грн. основного боргу, пеню у сумі 99,20 грн., 10% річних у сумі 392,68 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1597,80 грн.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача пені у сумі 504,43 грн., в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.08.2012 р.

Суддя Інте Т.В.