Ухвала

від 14.08.2012 по справі 2а-4856/10/1570

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2012 р.Справа № 2а-4856/10/1570

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Талант-Т» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, за участю прокуратури Київського району м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2007 року Приватне підприємство (ПП) «Талант-Т» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС №0000232334/0 від 26 грудня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за грудень 2005 року, січень 2006 року на загальну суму 64 566 грн. та №0000022334/0 від 23 січня 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за березень 2005 року, квітень 2005 року, травень 2005 року на загальну суму 74 084 грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 18 833,50 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 25 квітня 2007 року позовні вимоги ПП «Талант-Т» задоволені повністю. Визнані нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС №0000232334/0 від 26 грудня 2006 року та №0000022334/0 від 23 січня 2007 року І.С.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2007 року, апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС - залишено без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 25.04.2007 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року, касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС було задоволено. Постанову Господарського суду Одеської області від 25 квітня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2007 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому засіданні 26 квітня 2011 року судом було задоволено клопотання представника позивача про залучення уточнення позовних вимог, у зв'язку з набранням чинності з 01 січня 2011 року Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, в якому ПП «Талант-Т» просило скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС №0000232334/0 від 26 грудня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року на суму 15 333 грн., за січень 2006 року на суму 49 233 грн., а всього на суму 64 566 грн. та №0000022334/0 від 23 січня 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2005 року на суму 37 667 грн. за квітень 2005 року на суму 23 917 грн. за травень 2005 року на суму 12 500 грн., всього на суму 74 084 грн. та визначені штрафні санкції у розмірі 18 833,50 грн. з моменту їх прийняття (а.с.52 т.ІІІ).

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000232334/0 від 26 грудня 2006 року та №0000022334/0 від 23 січня 2007 року представник позивача зазначила, що висновки актів перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими. Також зазначила, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник відповідача та представник прокуратури проти позову заперечували, посилаючись на правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень та проведення перевірки відповідно до вимог діючого законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року адміністративний позов ПП «Талант-Т» до ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС, за участю прокуратури Київського району м. Одеси задоволено.

Скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС №0000232334/0 від 26 грудня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року на суму 15 333 грн., за січень 2006 року на суму 49 233 грн., а всього на суму 64 566 грн. та №0000022334/0 від 23 січня 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2005 року на суму 37 667 грн. за квітень 2005 року на суму 23 917 грн. за травень 2005 року на суму 12 500 грн., всього на суму 74 084 грн. та визначені штрафні санкції у розмірі 18 833,50 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи та відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

За правилами ст. 200 КАС України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія вважає,що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини справи, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон,який їх регулює.

Так судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

22 червня 2005 року ДПІ у Київському районі м. Одеси здійснено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ за березень 2005 року, за результатами якої складений акт перевірки №1406-23-304-32623894/35, в якому зазначено про завищення позивачем від'ємного значення від суми зобов'язань з ПДВ в березні 2005 року на суму 31 000 грн.

27 грудня 2005 року відповідачем здійснена виїзна позапланова перевірка позивача з питань правомірності заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за квітень, травень 2005 року, за результатами якої складений акт перевірки №3062-23-00-304-32623894/56, в якому зазначено про завищення позивачем від'ємного значення від суми зобов'язань з ПДВ в травні 2005 року на суму 3 333 грн.

31 березня 2006 року відповідачем здійснена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2005 року, за результатами якої складено довідку №983-22-00-304-32623894/10, в якій зазначено про достовірність нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2005 року.

19 грудня 2006 року ДПІ у Київському районі м. Одеси здійснила невиїзну документальну перевірку позивача з питання перегляду висновків достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2005 року та січень 2006 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19 грудня 2006 року за № 3815-23-34-32623894/19.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок завищення суми заявленого бюджетного відшкодування на загальну суму 64 566 грн., а саме: у грудні 2005 року на суму 15 333 грн., у січні 2006 року на суму 49 233 грн. та заниження суми податкового кредиту, яку належало включити до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 64 566 грн., а саме: у грудні 2005 року на суму 15 333 грн., у січні 2006 року на суму 49 233 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2006 року №0000232334/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ у грудні 2005 року на суму 15 333 грн., у січні 2006 р. на суму 49 233 грн.

Крім того, ДПІ у Київському районі м. Одеси здійснила виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань перегляду висновків правомірності заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за березень, квітень, травень 2005 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12 січня 2007 року №44-23-304-32623894/1.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок завищення суми заявленого бюджетного відшкодування на загальну суму 74 084 грн., а саме: в березні 2005 року на 37 667 грн. у квітні 2005 року на 23 917 грн., в травні 2005 року на 12 500 грн.

На підставі цього акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2007 року №0000022334/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ в березні 2005 року на 37 667 грн.. в квітні 2005 року на 23 917 грн., в травні 2005 року на 12 500 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 18 833,50 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, якій відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги). Між тим, факт надмірної фактичної сплати податку платником податку, за результатами звітного податкового періоду підлягає встановленню в судовому процесі як юридичний факт, з яким Закон України «Про податок на додану вартість «пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування у визначених цим Законом випадках.

Позивач одержував обладнання (установки сатураторні марки синхромикс) від ПП «Протект», на підставі укладених між ними угод. Вказана продукція була в подальшому експортована до Республіки Молдова.

По кожній з операцій покупцю (позивачу) було виписано і надано податкові накладні, заповнені у повній відповідності з приписами п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Додані до матеріалів справи копії відповідних актів виконаних робіт,накладних,податкових накладних, виписки з Акціонерного банку «Південний», виписки з рахунку ПП «Талант-т» про перерахування коштів на рахунок ПП «Протект» за обладнання, підтверджують виконання укладених між позивачем і ПП «Протект» угод.

Податковий кредит щодо господарських операцій, які мали місце між ПП «Талант-Т» і ПП «Протект» сформовано позивачем у повній відповідності з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить жодної правової норми, яка передбачає обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету, якщо такий податок не сплачено продавцем або іншою особою, з врахуванням податку, одержаного від покупця у складі ціни товару.

Суд першої інстанції як на підставу правомірності свого рішення посилався на практику Верховного Суду України, вказуючи, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Вказане повністю узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд першої інстанції прийняв до уваги,що згідно з листом Прокуратури Одеської області від 09 грудня 2011 року, вилучені у ДП1 у Комінтернівському районі Одеської області документи ПП «Протект» направлені до УБОЗ ГУМВС України в Одеській області для проведення перевірки, однак кримінальні справи стосовно посадових осіб ПП «Протект» (код 30810473) слідчим відділом прокуратури не порушувалися.

Таким чином суд першої інстанції було встановлено всі факти надмірної фактичної сплати податку позивачем,з яким Закон України «Про податок на додану вартість» пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування

Наявною у матеріалах справи довідкою, складеною директором МПП «Політех» підтверджується, що реалізація сатураторних установок здійснювалась виключно виробником, тобто МПП «Політех» і на реалізацію іншим суб'єктам господарювання, зокрема, ПП «Протект» не надавались,чим спростовуються доводи відповідача про незаконне формування позивачем податкового кредиту у відповідні періоди.

Що стосується господарських відносин МПП «Політех» і ПП «Протект»,судом першої інстанції були встановлені слідуючи обставини. Згідно Довідки від 18 травня 2010 року, підписаної директором підприємства та завіреною печаткою МПП «Політех», в період з 2004 року по 2008 рік підприємству «Протект» було надано право виробляти та реалізовувати обладнання харчової промисловості по технічним умовам МПП «Політех». Позивачем в підтвердження даних обставин надано копію додатку №1 до договору про передання у тимчасове користування технічних умов від МПП «Політех» до ПП «Протект».

Крім того, відповідно до пояснень керівника ПП «Протект» громадянки України Папач М.В. відносно правових відносин з ПП «Талант-т» у період 2005-2007 років було зазначено, що підприємство «Протект» мало відносини з ПП «Талант-т», а саме: здійснювався продаж сатураторних установок; за даними операціями були складені відповідні договори, розрахунки здійснювались в безготівковій формі.

Також, на підтвердження здійснення операцій щодо реалізації сатураторних установок позивачем надана копія Листа директора ПП «Протект», в якому повідомлялось про те, що на підставі Угоди №1 між МПП «Політех» та ПП «Протект» був укладений договір про надання в тимчасове використання технічних умов ПП «Протект». Усі видані ПП «Талант-т» податкові накладні були відображені у бухгалтерському та податковому звіті ПП «Протект».

Вказаним спростовуються твердження представника відповідача відносно того, що єдиним виробником обладнання, яке було предметом угод, за якими позивач отримував податкові накладні від ПП «Протект» та формував податковий кредит у відповідні періоди, є МПП «Політех».

Крім того, відомості, викладені у довідках директора МПП «Політех» від 26 січня 2007 року наданої до ВПМ у Київському районі ДП1 УПМ ДПА в Одеській області та інших, спростовуються копією договору про сумісну діяльність, додатком №1 до договор про передання у тимчасове користування технічних умов від МПП «Політех» до «Протект» та не відповідають довідці від 18 травня 2010 року, яку також підписав директор МПП «Політех» та завірив печаткою підприємства.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, ст. ст. 1, 7, 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість».

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, вказується, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач має право на бюджетне відшкодування ґрунтуються на невірній юридичній оцінки обставин справи, також, у зв'язку з тим,що сплата до бюджету сум ПДВ виробником продукції не підтверджується,бюджетне відшкодування заявлене покупцем ПП «Талант-т» у вказаних податкових деклараціях не приймається,оскільки не можуть бути повернені з Державного бюджету кошти, які не надійшли до нього.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України „Про податок на додану вартість", не передбачається умова сплати цих сум до бюджету.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно припису п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту.

Відшкодуванню платнику податку підлягає сума, яка має від'ємне значення з врахуванням вимог правової норми п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то ця тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Актом перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а наведені податковим органом в апеляційній скарзі доводи не є такими, що спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Оскільки, позивач виконав усі передбачені Законом умови отримання відшкодування ПДВ та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, суд першої інстанції правильно скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування всього на суму 74 084 грн. та визначені штрафні санкції у розмірі 18 833,50 грн., які винесені на підставі висновків вищезазначених актів перевірки.

За таких підстав ,висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПП «Талант-Т» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси є обґрунтованим.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197 п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: підпис

Суддя: підпис

Суддя: підпис