Постанова

від 20.08.2012 по справі 2а-8047/12/0170/27

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2012 р. (16:11) Справа №2а-8047/12/0170/27

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., при секретарі Бордуленко М.Ю., за участю представників сторін,

від позивача - Кульський Л.С., Григорян К.С.,

від відповідача - Одабаші А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радуга Трейдінг"

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, та спонукання до виконання певних дій

Обставини справи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Радуга Трейдінг" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0001322301 від 02.09.2011 р. та зобов'язання Сімферопольську МДПІ здійснити всі дії передбачені Податковим кодексом заходи для бюджетного відшкодування ПДВ за декларацією за червень 2011 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки № 1390/23-02/33763441 від 25.08.2011 р., на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать нормам Податкового кодексу України та фактичним даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.08.2012 р. залишено без розгляду позовні вимоги в частині вимог про зобов'язання Сімферопольську МДПІ здійснити всі дії передбачені Податковим кодексом заходи для бюджетного відшкодування ПДВ за декларацією за червень 2011 р., у зв'язку з їх відкликанням.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог з підстав, визначених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив зібрані докази, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2011р. посадовими особами Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Мартін Бауер Крим" (правонаступником якого є ТОВ "Радуга Трейдінг") з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 р., за результатами якої складено акт № 1390/23-02/33763442 від 25.08.2011 р.

Вказаним актом встановлено завищення залишку від'ємного значення попереднього (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у червні 2011 року на суму 95 963 грн.

На підставі висновків акту перевірки Сімферопольською МДПІ 02.09.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001322301, яким підприємству визначено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ по Декларації за червень 2011 р. на 95 963 грн.

Не погодившись з зазначеним висновком ТОВ "Радуга Трейдінг" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001322301 від 02.09.2011 року.

У судовому засідання 20.08.2012 року відповідачем заявлено клопотання про залишення позову ТОВ «Радуга Трейдінг» без розгляду, у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду.

Суд вказує, що позиція Вищого адміністративного суду України щодо строків судового оскарження податкових повідомлень-рішень викладена у листі Вищий адміністративний суд України від 01.11.2011 №1935/11/13-11, у якому вказано, що статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, випливає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Поряд із цим абзацом другим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що в разі, коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги.

При цьому згідно з абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 зазначеного Кодексу процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Таким чином, підпунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України безпосередньо врегульовано застосування строків оскарження податкового повідомлення-рішення до суду, а саме:

- визначено тривалість строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення (1095 днів);

- визначено момент початку перебігу строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення (з моменту отримання такого рішення);

- визначено підставу і межі продовження тривалості зазначеного строку в разі застосування платником податку досудового врегулювання спору у вигляді процедури адміністративного оскарження (на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги).

Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

Податкове повідомлення рішення № 0001322301 отримане позивачем 02.09.2011 року, з адміністративним позовом про оскарження вказаного повідомлення рішення позивач звернувся 20.07.2012 року, тобто позивачем не був пропущений встановлений строк для судового оскарження податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги доводи відповідача, щодо пропуску строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ АР Крим № 0001322301 від 02.09.2019 року, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010р. визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно пункту 14.1.191 статті 14 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2756-VI 180.1 постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України (п. 185.1 ст.185 Податкового Кодексу)

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу)

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з ПК України сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою є фактичне отримання товару (послуги) для його використання в господарській діяльності платника податків.

Згідно статті 203 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV (зі змінами та доповненнями) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. -

Згідно статті 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як зазначено в акті перевірки Сімферопольської МДПІ, порушення законодавчих норм п. п.п. 7.4.4 п.п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» а також 198.3 та п. 200.4 Податкового кодексу України полягає в тому, що платником:

- завищено податковий кредит у грудні 2010 року на суму 26972 грн. та у січні 2011 року на суму 62306 грн. в результаті віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними осноного постачальника ТОВ «Фітосовгосп «Радуга», який має в своєму податковому кредіті ПДВ від його постачальника ПАТ «Джанкойський машзавод» (код ЄДРПОУ 00231878) та ТОВ «Білоцерковмаз» (код ЄДРПОУ 31907458), операції з якими мають ознаку «ризикового кредиту»;

- завищено податковий кредит у травні 2011 року на суму 6474 грн. в результаті віднесення до податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною постачальника ПП «Крим-Гор-Буд», який мав в своєму податковому кредіті ПДВ від свого постачальника ТОВ «Маком+», який в свою чергу сформував свій податковий кредит за рахунок ПДВ від постачальника з ознаками «ризикового кредиту»;

- завищено податковий кредит у червні 2011 року на суму 43142 грн. в результаті віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними основного постачальника ТОВ «Фітосовгосп «Радуга», який застосовує спеціальний режим опадаткування як сільгосптоваровиробник і не сплачує ПДВ до бюджету, а тому у позивача відсутнє право на податковий кредит за податковими накладними ТОВ «Фітосовгосп «Радуга».

Однак, з даними висновками погодитись не можна з огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем дотримано вимог законодавства щодо формування податкового кредиту за спірний період.

Пунктом 198.3 Податкового кодексу України встановлено: "Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду."

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не ставить право платника на бюджетне відшкодування в залежність від результатів перевірок попередніх податкових періодів - бюджетному відшкодуванню підлягають суми ПДВ, фактично сплачені постачальникам у податкових періодах, що передують місяцю його декларування, незалежно від того, чи підтвердив податковий орган заявлені суми бюджетного відшкодування по деклараціям за попередні періоди.

Твердження податкового органу, що віднесення до податкового кредиту ТОВ "Радуга Трейдінг" ПДВ за податковими накладними постачальників, постачальниками яких були підприємства з "ознаками ризикового кредиту", є порушенням п. 198.3 та п. 200.4 Податкового кодексу України, суперечать цим пунктам Податкового кодексу, оскільки вони не ставлять право платника на податковий кредит в залежність від будь-якого стану його постачальників, тим більше постачальників його постачальників. Податковий кодекс України взагалі не містить таких термінів, як "стан платника" або "ознаки ризикового кредиту".

Під час проведення перевірки податковим органом було зазначено, що у розрахунок бюджетного відшкодування за червень 2011р. платником податків включена частина залишку від'ємного значення ПДВ у розмірі 43142 грн., фактично сплачена постачальнику ТОВ "Фітосовхоз Радуга" за придбану лікарську рослинну сировину.

У ході перевірки встановлено, що ТОВ "Фітосовхоз "Радуга" зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість як сільськогосподарський виробник. Тому відповідач вважає, що оскільки постачальник - ТОВ "Фітосовхоз "Радуга", у зв'язку із застосуванням спеціального режиму оподаткування, не сплатив до Державного бюджету податок на додану вартість, нарахований на поставку позивачу лікарської сировини, а відтак у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 43142 грн.

Судом встановлено, що 19.07.2012 року позивачем була надана податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період червня 2011 року, в рядку 23.1 якої підприємство відобразило, що 95963 грн. є сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у зв'язку з чим додало до податкової декларації також розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що одним з основних постачальників позивача, формуючим заявлену суму бюджетного відшкодування у червні 2011р., є ТОВ "Фітосовхоз Радуга", яке було постачальником рослинної лікарської сировини.

Зокрема, у періоді, що перевірявся, Товариство з обмеженою відповідальністю "Радуга Трейдінг" (ТОВ "Мартін Бауер Крим") мав господарські відносини ТОВ "Фітосовхоз Радуга", що вбачається із акту перевірки.

Судом встановлено, що позивачем від ТОВ "Фітосовхоз Радуга" була отримана податкова накладна №33/2000 від 26.06.2011 року на загальну сума - 256620 грн., в т.ч. ПДВ -42770 грн.

Факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений та не оскаржувався під час розгляду справи відповідачем. До матеріалів справи залучені належним чином завірені копії платіжних доручень та податкових накладних.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця -ТОВ "Фітосовхоз Радуга".

Враховуючи вищезазначене, суд не приймає до уваги доводи ДПІ в Сімферопольському районі АРК, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається умова сплати цих сум до бюджету.

Згідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того п. 209.5 ст. 209 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.

Оскільки позивач виконав усі передбачені законом умови отримання відшкодування ПДВ та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, суд вважає, що відповідач безпідставно зробив висновок в акті перевірки від 25.08.2011 року № 1390/23-02/33763442, які стали підставою для формування податкового повідомлення рішення № 0001322301 від 02.09.2011 року, яким позивачу визначено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ з Декларації за червень 2011 року на суму 95963 грн.

Таким чином, судом встановлено, що задекларований позивачем до бюджетного відшкодування в Декларації за червень 2011 р. ПДВ в загальній сумі 95963 грн. був фактично сплачений постачальникам в місяці, що передує місяцю декларування бюджетного відшкодування, в повній відповідності до законодавчих норм Податкового кодексу. Тому будь-які законні підстави для висновку про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування у податкового органу відсутні.

Стосовно завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 22 Декларації), суд вважає невірним тлумачення податковим органом законодавчої норми п. 102.5 Податкового кодексу та змісту додатка 2 до Декларації з ПДВ.

Вказаним пунктом ПК встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, цим пунктом регулюється термін подання заяв про повернення надміру сплачених грошових коштів або про їх відшкодування, а не порядок розрахунку залишку сум від'ємного значення попередніх податкових періодів. Залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів та сума бюджетного відшкодування ПДВ - це різні показники Декларації з ПДВ.

Додаток 2 до Декларації з ПДВ має назву "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду", і в ньому взагалі не йдеться про бюджетне відшкодування.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог до Сімферопольської МДПІ АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001322301 від 02.09.2011 р. та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Крім того, суд враховує практику Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №2135/11/13-11 від 21.11.2011 року, відповідно до якого судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 959,63 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Під час судового засідання, яке відбулось 20.08.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено 27.08.2012 року.

Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0001322301 від 02.09.2011року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радуга Трейдінг" (код ЄДРПОУ 33763442, 97557 АР Крим Сімферопольський район, с. Лікарственне, вул. Центральна, 1а) судовий збір у розмірі 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 63 копійки із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.