Рішення

від 28.08.2012 по справі 5020-817/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 року справа № 5020-817/2012 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_2 ідентиф. номер НОМЕР_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ»

(99045, вул. Тульська, 14, кв. 9, м. Севастополь, ідентиф. код 32897870)

про стягнення 130878,00 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі, 27.05.1997;

відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "КСМ") - Козловський Д.А., директор, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14382207 від 31.07.2012.

Суть спору:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до ТОВ «КСМ»про стягнення 130878,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов інвестиційного договору від 01.04.2011 в частині компенсування витрат позивача щодо оплати вартості користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим у позивача створилася заборгованість перед Державним бюджетом на суму 130878,00 грн., що підтверджується рішенням Окружного адміністративного суду міста Севастополя по справі №2а-3196/11/2770 від 09.11.2011, яке набрало законної сили.

Ухвалою від 19.07.2012 позовну заяву прийнято до провадження судом.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 28.08.2012 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, зазначених у ньому.

Представник відповідача у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, який по суті є заявою про визнання позовних вимог, зазначивши, що вважає позов обґрунтованим та зобов'язується погасити суму заборгованості, яка виникла за інвестиційним договором.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

11.04.2007 року між Севастопольською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 0.6328 га., яка розташована за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе (у районі КПД-40). Договір зареєстрований 01.06.2007 за № 040765900088.

01.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КСМ»(інвестор, Сторона 1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (забудовник, Сторона 2) був укладений інвестиційний договір (Договір, арк.с. 9-10), за умовами якого сторони зобов'язуються об'єднати організаційні та інші умови, виробничі можливості, ділові зв'язки, грошові кошти та інше майно з метою будівництва та обслуговування бази-комплексу по реалізації будівельних матеріалів (Об'єкт) на земельній ділянці площею 0,6328 га, яка розташована у місті Севастополі, по вул. Камишове шосе (в районі КПД-40) та знаходиться у користуванні Сторони 2 за договором оренди земельної ділянці від 11.04.2007, укладеного на підставі рішення Севастопольської міської Ради №1005 від 08.11.2006.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору при організації будівництва об'єкта Сторона 1 приймає на себе обов'язки генерального забудовника та інвестора із усіма повноваженнями. Сторона 1 забезпечує організацію, фінансування та виконання робіт по забудові та благоустрою ділянки.

Згідно з п. 2.3.2 Договору Сторона 1 зобов'язана, зокрема, нести витрати по платі за землю (у вигляді земельного податку або орендної плати, згідно з вимогами діючого законодавства), сплатити заборгованість Сторони 2 за орендною платою за земельну ділянку, яка створилася на дату укладення договору.

Відповідно до п. 4.1 Договір набирає сили з моменту його підписання та діє до повного належного виконання сторонами зобов'язань за ним.

У Постанові від 09.11.2011 по справі №20-3196/11/2770 за позовом ДПІ у Гагарінському районі міста Севастополя до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, Окружний адміністративний суд міста Севастополя встановив, що ФОП ОСОБА_1 має заборгованість перед бюджетом щодо внесення плати за земельну ділянку на загальну суму 130878,47 грн., та задовольнивши вимоги Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя, стягнув з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України вказану заборгованість. (арк.с. 11-12).

09.12.2011 Окружним адміністративним судом міста Севастополя був виданий виконавчий лист по адміністративній справі №2а-3196/11/2770 (арк.с. 13).

15.02.2012 Постановою державного виконавця ВДВС Гагарінського РУЮ у місті Севастополі було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2а-3196/11/2770.

Невиконання обов'язку по компенсації орендної плати за землю з боку відповідача спричинило за собою виникнення у позивача заборгованості перед Державним бюджетом в розмірі 130878,00 грн. Означене і стало причиною для звернення позивачеві до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу за інвестиційним договором у вигляді витрат по оплаті користування земельною ділянкою.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за інвестиційним договором у вигляді суми витрат по оплаті користування земельною ділянкою, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності із ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Інвестиційний договір укладається між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямований на реалізацію будь-яких видів та форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиційний договір є різновидом господарсько-правового договору, який має специфічний предмет та мету. Предметом такого договору є інвестиція в будь-якій не забороненій законодавством України формі. Це можуть бути передбачені законодавством форми інвестицій та інвестиційної діяльності, а також послуги, що надаються (виконуються) учасниками інвестиційної діяльності та спрямовані на забезпечення вкладення інвестицій.

Мета інвестиційного договору -це безпосередній господарсько-правовий результат, якого намагаються досягти сторони в процесі його укладення та виконання. Інвестиційний договір спрямований на досягнення кінцевої мети інвестування -здійснення інвестицій та досягнення в результаті цього певного результату -одержання прибутку чи досягнення певного соціального ефекту.

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Як вже було зазначено, згідно з п. 2.3.2 Інвестиційного договору Сторона 1 зобов'язалася, зокрема, нести витрати по платі за землю (у вигляді земельного податку або орендної плати, згідно з вимогами діючого законодавства), сплатити заборгованість Сторони 2 за орендною платою за земельну ділянку, яка створилася на дату укладення договору.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За положеннями ст. ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач порушив умови договору в частині оплати вартості користування землею, враховуючи положення п. 2.3.2 Договору.

Заборгованість позивача перед Державним бюджетом України за невиконання обов'язків по внесенню плати за користування землею склала 130878,00 грн., що підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 09.11.2011 по справі №20-3196/11/2770.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, не потребують доказуванню факти, встановленні в постанові Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 09.11.2011 по справі №20-3196/11/2770.

Крім того, відповідач в повному обсязі визнав позовні вимоги, що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Докази оплати відповідачем суми боргу в розмірі 130878,00 грн. станом на дату розгляду справи -суду не представлені.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 130878,00 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2617,56 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ» (99045, вул. Тульська, 14, кв. 9, м. Севастополь, ідентиф. код 32897870) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентиф. номер НОМЕР_1) 130878,00 грн. (сто тридцять тисяч вісімсот сімдесят вісім грн. 00 коп.) .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ» (99045, вул. Тульська, 14, кв. 9, м. Севастополь, ідентиф. код 32897870) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентиф. номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 2617,56 грн. (дві тисячі шістсот сімнадцять грн. 56 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.08.2012

Суддя підпис О.С. Погребняк