Ухвала

від 07.08.2012 по справі 2а-4366/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 р.Справа № 2а-4366/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2012р. по справі № 2а-4366/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001471702 від 27.03.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та №000148/1702 від 27.03.2011 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 27.03.2011р. № 0001481702, № 0001471702, які винесені відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3., п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 177.2 ст. 177, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п.198.6 ст. 198, 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 04.10.2005 р., як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом серії В00 № 951499 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. (а.с. 10)

В період з 13.02.2011 року по 24.02.2012 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, на підставі наказу про проведення планової виїзної документальної перевірки ФО-П ОСОБА_1 від 31.01.2012 року № 260, проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 12.03.2012р. №138/17217/НОМЕР_3.

Відповідно до п. 1.15 зазначеного Акту - "… перевіркою не виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи яких визнано судом недійсними…".

Разом з тим, висновками акту перевірки від 12.03.2012р. встановлено порушення п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку відповідача, було занижено податок з доходів фізичних осіб, утриманий з сукупного чистого доходу, який було одержано в періоді з 01.01.2011 по 30.05.2011 року на суму 19 971,94 грн.; п.п.3.1. п.3.1 ст.3,п.п.7.2.3. п.7.2, п.п.7.4.4. п.7.4., п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2, п.198.3, п. 198.4, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого в період з 01.01.2009 по 31.12.2011 р. занижено податок на додану вартість у розмірі 25 862,00 грн.

Однак на підставі акту документальної планової перевірки від іншої дати (13.03.2012р.) начальником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесено податкові повідомлення - рішення № 0001471702 від 27.03.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та № 000148/1702 від 27.03.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу в акті перевірки від 12.03.2012р. №138/17217/НОМЕР_3 щодо наявності ознак нікчемності угод позивача з ПП "Альянс-СД" ( код ЄДРПОУ: 36573507), ТОВ НПК "Ресурспром" (код ЄДРПОУ: 37148631), ПП "РТО" (код ЄДРПОУ: 37004613), які, на думку відповідача, мають ознаки фіктивності, оскільки не знаходяться за юридичною адресою.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності та реальності здійснення господарських операцій за договорами між позивачем та ПП "РТО", ПП "Альянс-СД" та ТОВ НПК "Ресурспром".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому наявність обґрунтованих підстав для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ПП "Альянс-СД" (код ЄДРПОУ: 36573507), ТОВ НПК "Ресурспром"(код ЄДРПОУ: 37148631), ПП "РТО"(код ЄДРПОУ: 37004613).

За умовами договору №1 від 10.01.2011р., ФОП ОСОБА_1 придбала у ПП "Альянс-СД" господарчі товари в асортименті (каністри, відра, бідони, щітки, фарби, креми для взуття, та ін.) відповідно до наявних в матеріалах судової справи податкової накладної № 56 від 10.01.2011р. та видаткової накладної № 0026201 від 10.01.2011 р. на суму 21037,87 грн. (ПДВ -3506,31 грн.), податкової накладної № 0000022 від 01.02.2011 р. та видаткової накладної № 22 від 01.02.2011 р. на суму 28214,62 ( ПДВ- 4702,44 грн.), згідно з якими відбулось фактичне отримання товару.

За умовами договору № 0104 від 01.04.2011р. ФОП ОСОБА_1 придбала у ПП "РТО" господарчі товари в асортименті (каністри, рукомийники, сушки для посуду, корзини для паперу креми для взуття , щітки для догляду за взуттям, та ін.) відповідно до податкової та видаткової накладних №43 від 04.04.2011р. на суму 32198 грн. (ПДВ - 5366,41), згідно з якими відбулось фактичне отримання товару.

За умовами договору №1883 від 01.12.2010 р. ФОП ОСОБА_1 придбала у ТОВ НПК "Ресурспром" господарчі товари в асортименті відповідно до податкової та видаткової накладних № 77112 від 01.12.2010 р. на суму 78324 грн. (ПДВ - 13054,09 грн.), згідно з якими відбулось фактичне отримання товару.

Оплата за договорами з ПП "Альянс-СД", ТОВ НПК "Ресурспром" та ПП "РТО" проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальників товару. Факт придбання господарчих товарів та факт реальності зазначених угод підтверджується виписками ПАТ "Перший Український міжнародний банк", які свідчать про перерахування ФОП ОСОБА_1 грошових коштів на користь ПП "Альянс-СД", ТОВ НПК "Ресурспром"та ПП "РТО".

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи.

Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Докази повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагенту спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи відсутні.

Підтвердженням передачі товару від постачальника покупцю є журнал реєстрації довіреностей позивача та копії довіреностей.

Копії договорів, первинних документів, виписок банку по взаємовідносинам з ПП "Альянс-СД", ТОВ НПК "Ресурспром" та ПП "РТО" надані позивачем, спростовують висновки акту перевірки від 12.03.2012р. №138/17217/НОМЕР_3 щодо порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині непідтвердження складу витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Для здійснення господарської діяльності у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 орендує склад за адресою АДРЕСА_1, про що свідчать договір оренди №15 від 01.03.2010 р. укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОК "Житлово-будівельний кооператив "Шевченківський", акти прийому-передачі приміщення за договором оренди, додаткова угода №1 від 26.05.2010р. про внесення змін до договору оренди №15, додаткова угода №2 від 31.08.2010р. про продовження строку дії договору оренди №15, додаткова угода №3 від 31.12.2010р. про продовження строку дії договору оренди №15, додаткова угода №4 від 17.02.2011р. про внесення змін до договору оренди №15, додаткова угода №5 про продовження строку дії договору оренди №15 та продовження строку його дії, додаткова угода №6 від 31.12.2011р. про продовження дії договору оренди №15, акт сдачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000563 від 31.12.2010, акт сдачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000614 від 31.01.2011, акт сдачі-приймання робіт ( надання послуг) № ОУ-0000667 від 28.02.2011,акт сдачі-приймання робіт ( надання послуг) № ОУ-0000783 від 30.04.2011.

Крім того, факт реальності здійснення господарських зобов'язань ФОП ОСОБА_1 підтверджується наданими до матеріалів справи договорами поставки товарів, отриманих від ПП "Альянс-СД", ТОВ НПК "Ресурспром" та ПП "РТО", на реалізацію, укладених позивачем з ТОВ "Будмен Інтер"- договір № 30-11/636 від 30.11.2010р. з додатковою угодою від 10.11.2011р., строк дії до 31.12.2012р., ППТФ "ЮСІ"- договір № 0510/10 від 05.10.2010, строк дії до 31.12.2011р., ТОВ "Будмен"-договір № 13-11/635 від 13.11.2010р. з додатковою угодою від 10.11.2011р., строк дії до 31.12.2012р.,ТОВ "Альфа-Ритейл"- договір № 110Р-0513 від 08.10.2010р. строк дії до 08.10.2011р.,ТОВ "Виал-Маркет"-договір № 110Р-322 від 08.10.2010р. строк дії до 08.10.2011р.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.4 цієї статті до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Положеннями п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", діючим на момент взаємовідносин з ТОВ НПК "Ресурспром" та ст. 201 Податкового Кодексу України, діючим у теперішній час, передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду, у т.ч., у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України "Про податок на додану вартість" та розділу V Податкового кодексу України - податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, виникає в межах господарських операцій, що є об'єктом оподаткування ПДВ. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Як вбачається з акту перевірки 12.03.2012р. №138/17217/НОМЕР_3, під час перевірки податковим органом не встановлено формування податкового кредиту, виходячи з вартості товарів, послуг вище звичайних. Також не встановлено формування податкового кредиту по операціям з придбання, виготовлення товарів, послуг, основних фондів і таке інше, що використовуються не у межах господарської діяльності, чи в неоподатковуваних ПДВ операціях, позивачем були надані відповідачеві усі податкові накладні.

Враховуючи, що усі суми, що були включені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень позивачем вимог п.п.3.1. п.3.1 ст.3,п.п.7.2.3. п.7.2, п.п.7.4.4. п.7.4., п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2, п.198.3, п. 198.4, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, а тому нарахування зобов'язань з ПДВ та застосування штрафних санкцій є неправомірним.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, вимоги вищенаведених норм права позивачем у спірних правовідносинах дотримано. Позивачем надано належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат сум витрачених на придбання господарчих товарів у ПП "Альянс-СД", ТОВ НПК "Ресурспром" та ПП "РТО".

При цьому фіктивність договорів, укладених позивачем з ПП "Альянс-СД", ТОВ НПК "Ресурспром" та ПП "РТО" податковий орган обґрунтовує на підставі відомостей, наданих податковими органами за місцем реєстрації вказаних суб'єктів господарювання, зокрема, щодо відсутності за своїм місцезнаходженням, відсутності на підприємствах трудових ресурсів, необхідних основних фондів для виконання основного виду діяльності, не відображенням контрагентами підприємств ПП "Альянс-СД", ТОВ НПК "Ресурспром" та ПП "РТО" фінансово-господарських взаємовідносин у податковому обліку.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки факт фіктивного підприємництва відносно ПП "Альянс-СД" та ПП "РТО", відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, складських приміщень, виробничої потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, основних фондів не підтвердженого належними доказами; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи копіями договорів, специфікацій та податкових накладних, видатковими накладними, рахунками-фактурами, договорами поставки, складськими накладними, платіжним дорученнями. Всі угоди, які були укладені між позивачем та постачальниками і покупцями, повністю виконувалися сторонами.

На момент здійснення господарських операцій постачальники позивача були платником податку на додану вартість. Судом встановлено, що фактичне виконання господарських операцій підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, тощо. При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінансово - господарською документацією. Податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено. Згідно зазначених податкових накладних, позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

Таким чином, господарські операції ФОП ОСОБА_1 та ПП "Альянс-СД", ТОВ НПК "Ресурспром" та ПП "РТО" проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання товарів та розрахунки з постачальниками таких товарів, отже податковий кредит правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. На момент проведення перевірки, у ФОП ОСОБА_1 були наявні податкові накладні на кожну поставку товару, які відповідали вимогам законодавства та були виписані особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту.

Щодо твердження про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП "Альянс-СД", ТОВ НПК "Ресурспром" та ПП "РТО" колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто відбулося фактичне надання послуг, а відтак, спірні договіри мали реальний характер.

Доказів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, відповідачем не надано, та не встановлено судами як першої, так і апеляційної інстанцій.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за договорами № 1 від 10.01.2011 року, № 0104 від 01.04.2011 року та № 1883 від 01.12.2010 року та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, та як наслідок правомірність віднесення до складу податкового кредиту період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року ПДВ в загальному розмірі 25 862,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 27.03.2011 року № 0001471702 та № 000148/1702 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 27.03.2011 року № 0001471702 та № 000148/1702, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом та законодавством України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання таких рішень протиправними та їх скасування є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2012р. по справі № 2а-4366/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.