Постанова

від 09.04.2012 по справі 2а-1397/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-1397/12/1070    КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 09 квітня 2012 року           2а-1397/12/1070 м. Київ Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом В.о. Іванківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області до Мар'янівської сільської ради  про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: До Київського окружного адміністративного суду звернувся В.о. Іванківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі  Київської області з позовом до Мар'янівської сільської ради   про стягнення заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідачем самостійно визначено розмір страхових внесків, але не сплачено їх у повному обсязі у визначений законом строк. Внаслідок цього у відповідача утворилася заборгованість за цими обов'язковими платежами. У подальшому органом Пенсійного фонду України нараховано фінансові санкції та пеню, які відповідачем також не сплачено. Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками. Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави законом надано також прокурору. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості. Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. У призначений день і час до суду сторони не прибули. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача надіслав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, проти позову не заперечував. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав. Мар'янівська сільська рада  є юридичною особою, внесеною до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 04358951. Відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області, де заведено картку особового рахунку страхувальника. Відповідачем до позивача подано розрахунок суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із самостійно визначеним ним сумами єдиного внеску, що підлягають сплаті за січень 2012 р., у розмірі 4201,75 грн. Фактично відповідачем здійснено часткову сплату на суму 2354,19 грн. Позивачем згідно з Рішенням №168 від 20.02.2012 застосовано до відповідача фінансову санкцію на суму 184,42 грн. та нараховано пеню в сумі 46,59 грн., які також сплачено не було. Вказане рішення отримано відповідачем 20.02.2012. Загальна сума заборгованості відповідача за період з 20.02.12 по 16.03.12 становить 2078 грн. 57 коп. Добровільно вказану суму боргу відповідачем сплачено не було. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого. Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Відповідно до ст.2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 8 липня 2010 року №2464-VI (надалі - Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;  розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до п.1 ч.1 статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому є страхувальником в розумінні положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI. Згідно з вимогами до п.1 ч.2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до вимог ч.5 ст. 8 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Згідно з вимогами ч.2 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Згідно з частиною 7 цієї ж статті єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку. Відповідно до частини 8 цієї ж статті Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік. Згідно з ч.12 ст.9 цього ж Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу). Ураховуючи, що зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування самостійно визначено відповідачем у розрахунку суми єдиного внеску, а Рішення про застосування фінансових санкцій та пені не оскаржено, суд дійшов висновку, що сума зобов'язань є узгодженою. Суд бере до уваги, що відповідачем подано заяву про відсутність заперечень проти позову. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 60 КАС України у випадках,  встановлених законом, уповноважений Верховної Ради  України  з  прав людини,  прокурор,  органи державної влади, органи місцевого самоврядування,  фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво  інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом  та іншими  законами,  і  може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу. Згідно із ст. 35 Закону України „Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-XII прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання. Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України. Відповідно до статті 361 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 № 1789-XII прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Докази, що підтверджують наявність у відповідача заборгованості прокурором і позивачем надано суду, їх копії долучено до матеріалів справи. Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав. За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Враховуючи, що спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають. Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254, 263  Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в: Адміністративний позов задовольнити повністю. Стягнути з Мар'янівської сільської ради (07034, Київська область, Поліський район, с. Мар'янівка, вул. Київська, буд. 95, ідентифікаційний код 04358951) на користь Управління Пенсійного фонду України у Іванківському районі Київської області заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн. 57 коп. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Журавель В.О. Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови -  09 квітня 2012 р.