Постанова

від 15.08.2012 по справі 2а-5859/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-5859/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  15 серпня 2012 року                      № 2а-5859/12/2670 Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інга» простягнення заборгованості у розмірі 3 170, 19 гривень,- ВСТАНОВИВ: У березні 2007 року Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інга»про стягнення заборгованості у розмірі 3 170,19 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за результатом проведеної перевірки щодо дотримання ТОВ «Інга»вимог валютного законодавства, встановлено порушення відповідачем статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а відтак, податковим органом прийнято рішення від 27 червня 2006 року № 0000622202/0 на суму 3 170 грн. 19 коп. Посилаючись на те, що вказана сума ТОВ «Інга»в добровільному порядку не сплачена, а також на те, що для належного виконання обов'язків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - просив стягнути з відповідача фінансову санкцію в розмірі 3 170 грн. 19 коп. в судовому порядку. Постановою Господарського суду м. Києва від 19 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року, у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва відмовлено повністю. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2012 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва задоволено частково, постанову Господарського суду м. Києва від 19 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду м. Києва від 09.04.2012 року, підставою для скасування вказаних вище судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд було неврахування судами попередніх інстанцій правової природи нарахованих відповідачу штрафних (фінансових) санкцій рішенням позивача від 27.06.2006 р. № 0000622202/0, а також безпідставне надання оцінки правомірності застосування таких санкцій у межах даного судового провадження. Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Відтак, вказані вище висновки суду касаційної інстанції враховуються судом під час вирішення даної справи. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.02.2012 року справу було прийнято до провадження суддею Патратій О.В. Враховуючи вибуття первинного позивача (ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про утворення територіальних органів Державної податкової служби” від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби. У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Уповноважений представник відповідача у судове засідання 26 липня 2012 року не з'явився, відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України. На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні, при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інга»(код за ЄДРПОУ 16458735) зареєстроване Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 14 лютого 1992 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС. У період з 07.06.2006 р. по 14.06.2006 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог валютного законодавства ТОВ «Інга», за результатами якої було складено акт № 2658-2780/22-02-16458735 від 16.06.2006 року. Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР. 27 червня 2006 року, на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000622202/0, яким застосовано до відповідача пеню у розмірі 3 170,19 грн. Зазначене рішення було отримано 27.06.2006 року уповноваженим представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на корінці рішення (а.с. 18). Станом на момент розгляду справи суму нарахованих штрафних санкцій у розмірі 3 170,19 грн. відповідачем сплачено не було. Визначаючись щодо змісту заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», експорт (експорт товарів) це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому зовнішньоекономічна діяльність це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб'єктами експортно-імпортних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності встановлено спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року N 185/94-ВР (тут і далі –у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, із змінами внесеними Законом України від 15.06.2004 р. N 1766-IV). Відповідно до приписів ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. Статтею 4 вказаного Закону визначено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Таким чином, за порушення встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. В переліку податків і зборів, визначених ст. ст. 14 і 15 Закону України «Про систему оподаткування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачена пеня за порушення резидентами термінів, передбачених ст. ст. 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», то обов'язок резидента зі сплати пені не належить до категорії податкового зобов'язання. Відтак, прийняте податковим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.06.2006 року № 0000622202/0 не є податковим зобов'язанням, у зв'язку з чим на нього не розповсюджується дія Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки застосовані до відповідача штрафні (фінансові) санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких врегульоване нормами Господарського кодексу України. Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ст. 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Згідно з частиною першою ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію як адміністративно-господарський штраф. Керуючись вищевикладеним та у зав'язку з тим, що відповідачем допущені порушення положень ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасно отримано валютну виручку за імпортними операціями в загальній сумі 11 625,2 доларів США по контракту № 11/04/05 від 11.04.2005 року, Товариству з обмеженою відповідальністю «Інга» нарахована у сфері зовнішньо-економічної діяльності пеня, залишок якої на момент розгляду даної справи не сплачений і становить  3 170,19 грн. При цьому, як наголошено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.04.2012 року у даній справі, питання правомірності застосування штрафних санкцій не може бути предметом доказування у межах даного позову. Так, відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. Оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз. Відтак, доводи відповідача стосовно неправомірності застосування до нього штрафних санкцій внаслідок відсутності його вини в порушенні строків надходження товару, не можуть бути прийняті судом до уваги. Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Станом на дату судового розгляду справи, суду не надано доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 3 170,19 грн., наявність у відповідача вказаної заборгованості підтверджується довідкою про розмір заборгованості. Враховуючи те, що вимога позивача є обґрунтованою, відповідає дійсним обставинам та матеріалам справи, суд доходить висновку про доцільність задоволення позову. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають. Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - П О С Т А Н О В И В: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інга»(ідентифікаційний код 16458735; адреса: 03680, м. Київ, пров. Радищева, 2) заборгованість у розмірі 3 170,19 гривень (три тисячі сто сімдесят гривень 19 коп.) на користь Державного бюджету України. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.          Суддя                                                                                                               О.В. Патратій