Рішення

від 30.08.2012 по справі 13/20/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

30 серпня 2012 р. Справа 13/20/2012/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П. ,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом : селянського (фермерського) господарства агрофірми "Рогізнянська" (код ЄДРПОУ 30051117, юр. адреса : 09300, смт. Володарка, вул. Армійська, 2, кв. 4, Володарський район, Київська область; пошт. адреса: 09300, смт. Володарка, вул. Миру, 221, Київська область; пошт. адреса представника позивача - Янішевської Марини Миколаївни : 09311, с. Біліївка, вул. Садова, 19, Володарський район, Київська область)

до : фермерського господарства "Кібела" (код ЄДРПОУ 34246062, 22550, с. Струтинка, Липовецький район, Вінницька область)

про стягнення 51410,72 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача : Янішевська М. М. - за довіреністю

від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

27.06.2012 року в господарський суд Вінницької області надійшла позовна заява селянського (фермерського) господарства агрофірми "Рогізнянська" до фермерського господарства "Кібела" про стягнення 51 410,72 грн. заборгованості з яких : 50 000 грн. - основний борг, 350,45 грн. - інфляційні втрати та 1060,27 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 02.07.2012 року порушено провадження у справі № 13/20/2012/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 17.07.2012 року.

В зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням сторонами усіх витребуваних доказів, ухвалою суду від 17.07.2012 року було продовжено строк вирішення спору на 15 днів за клопотанням представника позивача та відкладено розгляд справи на 30.08.2012 року.

На визначену дату 30.08.2012 року з'явився представник позивача, яка в судовому засіданні, підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові, зазначивши, що відповідачем не проведено оплати боргу у повному обсязі та часткових розрахунків не було здійснено. Також представник позивача пояснила, що в розрахунку ціни позову помилково вказано проценти за користування коштами у сумі 1060,27 грн., тоді як потрібно зазначити 3 % річних.

Представник відповідача в судове засідання на визначену дату не з'явився. Конверт з ухвалою суду від 17.07.2012 року, яка була надіслана на юридичну адресу відповідача, згідно витягу ЄДРПОУ станом на 30.08.2012 року, а саме: 22550, с. Струтинка, Липовецький район, Вінницька область, повернувся до суду із відміткою пошти "ФГ Кібела в с. Струтинка не існує".

Пунктом 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", визначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

При розгляді справи судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

02.05.2011 року між селянським (фермерським) господарством агрофірмою "Рогізнянська" (продавець) та фермерським господарством "Кібела" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 15. Договором передбачено наступне.

Продавець зобов'язується передати товар, а покупець зобов'язується прийняти товар : найменування - насіння кукурудзи - F1, кількість - п'ять тисяч кілограм Артемів 280СВ, ціна 10000,00 грн. за 1 тонну, сума договору п'ятдесят тисяч грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн. (п. 1.1); покупець на підставі виписаних рахунків-фактур вносить на поточний рахунок продавця передплату в розмірі 100 % вартості товару зазначену в п. 1.1 до 01 жовтня 2011 року (п. 2.1); товар відпускається продавцем згідно накладних, сертифікатів на насіння (п. 3.1); доставка товару здійснюється транспортом покупця (п. 3.2); договір набирає чинності в день підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1).

На виконання умов вказаного вище договору позивач передав відповідачу товар, а саме: кукурудза насіннєва Артемів 280СВ в кількості 5 тонн на загальну суму з ПДВ 50000,00 грн., що підтверджується накладною № 54 від 02.05.2011 року, яка підписана сторонами (а.с. 15).

Також в підтвердження поставки товару позивачем надано податкову накладну № 12/2 від 02.05.2011 року, яка містить такі відомості : продавець - СФГ АГ "Рогізнянська"; покупець - ФГ "Кібела"; договір купівлі-продажу № 15 від 02.05.2011 року; дата відвантаження - 02.05.2011 року; номенклатура постачання товарів/послуг продавця - кукурудза насіннєва Артемів 280СВ; одиниця виміру - тонна; кількість (об'єм, обсяг) - 5,000; загальна сума з ПДВ 50000,00 грн. (а.с. 16).

В подальшому позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 53 від 02.05.2011 року для оплати вище вказаної продукції на суму 50 000,00 грн..

Разом з тим, відповідач не здійснив оплати переданого позивачем товару, що стало підставою звернення останнього з претензією № 26 від 23.03.2012 року із проханням перерахувати заборгованість на розрахунковий рахунок позивача, яка виникла з договору купівлі-продажу № 15 від 02.05.2011 року (а. с. 18).

Направлення даної претензії позивачем на адресу відповідача : 22550, с. Струтинка, Липовецький район, Вінницька область підтверджується описом вкладення із відбитком поштового штемпеля від 23.03.2012 року та фіскальним чеком № 8706 від 23.03.2012 року.

Відповіді на вказану претензію відповідачем не надано.

Станом на 27.06.2012 року (день звернення з позовом до суду) основний борг склав 50000,00 грн..

В силу п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару та його оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 02.05.2011 року укладено договір купівлі-продажу № 15, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв товар, а саме : кукурудзу насіннєву Артемів 280СВ в кількості 5 тонн на загальну суму з ПДВ 50000,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами накладною № 54 від 02.05.2011 року.

Відповідач згідно виставленого позивачем рахунку № 53 від 02.05.2011 року на суму 50000,00 грн. не розрахувався у строк до 01.10.2011 року, який визначено п. 2.1 даного договору купівлі-продажу.

Доказів в підтвердження проведення розрахунків з позивачем, відповідачем суду не надано.

Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 50000,00 грн., підлягає задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, зокрема : договором купівлі-продажу, накладною на товар, податковою накладною, рахунком на оплату, претензією.

Також як вбачається з позовних вимог та розрахунку, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 350,45 грн. та 1060,27 грн. - 3% річних за період з 01.10.2011 року по 14.06.2012 року на суму боргу 50 000,00 грн..

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що 3 % річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Окрім того, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Водночас, щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, згідно розрахунку, який вказано у позові, то вони підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом (Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265) і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін"). На цьому, зокрема, наголошує Вищий господарський суд України в постанові від 15.09.2010 року у справі № 11/14-10.

Окрім того, в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року зазначається, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р]. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Згідно проведеного судом підрахунку (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97) загальний розмір інфляційних нарахувань за вказаний вище період становить 350,00 грн., тоді як у позові зазначено 350,45 грн.. В зв'язку з цим в частині позовних вимог стосовно стягнення інфляційних втрат в сумі 0,45 грн. слід відмовити.

Оскільки відповідач не провів розрахунок за договором у встановленому п. 2.1 договору порядку та термін (до 01.10.2011 року), то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимог про стягнення з нього на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до проведено вище підрахунку.

З урахуванням наведеного, з відповідача слід стягнути 350,00 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 1060,27 грн. за період з 01.10.2011 року по 14.06.2012 року на суму боргу 50000,00 грн..

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 49 ГПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, оскільки позивачем сплачено судовий збір у сумі 1641,00 грн. за платіжним дорученням № 54 від 13.06.2012 року, тоді як необхідно сплати 1609,50 грн., надмірно сплачений судовий збір у розмірі 31,50 грн., підлягає поверненню на підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 0,45 грн..

3. Стягнути з фермерського господарства "Кібела" (код ЄДРПОУ 34246062, 22550, с. Струтинка, Липовецький район, Вінницька область) на користь селянського (фермерського) господарства агрофірми "Рогізнянська" (код ЄДРПОУ 30051117, юр. адреса : 09300, смт. Володарка, вул. Армійська, 2, кв. 4, Володарський район, Київська область) основний борг в сумі 50 000,00 грн., інфляційні втрати в сумі 350,00 грн., 3% річних у сумі 1060,27 грн. та витрати на сплату судового збору у сумі 1609,48 грн..

4. У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI надмірно сплачений судовий збір в сумі 31,50 грн., перерахований за платіжним дорученням № 54 від 13.06.2012 року повернути позивачу з державного бюджету України.

5. Засвідчене гербовою печаткою рішення суду є підставою для повернення позивачу судового збору у встановленому цим рішенням розмірі.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 31 серпня 2012 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (22550, с. Струтинка, Липовецький район, Вінницька область)