Рішення

від 28.08.2012 по справі 2379-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.08.2012Справа №5002-33/2379-2012

за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»

(вул.. Гайдара, 3-А, м. Сімферополь, 95026)

до Кримського республіканського центру обліку нерухомого майна

(вул. Р. Люксембург, 8, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про стягнення 12673.04 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Чернов Олексій Іванович, представникя, довіреність № 20-3/5894/3 від 27.12.11, ОП «Кримтеплокомуненерго»;

Від відповідача: не з'явився, Кримський республіканський центр обліку нерухомого майна;

Суть спору: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Кримського республіканського центру обліку нерухомого майна та просить суд стягнути заборгованість у сумі 12 673.04 грн., а саме - заборгованість за теплопостачання у сумі 11 589.38 грн., 3% річних у сумі 247.77 грн., інфляційні втрати у сумі 128.88 грн. та пеню у сумі 707.01 грн..

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі - продажу теплової енергії № 104 від 20 березня 2008 року в частині повної та своєчасної оплати виставлених рахунків за поставлену та спожиту теплову енергію та обґрунтовані посиланнями на статті 525, 526, 530, 532, 625 Цивільного кодексу України та статтю 193, 197, 198, 218 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 28 серпня 2012 року надав заяву в порядку пункту 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 2147.24 грн., з яких 1899.58 грн. основного боргу та 247.66 3% річних. В частині стягнення з відповідача 9689.80 грн. основного боргу, 707.01 грн. пені, 128.88 грн. інфляційних втрат та 11 копійок 3 % річних провадження у справі просив припинити, у зв'язку з оплатою відповідачем (а.с. 53).

Розглянувши надану заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем був зменшений розмір позовних вимог, суд визнав за можливе прийняти цю заяву до розгляду.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, 27 серпня 2012 року надіслав на адресу суду лист № 1926/25 від 22.08.2012р., в якому зазначив, що позовні вимоги позивача визнає у повному обсязі.

Також надав докази погашення заборгованості, пені та інфляційних витрат, у зв'язку з чим просив припинити провадження у справі (а.с. 45-51).

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

20 березня 2008 року між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (продавець) та Кримським республіканським центром обліку нерухомого майна (покупець) укладений договір купівлі - продажу теплової енергії № 104 (а.с. 6 -9).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець взяв на себе зобов'язання продати покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції, технології та підігріву води на потреби гарячого водопостачання у кількості, передбаченій цим договором, з урахуванням температурного графіку, а покупець зобов'язався прийняти від продавця теплову енергію та оплатити її по встановлених тарифах та в передбачені договором строки. Сторони також зобов'язалися керуватися Законами України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про теплопостачання», а також іншими актами діючого законодавства України та Автономної Республіки Крим.

Теплова енергія надається покупцю відповідно до «Відомостей по будівлям (спорудам) та потребам в тепловій енергії покупця» (додатки до договорів № 1), якими передбачений центральний, якісний регульований відпуск теплової енергії відповідно до графіку зміни температури води у залежності від температури зовнішнього повітря (пункт 2.1 договору).

Фактичне споживання теплової енергії по приладах обліку тепла та гарячої води підтверджується актом-довідкою, підписаною повноважними представниками сторін та наданої покупцем не пізніше 29 числа розрахункового (поточного) місяця, та є невід'ємною частиною договорів. У разі ненадання покупцем актів-довідок щомісячно у встановлений строк або відмові від підписання таких актів без обґрунтованого пояснення, продавець має право провести розрахунок споживання теплової енергії розрахунковим способом по проектним тепловим навантаженням або за нормами споживання гарячої води без наступного перерахунку (пункт 2.3 договору).

Пунктом 3.2.2 договору передбачений обов'язок покупця виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в об'ємах та в строки, передбачені цим договором, для цього завчасно отримувати рахунки на оплату у продавця (не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим).

Розрахунки за теплову енергію проводяться покупцем в грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством, формі, щомісячно, не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим ( пункт 6.1 договору).

Відповідно до пункту 6.4 договору покупці / споживачі, які мають прилади обліку, сплачують теплову енергію за затвердженими тарифами по показниках приладів обліку теплової енергії пропорційно площі, яка ними займається, а по приладах обліку гарячої води - пропорційної кількості проживаючих із розрахунку 2 група - 1 Гкал 565.8 грн. 358.0 кв.м..

Даний договір укладений строком на п'ять років та діє з 20 березня 2008 року по 19 березня 2013 року, а в тому, що стосується грошових зобов'язань покупця перед продавцем, - до їх повного виконання (пункт 10.1 договору).

Дія договору автоматично продовжувалась в порядку пункту 10.4 за відсутності заперечень сторін.

Так, позивач стверджує, що належним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором, поставляв теплову енергію та нараховував відповідачеві плату згідно з тарифами, передбаченими підпунктом 6.4 договору, що вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості (а.с.19), однак, посилається на те, що відповідачем оплата послуг з теплопостачання здійснювалася несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за період з 01 листопада 2009 року по 26 червня 2012 року включно за ним склалася заборгованість в розмірі 11 589.38 грн..

У зв'язку з тим, що відповідачем отримані послуги за теплопостачання оплачені в добровільному порядку не були, це з'явилося підставою для звернення орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» із даною позовною заявою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором купівлі - продажу, який за своєю правовою природою також містить ознаки договору про надання послуг, вони регулюються положеннями глав 48, 54 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань, а також Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198 (надалі - Правила).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 104 від 20 березня 2009 року продавець взяв на себе зобов'язання продати покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції, технології та підігріву води на потреби гарячого водопостачання у кількості, передбаченій цим договором, з урахуванням температурного графіку, а покупець зобов'язався прийняти від продавця теплову енергію та оплатити її по встановлених тарифах та в передбачені договором строки.

Також, відповідно до пункту 3.2.2 договору покупець зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в об'ємах та в строки, передбачені цим договором, для цього завчасно отримувати рахунки на оплату у продавця (не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію проводяться покупцем в грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством, формі, щомісячно, не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим.

Однак, як стверджує позивач, отримана відповідачем теплова енергія оплачувалася ним лише частково, в результаті чого за період з 01 листопада 2009 року по 26 червня 2012 року включно за ним склалася заборгованість в розмірі 11 589.38 грн., яка була визнана відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, зі змісту спірного договору вбачається, що він за своєю суттю є платним договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього обов'язку оплачувати отримані послуги.

Так, зокрема, умовами пункту 3.2.2 договору на відповідача покладений обов'язок самостійно отримувати рахунки на оплату отриманої теплової енергії.

Наявність у відповідача такого обов'язку, як і факт наявності заборгованості відповідачем не оспорювався. Навпаки, відповідачем було надано заяву, у якій він позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Право відповідача визнати позовні вимоги повністю або частково передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки надана відповідачем заява підписана уповноваженою особою, керівником центру, та такі дії не суперечать законодавству та не порушують право або охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд, в порядку статті 22, 78 Господарського процесуального кодексу України, визнав за можливе прийняти цю заяву до розгляду.

Одночасно, клопотання відповідача про припинення провадження у справі підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Так, до своєї заяви відповідачем було долучено докази сплати 12 692.73 грн. (а.с. 48-51).

Одночасно, представником позивача було надано пояснення ( а.с. 54), з яких вбачається, що у зв'язку з тим, що у платіжному дорученні № 16 від 15 серпня 2012 року відповідачем не було зазначено призначення платежу, позивачем вказаний платіж було зараховано в рахунок погашення заборгованості, яка створилася за відповідачем у межах спірного договору купівлі - продажу, але за інший, ніж зазначений у даній справі період.

Так, судом було встановлено, що :

- платіжним дорученням № 5 від 20 липня 2012 року відповідач перерахував позивачу 6 856.73 грн. у якості оплати за опалення за лютий 2012 року згідно з умовами договору № 104 від 20 березня 2008 року ( а.с. 48);

- платіжним дорученням № 6 від 23 липня 2012 року відповідач перерахував 3000.00 грн. у якості оплати за опалення за квітень 2012 року згідно з умовами договору № 104 від 20 березня 2008 року ( а.с. 49);

- платіжним дорученням № 16 від 15 серпня 2012 року відповідач оплатив 2000.00 грн. у якості оплати за теплову енергію згідно з договором № 104 від 20 березня 2008 року , однак без зазначення місяця, за який здійснюється оплата ( а.с. 50);

- платіжним дорученням № 21 від 20 серпня 2012 року відповідач здійснив оплату пені та інфляційних витрат згідно умов договору № 104 від 20 березня 2008 року ( а.с. 51);

Представник позивача пояснив, що оплати, проведені відповідачем на підставі платіжних доручень № 5, 6, були зараховані у якості погашення заборгованості за договором купівлі - продажу № 104 від 20 березня 2008 року за лютий та квітень 2012 року, як і було зазначено відповідачем у дорученнях.

Стосовно коштів у сумі 2000.00 грн., перерахованих на підставі платіжного доручення № 16 від 18 серпня 2012 року, у зв'язку з тим, що відповідачем не було зазначено, за який місяць здійснюється оплата, позивач на власний розсуд зарахував цю суму в рахунок погашення заборгованості, яка раніше створилася за відповідачем, ще у 2008 році.

Факт наявності за відповідачем такої заборгованості підтверджується доказами, наданими представником позивача ( а.с.55-59).

Кошти в сумі 836.00 грн., перераховані відповідачем згідно платіжного доручення № 21 від 20 серпня 2012 року, за твердженням представника позивача, були зараховані у якості погашення пені та інфляційних витрат, нарахованих на суму заборгованості по даній справі.

У зв'язку з викладеними обставинами, позивачем був здійснений перерахунок стягуваних по даній справі сум, що спричинило зменшення позовних вимог.

Згідно зі статтею 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України обумовлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд визнав дії позивача такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, клопотання відповідача про припинення провадження у справі таким, що підлягає частковому задоволенню, а позовні вимоги ОП «Кримтеплокомуненерго», з урахуванням їх зменшення, такими, що підлягають задоволенню.

Так, зокрема, позовні вимоги позивача про стягнення з Кримського республіканського центру обліку нерухомого майна боргу за договором купівлі - продажу теплової енергії № 104 від 20 березня 2008 року в сумі 1899.58 підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути 3% річних в сумі 247.77 грн. за період з 26 грудня 2011 року по 26 червня 2012 року, враховуючи те, що позивачем було зараховано 11 копійок у якості погашення 3 % річних, нарахованих на суму боргу по даній справі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем (а.с. 21), та встановлено, що розмір 3% річних за період, вказаний у позові, розраховано правильно, складає 247.77 грн., у зв'язку з чим стягненню підлягають несплачені відповідачем 247.66 грн. 3 % річних.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи

У зв'язку з тим, що відповідачем в добровільному порядку під час розгляду справи у суді частково виконано позовні вимоги Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в частині стягнення 9689.80 грн. основного боргу, 707.01 грн. пені, 128.88 грн. інфляційних втрат та 11 копійок 3 % річних, провадження у даній справі в цій частині підлягає припиненню через відсутність предмету спору.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2147.24 грн., з яких 1899.58 грн. основного боргу та 247.66 3% річних підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи те, що відповідачем були здійснені дії з добровільної уплати боргу та інших нарахувань за договором тільки після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені позивачем при оплаті ним судового збору, суд покладає на відповідача в повному обсязі.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 31 серпня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись пенатом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 22, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Прийняти до розгляду заяву Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» від 28 серпня 2012 року про зменшення позовних вимог.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Кримського республіканського центру обліку нерухомого майна (вул. Р. Люксембург, 8, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, р/р 260082455 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЗКПО 24405316) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (вул.. Гайдара, 3-А, м. Сімферополь, 95026, р/р 26000001001230 в Кримській філії ПАТ «Брокбізнесбанк», МФО 308111, ЄДРПОУ 03358593) заборгованість в сумі 1899.58 грн., 3% річних в сумі 247.66 грн. та 1609.50 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Припинити провадження у справі № 5002-33/2379-2012 в частині позовних вимог про стягнення з Кримського республіканського центру обліку нерухомого майна на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» 9689.80 грн. основного боргу, 707.01 грн. пені, 128.88 грн. інфляційних втрат та 11 копійок 3 % річних.

Суддя Ю.А. Радвановська