Ухвала

від 16.08.2012 по справі 2-а-17758/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-17758/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представника позивача Дьоміна Д.С.

представника відповідача Очеретної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києві Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 травня 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києві Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0002982311/0 та податкового повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0002992311/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 травня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В судове засідання з'явився представник позивача, який проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача до суду з'явився, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж»зареєстровано 09.04.2009 р. Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 374060), взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва 13.04.2009 року.

Позивач є платником податку на додану вартість, а також має ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії АВ № 512300 від 09.03.2010 р. (строк дії до 09.03.2013 р.) на здійснення будівельних та монтажних робіт, зведення несучих та огороджувальних конструкцій, будівель і споруд.

На підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем з 13.07.2011 по 19.07.2011 р. проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. при взаємовідносинах з ТОВ «Синтро-КЛМ».

За результатами перевірки складено Акт про результати невиїзної документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. при взаємовідносинах з ТОВ «Синтро-КЛМ»(код за ЄДРПОУ 36060352) № 8/93/23-11/63460632 від 22.07.2011 р (надалі - Акт).

В даному Акті перевірки зазначено, що, позивачем безпідставно віднесено до валових витрат суми коштів по взаєморозрахунках з ТОВ «Синтро-КЛМ», які не підтверджені належними документами.

Також в Акті перевірки зазначено про те, що в результаті проведення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва невиїзної позапланової документальної перевірки з дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ «Синтро-КЛМ»складено Акт № 254/23-2/36060352 від 21.03.2011 року, встановлено фіктивність, а відповідно і нікчемність правочинів на підставі ст. 203 , 215 , 216 , 234 ЦК України , оскільки на балансі ТОВ «Синтро-КЛМ»відсутні основні засоби, устаткування, автомобілі, а загальна чисельність працівників становить -1 особа. Крім того, в акті Печерської Державної податкової інспекції зазначається, що згідно баз даних на момент написання акту стан платника податків ТОВ «Синтро-КЛМ»- запит на встановлення місцезнаходження.

В Акті перевірки відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Синтро-КЛМ»та позивачем є фіктивними, такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, оскільки укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, є нікчемними, а отже визнання їх недійсними судом не вимагається, відповідно, первинні документи, підписані від імені ТОВ «Синтро-КЛМ»на виконання зобов'язань, є недійсними, не мають юридичної сили, не відповідають вимогам порядку оформлення первинних документів, передбаченим Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 , що призвело до порушення позивачем п.201.10, ст. 201, п.198.6, ст. 198 ПК України та заниження позивачем податку на додану вартість, а також до порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження податку на прибуток підприємства.

На підставі вказаного Акту перевірки та внаслідок виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0002982311/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 56370,00 грн., за штрафними санкціями на 1 грн., всього на суму 56371,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0002992311/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 70463,00 грн., за штрафними санкціями на 1 грн., всього на суму 70464,00 грн.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 2.01.2011 року між ТОВ «Будстальмонтаж»(як підрядником) та ТОВ «Курок Плюс»(як замовником) було укладено договори підряду №№ 12012011/01, 12012011/02, предметом яких є спорудження підрядником власними та залученими силами і засобами паркану з метою огородження земельної ділянки загальною площею8,001 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0042, орендованої замовником, що знаходиться в межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області.

12.01.2011 р. ТОВ «Курок Плюс»здійснено авансову оплату позивачу за виконання робіт двома платежами 182770,80 грн. та 355234,20 грн.

16.02.2011 р. ТОВ «Курок Плюс»здійснено авансову оплату позивачу за виконання робіт двома платежами 35834,40 грн. та 5972,40 грн.

Також ТОВ «Курок Плюс»здійснено оплату позивачу за виконання робіт 10.03.2011 р. на суму 107712,00 та 28.03.2011 р. на суму 71808,00 грн., кожна з оплат підтверджується банківськими виписками, оригінали яких досліджено судом, а копії залучено до матеріалів справи. В матеріалах справи також містяться довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 та акти приймання виконаних робіт, складені на виконання вказаних договорів між ТОВ «Будстальмонтаж»та ТОВ «Курок Плюс».

На виконання вказаних договорів підряду, позивачем було здійснено закупівлю матеріалів у ТОВ «Синтро-КЛМ» для спорудження паркану, а саме, щитів будівельних, сосна, 2000х2000 у кількості 550 шт. на загальну суму 138600,00 грн., в тому числі ПДВ 23100,00 грн. згідно рахунку-фактури № 7 від 13.01.2011 р., брусу дерев'яного 50х50 21 куб.м та дерев'яних стовпчиків 865 шт. довжиною 3 м. на загальну суму 190908,00 грн., в тому числі ПДВ 31818,00 грн. згідно рахунку-фактури № 8 від 13.01.2011 р., шурупів 35х4 в кількості 13200 шт. на загальну суму 8712,00 грн., в тому числі ПДВ 1452,00 грн. згідно рахунку-фактури № 9 від 13.01.2011 р.

Згідно кожного рахунку фактури ТОВ «Синтро-КЛМ»було виписано позивачу видаткові та податкові накладні (відповідно № № 7,8,9 від 13.01.2011 р).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено оплату ТОВ «Синтро-КЛМ»згідно вказаних рахунків-фактур 17.01.2011 р. в сумі 67824,00 грн., 138600,00 грн. та 23100 грн., 13.01.2011 р. 123084,00 грн. та 20514,00 грн., та 17.02.2011 р. 8712,00 грн., кожна з оплат підтверджується банківськими виписками, оригінали яких досліджено судом, а копії залучено до матеріалів справи.

Якщо дослідити Акт перевірки, то підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток стала встановлена відповідачем фіктивність операцій з купівлі будівельних матеріалів.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст..234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином . Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст..207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських правовідносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Водночас, податкова вигода не може розглядатися в якості самостійної ділової мети, а тому для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок неможливості реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; обліку для цілей оподаткування лише господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Разом з тим, відповідачем не було доведено, що позивач діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема з метою ухилення від сплати податків. Не доведено також відповідачем і неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій.

Суд акцентує увагу на тому, що в спірних правовідносинах дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій за договором.

Визначальним фактором для прийняття рішення стосовно реальності господарської операції є подальше використання товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до п.198.6, ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10, ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підписані позивачем із ТОВ «Синтро-КЛМ»первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, та містять всі передбачені реквізити, тому є належним чином оформленими документами, які свідчать про факт здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону ; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону .

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначених валових витрат у зв'язку з тим, що контрагенти платника податку порушують вимоги податкового законодавства.

Приписами пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, оскільки наявні в матеріалах справи рахунки-фактури, податкові, видаткові накладні містять всі передбачені реквізити та повністю відповідають вимогам закону, тому вказані документи є первинними і свідчать про фактичне здійснення господарських операцій. Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що позивач використав будівельні матеріали, придбані у ТОВ «Синтро-КЛМ», у власній господарській діяльності, що підтверджується Договорами підряду № 12012011/01 від 12 січня 2011 року та № 12012011/01 від 12 січня 2011 року, Актами приймання виконаних підрядних робіт за січень 2011 року, за березень 2011 року, за квітень 2011 року. Оплата за придбану продукцію була проведена у повному обсязі.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, що до того, що діяльність ТОВ «Синтро-КЛМ»має ознаки фіктивності, а господарські операції позивача із його контрагентом ТОВ «Синтро-КЛМ»носять характер нікчемних та не створюють юридичних наслідків, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач на законних підставах відніс вартість придбаних матеріалів для будівництва паркану до валових витрат, і, відповідно, правомірно зменшив суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму цих валових витрат.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києві Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 травня 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києві Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.