КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-3241/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
У Х В А Л А
Іменем України
"16" серпня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі Рогальовій О.В.
за участю представників позивача Стеценка О.Л., Тузової Г.Д.
представника відповідача Калініна Б.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні Системи»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2011 р. № 0001482360, 0001492360 та податкового повідомлення-рішення від 25.01.2012 р. № 000011230.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2012 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
В судове засідання з'явилися представники позивача, які проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.
Представник відповідача до суду з'явився, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 16.09.2011 р. по 06.10.2011 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі ст. 77 , абз. 1 п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України було проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 13.10.2011 р. № 486/1-23-60/35431019.
Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0001482360, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 57 247,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 14 254,00 грн., всього на суму 71 501,00 грн.
Крім цього, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , пп. «в»п. 186.3 ст. 186 , пп. 196.1.14 п. 196.1 ст. 196 , п. 198.1, 198.2 , 198.3 , 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0001492360, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 114 571,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 10 989,00 грн., всього на суму 125 560,00 грн.
10 листопада 2011 року позивач звернувся до ДПА у м. Києві зі скаргою № 83/11 на ППР № 0001482360, ППР № 0001492360.
Рішенням від 10.01.2012 р. № 243/10/25-114 про результати розгляду первинної скарги ДПА у м. Києві залишила без змін ППР № 0001492360, скасувала ППР № 0001482360 в частині 518,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток, в іншій частині зазначене рішення залишила без змін, а скаргу позивача задовольнила частково.
06 лютого 2012 року позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на ППР № 0001482360, ППР № 0001492360 та на рішення ДПА у м. Києві від 10.01.2012 р. № 243/10/25-114.
Рішенням від 22.02.2012 р. № 3135/6/10-2115 скаргу позивача від 06.02.2012 р. залишено без розгляду.
На підставі рішення ДПА у м. Києві від 10.01.2012 р. № 243/10/25-114 відповідачем прийнято ППР № 0000112300, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 57 247,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 13 736,00 грн., всього на суму 70 983,00 грн.
Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями та звернувся з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач зазначає, що згідно висновку ДПІ у Подільському районі м. Києва від 06.05.2011 р. № 54/23-205/34481687 про проведення аналізу діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Аксофт»(код ЄДРПОУ 34481687) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. встановлено відсутність у ТОВ «Аксофт»необхідних умов для ведення господарської діяльності. Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Аксофт»носили характер нікчемного правочину.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну №288 від 24.05.95, зареєстрованого Мін'юстом 05.06.95 №168/704, первинний документ -це письмове свідоцтво, що фіксує або підтверджує господарську операцію, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Вищевикладені положення дублюються і у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
З матеріалів справи вбачається, що позивачем ТОВ «Аксофт»було виписано рахунки-фактури, на підставі яких контрагент позивача здійснював поставку позивачеві програмного забезпечення та послуг. Загальна ціна поставленого позивачеві програмного забезпечення та послуг складала 120 591,80 грн., в т.ч. ПДВ -20 098,63 грн. Перелік придбаного програмного забезпечення та послуг зазначений у наявних в матеріалах справи копіях видаткових накладних, рахунків, актів здачі-прийому виконаних робіт та податкових накладних на загальну суму 120 591,80 грн., в т.ч. ПДВ -20 098,63 грн.
Крім того, ТОВ «Аксофт»виписало на адресу ТОВ «Інтеграційні Системи»податкові накладні на загальну суму 120 591,80 грн., в т.ч. ПДВ - 20 098,63 грн., які підписані від імені ТОВ «Аксофт»Кобулей І.Ю. та Басій Н.Л. та скріплені печаткою підприємства.
Таким чином, у наявних первинних документах позивача всі перелічені вище реквізити присутні.
Відповідно до п 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
За змістом п. 1.32 ст. 1 Закону господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому, під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Таким чином, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не вимагає якихось інших документів, крім тих, які б підтверджували факт отримання товарів (робіт, послуг) для доведення здійснення господарської діяльності.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту). Аналогічна позиція міститься в п. 198.6 ст.198 ПК України.
Таким чином, імперативні норми Закону України «Про податок на додану вартість»та ПК України передбачають, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.
На підтвердження реальності господарської операції між Позивачем та TOB «Аксофт»було надано договори, рахунки-фактури, податкові накладні, накладні, на підставі яких TOB «Аксофт»здійснювало поставку програмного забезпечення та товару позивачу.
Окрім цього товари придбані у TOB «Аксофт»були використані в господарській діяльності та поставлені іншим організаціям-покупцям, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами, накладними, податковими накладними.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про реальність здійснення господарських операцій між Позивачем та TOB «Аксофт», та про правомірність формування по таких операціях валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.
Крім того, відповідач стверджує, що позивачем не було використано надані товариством з обмеженою відповідальністю «ІТ-Кур'єр»та товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо»послуги у власній господарській діяльності.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що, на адресу позивача ТОВ «ІТ-Кур'єр» було виписано рахунок № К1334071 від 30.11.2010 р., на підставі якого згідно Акту № 3020 надання послуг (виконання робіт) від 30.11.2010 р. контрагент позивача виконав роботи по налаштуванню обладнання Сервера HP Multiseat 6000, а позивач не мав претензій до зазначеного контрагента щодо виконаних робіт. Загальна ціна наданих послуг складала 33 699,60 грн., в т.ч. ПДВ -5 616,60 грн.
ТОВ «ІТ-Кур'єр» виписало на адресу ТОВ «Інтеграційні Системи»податкову накладну № 1334071 на загальну суму 33 699,60 грн., в т.ч. ПДВ -5 616,60 грн., що підтверджено копією реєстру отриманих податкових накладних.
За поставлену продукцію ТОВ «Інтеграційні Системи»розрахувалось шляхом перерахування на банківський рахунок ТОВ «ІТ-Кур'єр»безготівкових коштів на повну суму наданих послуг (виконаних робіт), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки.
Крім цього, між позивачем та ТОВ «Інформаційне мереживо»було укладено Договір № SK0110-01P про надання послуг від 15.01.2010 р., згідно якого ТОВ «Інформаційне мереживо»надало послуги з сервісного обслуговування обладнання, а позивач прийняв та оплатив вказані послуги. Загальна ціна даного Договору складала 160 587,00 грн., в т.ч. ПДВ -26 764,50 грн.
На адресу позивача ТОВ «Інформаційне мереживо»було виписано рахунок № Ф1015013 від 15.01.2010 р., на підставі якого згідно Актів надання послуг (виконання робіт) контрагент позивача виконав сервісне обслуговування, а позивач не мав претензій до зазначеного контрагента щодо виконаних робіт.
ТОВ «Інформаційне мереживо»виписало на адресу ТОВ «Інтеграційні Системи»податкові накладні на загальну суму 160 587,00 грн., в т.ч. ПДВ -26 764,50 грн., що підтверджено копією реєстрів отриманих податкових накладних.
За поставлену продукцію ТОВ «Інтеграційні Системи»розрахувалось шляхом перерахування на банківський рахунок ТОВ «Інформаційне мереживо»безготівкових коштів на повну суму наданих послуг (виконаних робіт), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що Позивач підтвердив використання наданих послуг в господарській діяльності, так як від продажу цих послуг, позивач отримав дохід у сумі 197 231,20 гри., що перевищує витрати, які понесло підприємство з придбання даних послуг. Отже мав право віднести суми по господарських операціях з TOB - Кур'єр»та TOB «Інформаційне мереживо»до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.
Щодо стосується посилання відповідача в апеляційній скарзі на не правомірність віднесення господарських операцій по наданню послуг у сфері інформатизації до операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ, то колегія суддів зазначає наступне.
Позивачем було здійснено поставку відповідно до наступних актів та видаткових накладних: акт від 02.03.2011 № ОУ-0000012 з TOB «Кредит Колекшн Груп»(код 34045919) на подовження ліцензії на суму 18 750,00 грн.; видаткова накладна від 02.03.2011 № 1С -0000151 на суму 1 095,36 грн. на ліцензію на річну технічну підтримку; акт від 30.05.2011 № ІС-0000041 з ЗАТ «ТРК Україна»(код 05744121) на ліцензію на програмне забезпечення на суму 28 204,00 грн.; акт від 28.04.2011 № ІС-0000030 з TOB «Джей Табл.-Ю ТІ»(код 35032277) на подовження строку дії ліцензії на програмне забезпечення на суму 19 467,84 грн.; акт від 19.04.2011 № ІС-0000026 з ПАТ «Український процесінговий центр»(код 24747867) на інформаційно - консультаційні послуги щодо високорівневого дизайну на суму 130 500 грн.; акт від 13.05.2011 № 1С-0000033 з TOB «Остін»(код 34575827) на надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення на суму 34 078,02 грн.; акт від 13.05.2011 № 1С-0000034 з TOB «Спортмайстер Україна»(код 34880125) на надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення на суму 111 688,56 грн.
Отже, одним з видів діяльності Позивача є поставка ліцензійного програмного забезпечення, як системного, так і прикладного. Користувач отримує програмне забезпечення разом із ліцензією, яка надає йому право використовувати програмний продукт за умови виконання положень ліцензування.
Ліцензія на використання та обслуговування комп'ютерних програм є невід'ємною частиною такої комп'ютерної програми, таким чином поставка ліцензії на комп'ютерну програму та поставка програмного забезпечення є однією складовою.
Відповідно до Порядку використання комп'ютерних програм в органах виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 10.09.03 № 1433, ліцензія на використання комп'ютерної програми це письмове повноваження на використання комп'ютерної програми певним способом і за певних умов, надане особою, що має виключне право видавати відповідний дозвіл.
Згідно Правил використання комп'ютерних програм у навчальних закладах затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 02.12.04 № 903, ліцензійний договір це договір, у якому одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання комп'ютерної програми (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог чинного законодавства.
Отже, ліцензія є невід'ємною частиною комп'ютерної програми та її поставка є майже тотожною з поставкою самої комп'ютерної програми.
Окрім цього, поставка програмного забезпечення передбачає інформаційно-консультаційні послуги з впровадження, включаючи налаштування, а також подальшу підтримку програмного забезпечення.
Таким чином, на думку колегії суддів, надані позивачем послуги підпадають під послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.
У відповідності із п. 186.4 ст. 186 ПК України, місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.
Згідно з п. 186.3 ст. 186 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання, або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг, зокрема, належать: консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.
Відповідно до пп. 196.1.14 п. 196.1 ст. 196 ПК України операції з постачання послуг, визначених у підпункті «в»пункту 186.3 статті 186 Кодексу не належали до об'єкта оподаткування ПДВ до 01.07.11 року. 19.05.2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3387-УІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур», який набрав чинності з 01.07.11 р., та яким внесено зміни до Кодексу, зокрема, виключено підпункт 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 Кодексу.
Отже, з 01.01.11 року до 30.06.11 року операції з надання послуг, визначених пп. «в»п. 186.3 ст. 186 ПК України, не належали до об'єкта оподаткування ПДВ.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що постачання позивачем вищевказаних послуг відбувалося з березня по червень 2011 року, а отже відповідно до вимог пп. 196.1.14 п. 196.1 ст. 196 ПК України (який діяв на момент правовідносин) вони не були об'єктом оподаткування з ПДВ та Позивач правомірно здійснював таку реалізації без урахування ПДВ.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграційні Системи»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва -без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.08.2012 |
Оприлюднено | 03.09.2012 |
Номер документу | 25820577 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Губська О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні