Постанова

від 16.08.2012 по справі 8167/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 серпня 2012 р. № 2-а- 8167/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Дрижанові О.С.

за участю представників сторін

позивача Нагорного Є.О.

відповідача Зорій І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Фед" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Позовні вимоги заявлені до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000230046 від 21.06.2012 року, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 404 722,82 грн. (за основним платежем у сумі 342 887,82 грн. та за штрафними санкціями 61 835,00 грн.), № 0000240046 від 21.06.2012 року, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 43 685,00 грн. (за основним платежем у сумі 43 685,00 грн. та за штрафними санкціями 0,00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті перевірки від 05.06.2012р. за №162/46-0/14315552 судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків ПАТ «ФЕД» вимог п.п. 7.4.1, ст.7 Закону України № 168/97- ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями у 2010 році та п. п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет на загальну суму 342887,82 грн. та пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 138.1 ст. 138, п. 138.4 ст.138. п. 138.8 ст.138. п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43 685.00 грн., за рахунок відображення в податковому обліку з податку на додану вартість показників первинних документів, складених контрагентом платника податків - ТОВ «Максистрой»в межах нікчемних правочинів, господарські операції за якими реально не відбулись. При цьому, підставою такого судження, є виключно висновки складеного ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про неможливість проведення господарської діяльності суб'єктами господарювання, які були субпідрядниками контрагента позивача, відображене в акті від 30.12.2011 року № 6451/2305/34862195 про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Максистрой"' (код ЄДРПОУ 34862195) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Електроспецтех»(код ЄДРПОУ 34689962), ТОВ «Техенергоресурс»(код ЄДРПОУ 34566972), ТОВ «Промспец Консалтинг»(код ЄДРПОУ 37091549), ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»(код ЄДРПОУ 36987611), ТОВ «Промтехноопт»(код ЄДРПОУ 37092055), їх реальності та повноти відображення в обліку відповідно до висновків якого за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 року - усі операції купівлі-продажу ТОВ «Максистрой»не спричиняють реального настання правових наслідків.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі, пославшись на те, що за результатами перевірок контрагентів позивача встановлено, що останні не знаходяться за офіційним місцезнаходженням, здійснені господарські операції мають ознаки нереальності та мають ознаки умисного ухилення від сплати податку на додану вартість, що стало підставою для висновку про відсутність реальності господарських операцій по ланцюгу постачання та відповідно донараховані податкові зобов'язання та визначені штрафні санкції

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи суд встановив наступні обставини.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «ФЕД»з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Максистрой», код ЄДРПОУ 34862195, за період з січня 2010 року по вересень 2011 року та по податку на прибуток за 9 місяців 2011 рік. За результатами перевірки складено акт від 05.06.2012р. за №162/46-0/14315552, яким зафіксовані порушення: п.п. 7.4.1, ст.7 Закону України № 168/97- ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями у 2010 році та п. п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет на загальну суму 342887,82 грн.; пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 138.1 ст. 138, п. 138.4 ст.138. п. 138.8 ст.138. п. 146.12 ст. 146 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43 685.00 грн.

Порушення виявлені при проведенні перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень № 0000230046 від 21.06.2012 року, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 404 722,82 грн. (за основним платежем у сумі 342 887,82 грн. та за штрафними санкціями 61 835,00 грн.) та № 0000240046 від 21.06.2012 року, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 43 685,00 грн. (за основним платежем у сумі 43 685,00 грн. та за штрафними санкціями 0,00 грн.).

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст.56 ПК України, за результатами якого податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Перевіряючи оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, пославшись на те, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Максистрой»не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки висновки складеного ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про неможливість проведення господарської діяльності суб'єктами господарювання які були субпідрядниками контрагента позивача, відображене в акті від 30.12.2011 року № 6451/2305/34862195 про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Максистрой"' (код ЄДРПОУ 34862195) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Електроспецтех»(код ЄДРПОУ 34689962), ТОВ «Техенергоресурс»(код ЄДРПОУ 34566972), ТОВ «Промспец Консалтинг»(код ЄДРПОУ 37091549), ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»(код ЄДРПОУ 36987611), ТОВ «Промтехноопт»(код ЄДРПОУ 37092055), їх реальності та повноти відображення в обліку відповідно до висновків якого за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 року.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, надання послуги в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Максистрой»укладено договори

1. постачання ТМЦ для здійснення ремонтних робіт на зазначених вище об'єктах.

2.на виконання підрядних робіт за адресою м. Харків, вул..Сумська,132: від 18.01.2010 року № 21Ф/10 з ремонту пожежного водопроводу в приміщеннях корпусу 7А; від 04.03.2010 року № 85ф/10 на проведення господарсько-побутового та пожежного водопроводу у корпусі 41; від 28.05.2010 року № 211ф/10 щодо улаштування зовнішньої каналізації у корпусі 41; від 28.08.2010 року № 278ф/10 на проведення улаштування зовнішньої каналізації біля корпусу 20; від 28.08.2010 року № 277ф/10 з проведення улаштування зовнішньої зливної каналізації біля корпусу,41; від 07.09.2010 року № 322ф/10 з проведення улаштування вентиляції санвузлів корпусу 41а; від 10.09.2010 року № 328 ф/10 з проведення укладки тротуарної плитки біля корпусу 20; від 22.09.2010 року № 345ф/10 щодо проведення ремонту даху корпусу 7а; від 28.09.2010 року № 355ф/10 на проведення улаштування плінтусів у корпусі 41а; від 11.10.2010 року № 366ф/10 з проведення заміни радіаторів опалення на 2-му поверсі 20 корпусу; від 29.10.2010 року № 388ф/10 з проведення прокладки водопроводу та каналізації у даховій котельні корпусу 7а; від 29.10.2010 року № 389 ф/10 з проведення улаштування господарсько-побутового водопроводу і каналізації у корпусі 41; від 01.11.2010 року № 424ф/10 з проведення ремонту системи опалення корпусу 39; від 28.03.2011 року № 119ф/11 з проведення монтажу системи вентиляції 3-го поверху корпусу 7а; від 18.04.2011 року № 150ф/11 з проведення монтажу системи витяжної вентиляції В1 з чистої кімнати 4і5 поверху корпусу 41а; від 11.05.2011 року № 180ф/11 з проведення обліцовки листової шахти корпусу 41а; від 29.06.2011 року № 1001/11 з проведення обліцовки фасаду корпусу 7а.

Суд зауважує, що предметом правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом є виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України «Про ліцензування господарської діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про основи містобудування»підлягає ліцензуванню.

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом -Порядок №1396), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом -Ліцензійні умови №47) видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень -органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Максистрой»має ліцензії на здійснення господарської діяльності в сфері будівництва (а.с.42-43, т.2). Жодних доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності ТОВ «Максистрой»організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем в акті перевірки та судовому засіданні не наведено.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання вказаних договорів ТОВ «Максистрой»позивачеві видані податкові накладні (а.с.81-174,т.2), на підставі яких сформовано податковий кредит та валові витрати за період, що підлягав ревізій (а.с. 44-78, т.2)

Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Судовим розглядом встановлено, що оплата за договорами підряду, укладеним із ТОВ «Максистрой»здійснена у безготівковій формі що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні у матеріалах справи, тобто позивачем сплачено вартість придбаних робіт, послуг, в т.ч. сум ПДВ, закладених у їх ціні.

Виконання робіт підтверджується актами прийняття виконаних робіт, актами списання ТМЦ, які використані при проведенні ремонтних робіт, видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Вимоги до оформлення первинних документів визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України, відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Окрім того, згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення № 88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зміст наданих позивачем первинних документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

За таких обставин, ці документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд також зауважує, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Єдиною підставою для висновків акту перевірки є висновки акту ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова, доведеного листом від 11.01.2012р. № 566/7/23-521 за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 року - відповідно до якого усі операції купівлі-продажу ТОВ «Максистрой»не спричиняють реального настання правових наслідків.

Посилання відповідача на акт перевірки складений ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не можуть бути взяті судом до уваги оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання. В акті перевірки не спростовано фактів виконання умов договорів, а необхідність здійснення тих чи інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю, визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить діючому законодавству.

Суд також зауважує, що якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру, що підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Крім того судовим розглядом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року у справі 2а-253/12/2070 скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000852305 від 18.01.2012 року та № 0007092305 від 28.12.2011 року, винесені на підставі акту перевірки від 30.12.11 за №6451/2305/34862195, на підставі якого податковим органом зроблено висновок про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Максистрой». Рішення суду першої інстанції залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 року (а.с.93-113, т.1)

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судове засідання податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з ТОВ «Максистрой»та відповідно неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом необґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Фед" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000230046 від 21.06.2012 року, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 404722,82 грн. та № 0000240046 від 21.06.2012 року, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 43685,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Фед" (61023, м.Харків, вул. Сумська,132, код ЄДРПОУ 14315552) судовий збір у розмірі 2204 (дві тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 21.08.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.