Постанова

від 20.07.2012 по справі 2а-6109/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2012 року № 2а-6109/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді О.М.Чудак, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюприм-ЛТД»до управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог -Управління Державної казначейської служби у Голосіївському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

03 травня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ньюприм-ЛТД»звернулось до суду з позовом (ТОВ «Ньюприм-ЛТД», товариство) до управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва (УПФ України у Голосіївському районі), третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - Управління Державної казначейської служби у Голосіївському районі міста Києва (УДКС у Голосіївському районі) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Зазначило, що в наслідок перерахування Відділенням Державного казначейства України у Голосіївському районі УПФ України у Голосіївському районі 42% від суми єдиного податку за період з 24 вересня 2009 року по 20 січня 2011 року, у Пенсійного фонду перед товариством виникла заборгованість в сумі 23441,22 гривні.

За приписами чинного до 01 січня 2011 року законодавства, а саме Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (Інструкція №21-1 2003 року), суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків чи інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

Товариство неодноразово зверталось до УПФ України у Голосіївському районі, зокрема, вперше із проханням зарахувати переплату в сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вдруге, з проханням перерахувати існуючу переплату на рахунок товариства та в третє із заявою про перерахування переплати на рахунок УПФ України у Голосіївському районі в ГУ ДКСУ у м. Києві та зарахування її в сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отримавши відмову перерахувати переплату на рахунок УПФ України у Голосіївському районі в ГУ ДКСУ у м. Києві та зарахувати її в сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, - позивач звернувся до суду з проханням визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача вчинити відповідні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги товариство зазначає про зміни законодавства, зокрема набуття чинності Податковим кодексом України та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»та те, що на сьогодні товариство є платником єдиного внеску, що здійснюється шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду відкритих в органах Державного казначейства України для його зарахування.

В контексті наведеного, товариство зазначає про лист ПФ України від 18 лютого 2011 року №3115/03-30 відповідно до якого надмірно сплачені кошти на рахунки управлінь ПФ України в районах, містах та районах у містах, відкритих в установах ВАТ «Державний ощадний банк України», на підставі заяви платника податків можуть перераховуватися на відповідні рахунки органів ПФ України, відкриті в органах Державного казначейства України у відповідності з Порядком зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затвердженим постановою правління ПФ України від 27 вересня 2010 року №21-1 (Порядок №21-1 2010 року).

В свою чергу УПФ України у Голосіївському районі до суду подано письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що кошти, які надходять до Пенсійного фонду від Державного казначейства України як відрахування частини єдиного податку, немає підстав вважати страховими внесками, які нараховуються та сплачуються страхувальниками у порядку та строки, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відтак позовні вимоги товариства щодо повернення грошових коштів в сумі 23441,22 грн. на розрахунковий рахунок підприємства не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2012 року у справі відкрито провадження, а ухвалою від 08 травня 2012 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача Пампуха Лідія Олександрівна (довіреність №3 від 17 травня 2012 року) та Антощук Едуард Іванович (довіреність №6 від 05 червня 2012 року) позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити посилаючись на обґрунтування наведені в позовній заяві.

В свою чергу представник відповідача Фролькіс Олена Анатоліївна (довіреність від 16 травня 2012 року №5909/07) в судовому засіданні 11 червня 2012 року проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на позицію висловлену в письмових запереченнях. В подальшому, належним чином повідомленим про розгляд справи відповідачем повноважного представника в судові засідання не направлено, про причини неявки суд не повідомлено.

Представник третьої особи -Новіцька Леся Олегівна (довіреність від 04 січня 2012 року №01-08/09) в судовому засіданні пояснила, що за приписами Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 №226, зазначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Надходження до бюджету зборів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування забезпечують органи Пенсійного фонду України. Отже, повернення коштів можливе за умови надання відповідному органу Казначейства документів: заяви платника, подання управління ПФ, платіжних доручень, які підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

Присутні в судовому засіданні 06 липня 2011 року представники осіб, що беруть участь в справі підтримали ініціативу суду про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин, суд керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), якою передбачено, що у випадку відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, - ухвалив розглянути дану справу у письмовому провадженні.

Так, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її судом, встановлено наступне.

ТОВ «Ньюприм-ЛТД»зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 07 липня 2008 року, ідентифікаційний номер 35982209, за адресою: м. Київ, вул. Тельмана, 3.

На облік в органах ПФ України товариство взято 09 липня 2008 року, що вбачається з повідомлення про взяття на облік юридичної особи за підписом начальника УПФ України в Голосіївському районі.

У 2009-2011 роках товариство було платником єдиного податку суб'єкта малого підприємництва-юридичною особою, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних свідоцтв №26500017207 від 01 січня 2009 року, №2650019090 від 01 січня 2010 року та №2650020517 від 01 січня 2011 року, виданих Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

Судом також встановлено, що в наслідок перерахування Відділенням Державного казначейства України у Голосіївському районі УПФ України у Голосіївському районі 42% від суми єдиного податку за період з 24 вересня 2009 року по 20 січня 2011 року, у Пенсійного фонду перед товариством виникла заборгованість в сумі 23441,22 грн, про що свідчить довідка від 11 липня 2011 року №404 про відсутність порушень вимог законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, а також акт звірення розрахунків за платежами, які сплачені до УПФ України в Голосіївському районі станом на 01 січня 2012 року.

20 липня 2011 року товариство листом звернулось до УПФ України у Голосіївському районі з проханням зарахувати переплату в сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке залишилось без задоволення. Відповіді на зазначений лист не надійшло.

В подальшому, на звернення товариства листом від 07 жовтня 2011 року із проханням перерахувати існуючу переплату на рахунок товариства, відповідач листом від 21 жовтня 2011 року №11175/02 відмовив позивачу мотивуючи тим, що кошти від сплати єдиного податку не є страховим внесками.

В третє, а саме 06 лютого 2012 року товариство звернулось до відповідача із заявою про перерахування переплати на рахунок УПФ України у Голосіївському районі в ГУ ДКСУ у м. Києві та зарахувати її в сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідь на дану заяву УПФ України у Голосіївському районі надано листом №2479/02 від 20 лютого 2012 року.

Зокрема, з відповіді вбачається, що заяву товариства від 06 лютого 2012 року УПФ України у Голосіївському районі розглянуто, як лист щодо повернення коштів, які надійшли до Пенсійного фонду, як частина єдиного податку.

Посилаючись на те, що дія Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розповсюджується на податкові правовідносини, в той час як правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач вказує, що страхові внески не включаються до складу податків, і на них не поширюється податкове законодавство.

Водночас відповідач зазначає, що кошти, які надходять до Пенсійного фонду від Державного казначейства України як відрахування частини єдиного податку, немає підстав вважати страховими внесками, які нараховуються та сплачуються страхувальниками у порядку та строки, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, відповідачем товариству надано відповідь, що його вимоги про повернення органом ПФ України грошових сум, що надійшли як відрахування єдиного податку не мають законних підстав.

Визначаючись щодо позовних вимог про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови товариству перерахувати переплату на рахунок УПФ України у Голосіївському районі в ГУ ДКСУ у м. Києві та зарахувати її в сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування й зобов'язати відповідача вчинити відповідні дії суд виходить з наступного.

Юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства визначає КАС України.

Статтею 2 даного Кодексу визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас, серед іншого, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності віднесено до юрисдикції адміністративних судів статтею 17 КАС України.

Таким чином, вбачається, що предметом оскарження в адміністративній справі, безпосередньо в даному випадку, має бути рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а саме УПФ України у Голосіївському районі.

Як вбачається з позовних вимог позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови перерахувати переплату на рахунок УПФ України у Голосіївському районі в ГУ ДКСУ у м. Києві та зарахувати її в сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Саме таке прохання заявлялось товариством у заяві від 06 лютого 2012 року, на яку відповідачем надано відповідь листом від 20 лютого 2012 року.

Разом з тим, як вбачається з зазначеного листа відповідача, останнім товариству відмовлено в поверненні коштів, а не їх перерахуванні на рахунок УПФ України у Голосіївському районі в ГУ ДКСУ у м. Києві та зарахування її в сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відтак, відмови в діях відповідача, яка є предметом оскарження суд не вбачає, встановивши, що позивач оскаржує не вчинені відповідачем дії, який в свою чергу, заперечуючи проти позову знову ж таки посилається на відсутність підстав для повернення коштів.

Наведені обставини вказують на безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, як щодо визнання неправомірними не вчинених відповідачем дій так і зобов'язання вчинити відповідні дії.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що в даному випадку задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд,

постановив:

в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюприм-ЛТД»до управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог -Управління Державної казначейської служби у Голосіївському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.М.Чудак