Постанова

від 20.07.2012 по справі 2а-7053/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2012 року № 2а-7053/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді О.М.Чудак, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби до Приватного підприємства «Ольда», третя особа - Державний реєстратор Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи,

встановив:

23 травня 2012 року Державна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (ДПІ у Дарницькому районі) звернулася в суд з позовом до Приватного підприємства «Ольда» (ПП «Ольда»), третя особа - Державний реєстратор Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації (Дарницька РДА), про визнання недійсними установчих документів з моменту реєстрації та припинення юридичної особи.

Як видно з позовної заяви, ДПІ у Дарницькому районі вбачає порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності та порушення інтересів держави, яке полягає в створенні та реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи без наміру досягнення підприємницької мети, яка полягає в одержанні прибутку за рахунок статутної господарської діяльності. Відповідно, наявні підстави для визнання реєстраційних документів юридичної особи недійсними.

Посилається податковий орган також на покази директора ПП «Ольда», який пояснив, що підприємство зареєстроване в державних органах на підставі неправдивих відомостей про засновника. Ніякого відношення до державної реєстрації та фінансово-господарської діяльності ПП «Ольда»немає, внесків до статутного фонду не робив, підписів на жодному з фінансово-господарських документів ПП «Ольда»не ставив.

З наведених обставин позивач вбачає провадження від імені підприємства фіктивної діяльності, а відтак і його фіктивність.

Поряд із цим, позивач посилається на статтю 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», яка, однією з підставою для припинення юридичної особи, передбачає визнання судом недійсною державну реєстрацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, позивач просить визнати недійсними установчі документи ПП «Ольда»та припинити юридичну особу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2012 року у справі відкрито провадження, а ухвалою від 28 травня 2012 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судові засідання представники відповідача не з'являлися, хоча ПП «Ольда»про час, дату й місце їх проведення повідомлялося завчасно й належним чином, про що свідчить поштова кореспонденція. При цьому, судом здійснені додаткові заходи щодо повідомлення про розгляд даної справи попереднього та зареєстрованого на даний час керівників підприємства. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ними отримано, однак причини неявки не повідомлено.

Подала клопотання про розгляд справи у відсутність їх представника і Дарницька РДА.

Представник же позивача -ДПІ у Дарницькому районі головний державний податковий інспектор юридичного відділу Пасулько Олексій Михайлович (довіреність від 30.05.2012 №54) заявлені вимоги підтримав та висловив думку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин, суд керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), якою передбачено, що у випадку відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, - ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Так, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її судом, встановлено наступне.

ПП «Ольда»(код 35976111) зареєстроване Дніпровською РДА, в подальшому переведено до Дарницької РДА та взято на податковий облік ДПІ у Дарницькому районі 04 січня 2012 року за адресою: м. Київ, пр-т Бажана, 10-А.

Відповідно до статуту засновниками (учасниками) ПП «Ольда»є ОСОБА_2 (ОСОБА_2.) (АДРЕСА_1).

В ході проведеного ГВПМ аналізу фінансово-господарської діяльності ПП «Ольда»встановлено, що ОСОБА_2 до господарської діяльності підприємства жодного відношення не має, внесків до статутного фонду не робив, підписів на жодному з фінансово-господарських документів не ставив.

Враховуючи наведене, а також низку статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якими врегульовано питання державної реєстрації юридичних осіб та їх припинення, податковий орган звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Зокрема, підпунктом 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби наділені повноваженням у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Підстави для визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання і припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця встановлені законодавством.

Так, статтею 55-1 Господарського кодексу України, яка набрала чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, встановлено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, а саме:

- зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Отже, наявність вищеперерахованих ознак фіктивності є підставою для звернення органу державної податкової служби до суду з вимогою про визнання недійсними реєстраційних документів юридичної особи.

При цьому, судом враховується те, що згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а тому положення статті 55-1 Господарського кодексу України та положення підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України можуть бути застосовані щодо обставин, які виникли вже після набрання чинності зазначеними нормативними правовими актами.

Разом з тим, частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

В силу частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом (частина 6 статті 59 Господарського кодексу України).

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру (частина 7 статті 59 Господарського кодексу України).

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців і є спеціальним нормативним актом з цих питань.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у редакції чинній на момент звернення із даним позовом до суду підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, серед іншого, є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

У редакції даного Закону, чинній на момент звернення із даним позовом до суду, такою підставою є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Тут слід зазначити, що, як в тій, так і в іншій редакції Закону, визначальною обставиною для звернення до суду із відповідним позовом є допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

В контексті наведених норм законодавства суд звертає увагу, що в обґрунтування позовних вимог податковий орган посилається виключно на письмові пояснення громадянина ОСОБА_2, який значиться засновником та директором ПП «Ольда».

Предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

Так, з матеріалів справи не вбачається в рамках якої кримінальної справи відібрані пояснення у керівника відповідача, відносно якої особи така справа порушена або по факту вчинення якого злочину.

Разом з тим слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства -про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Аналогічно, лише за наявності вироку у кримінальній справі, відповідні матеріали можуть використовуватись податковим органом в обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи.

При наведеному слід підкреслити статтю 55-1 Господарського кодексу України, у якій мова йде ознаки фіктивності, які дають підстави для звернення до суду із відповідним позовом. Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, в силу статті 205 КК України, є злочином.

Таким чином, пояснення керівника відповідача не є належним доказом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не підтверджено наявність ознак фіктивності у ПП «Ольда», що є законодавчою підставою для визнання статуту товариства недійсним, тобто не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, зокрема обвинувального вироку за статті 205 Кримінального кодексу України.

Також, надаючи оцінку доказового значення відповідних обставин, суд звертає увагу на відмінність між провадженням незаконної діяльності товариства та порушеннями допущеними при його створенні та відмінність відповідних правових наслідків. Так, незаконна господарська діяльність не є порушенням допущеним при створенні товариства, а відтак не може покладатись в основу заявлених позовних вимог.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги сформовано позивачем, виходячи з приписів законодавства чинного на момент звернення до суду із позовною заявою, а не на момент виникнення спірних правовідносин -здійснення державної реєстрації товариства, що не відповідає принципу дії закону в часі.

Більше того, витребовуваних судом доказів про відсутність податкової заборгованості, боргу, що, у свою чергу, є обов'язковою умовою припинення юридичної особи, ДПІ у Дарницькому районі не надано. Не повідомлено також і про подання відповідачем податкової звітності.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що в даному випадку задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України

постановив:

в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби до Приватного підприємства «Ольда», третя особа - Державний реєстратор Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи, - відмовити повністю.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.М.Чудак