Рішення

від 29.08.2012 по справі 5015/2584/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.12 Справа№ 5015/2584/12

За позовом : Малого колективного підприємства «МЕТАЛ», м.Трускавець

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАБ ЛТД», м.Львів

Про стягнення заборгованості в сумі 26504,05 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Джус Р.В.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Петрик Н.М. -представник

від відповідача : Рупінський О.Б. - представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору : Подано позов Малим колективним підприємством «МЕТАЛ»( надалі МКП «МЕТАЛ») до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАБ ЛТД»(надалі ТзОВ «КРАБ ЛТД») про стягнення 26504,05 грн. та судових витрат.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

В судовому засіданні 20.08.2012 року оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучено до матеріалів справи.

Позивач свої позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Відповідач позовні вимоги визнає в частині основного боргу в сумі 15032,30 грн. , в решта частині позовних вимог заперечує, посилаючись на погашення заборгованості шляхом зустрічної поставки товару на суму 9063,00 грн., що підтверджує накладними про поставку товарів. Також відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій, посилаючись на неотримання вимоги про оплату.

20.08.2012 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 29.08.2012 року.

В судовому завданні 29.08.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

12.05.2011 р. між ТзОВ «КРАБ ЛТД»(Покупець) та МКП «МЕТАЛ»(Постачальник) було укладено договір поставки №12/11, відповідно до якого відповідач зобов'язувався передати у власність товар, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору 19.10.2011 року позивач поставив відповідачу металобрухт в кількості 20,090 тон на загальну суму 43595,30 грн., який відповідачем оплачено частково в сумі 19500,00 грн.

Залишок боргу станом на день подання позову за поставлений металобрухт складав 24095,30 грн.

Згідноп.4.3 Договору за порушення строків оплати позивачем нарахована пеня в розмірі 2012,67 грн., та відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України нараховані три відсотки річних в сумі 396,08 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір поставки №12/11 від 12.05.2011 року, на виконання якого позивач поставив відповідачу металобрухт в кількості 20,090 тон на загальну суму 43595,30 грн., що підтверджується видатковою накладною №10 від 19.10.2011року, актом приймання-передачі брухту №19/10 від 19.10.2011 року та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.3.5 Договору відповідач зобов'язувався здійснити остаточний термін оплати за Товар протягом трьох днів з моменту отримання товару, однак свої договірні зобов'язання виконав частково.

Як вбачається із банківської виписки, в період з 18.11.2011 року по 22.02.2012 року відповідачем було проведено ряд оплат на загальну суму 19500,00 грн.

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 24095,30 грн.

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про те, що зазначена поставка товару була позадоговірною, оскільки 19.10.2011року поставка здійснювалась в межах дії договору поставки і як вбачається із банківських виписок, оплата відповідачем здійснювалась за поставлений металобрухт згідно договору поставки № 12/11 від 12.05.2011року.

За порушення строків оплати , відповідно до п.4.3 Договору за період з 22.10.2011 року по 08.05.2012 року на суму 24095,30 грн. позивачем нарахована пеня ,що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та ,згідно поданого розрахунку складає 2012,67 грн.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка здійснювалась 19.10.2011року, відповідно останній день строку виконання зобов'язань спливає 22.10.2011 року, а строк для нарахування пені починається з 23.10.2011 року по 23.04.2012 року. Згідно проведеного судом перерахунку, розмір пені,нарахований на суму боргу в розмірі 24095,30 грн. складає та підлягає до стягнення в сумі 1871.31 грн.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем 3% річних в сумі 396,08 грн. підлягають до стягнення.

Під час розгляду справи відповідач повідомив про зменшення суми основного боргу шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 9063,00 грн.

Як стверджує відповідач, на виконання усних домовленостей в рахунок погашення заборгованості ним було передано позивачу металобрухт на суму 9063,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ЛНА-000001 від 31.03.2012 року та довіреністю №127 від 28.03.2012 року.

Після отримання позовної заяви відповідачу стало відомо, що зазначена вартість поставленого позивачу металобрухту не була зарахована в погашення заборгованості. 10.08.2012 року ТзОВ «КРАБ ЛТД»було направлено на адресу МКП «МЕТАЛ» заяву про часткове припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги в порядку ч.3 ст.203 ГК України та ч.2 ст.601 ЦК України.

Заява про залік зустрічних однорідних вимог відповідає вимогам чинного законодавства щодо форми та змісту: вимоги є зустрічними, однорідними та строк виконання щодо них настав.

Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом ( п.31 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 року за № 01-8/211).

З огляду на викладене, суд вважає допустимим застосування зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 9063,00 грн. згідно направленої заяви про припинення зобов'язання від 10.08.2012 року. В частині позовних вимог про стягнення 9063,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку , що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.

Оскільки із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач звернувся вже після порушення провадження у справі, судові витрати слід віднести на відповідача в повному обсязі.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,80,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАБ ЛТД» (82100 Львівська область м.Дрогобич, вул. Бориславська,8 код ЄДРПОУ 22409132) на користь Малого колективного підприємства «МЕТАЛ»( 82200 м.Трускавець вул. Бориславська,26 А код ЄДРПОУ 30085020) 15032,30 грн. основного боргу, 1871,31 грн. пені, 396,08 грн. три відсотки річних, 1609,50 грн. судового збору.

3.В частині позовних вимог про стягнення 9063,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4.В решта частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Суддя Н.Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.09.2012 року.

Суддя Березяк Н.Є.