Рішення

від 27.08.2012 по справі 5023/2943/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2012 р.Справа № 5023/2943/12 вх. № 2943/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Задорожної І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

за участю

позивача - Старченко Е.М. (дов. № 156-08/1075 від 30.07.2012р.).

відповідача Тікус В.Є. (дов. б/н від 02.07.2012р.).

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетакар-Х", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Інноваційно-промисловий банк" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетакар - Х", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором №32-2008 від 17.11.2008 року в розмірі 3 995 501,19 грн., витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на укладення між сторонами кредитного договору №32-2008 від 17.11.2008 року, відповідно до якого позивачем було надано відповідачу кредит у вигляді відкличної відновлювальної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 16.11.2009 року в сумі 6 100 000,00 грн., однак відповідачем в порушення умов п.4.1.кредитного договору невиконані зобов'язання щодо повернення кредиту. Окрім того, ним систематично порушувалися умови кредитного договору щодо сплати процентів, нарахованих за користування кредитом, вказані обставини стали причиною звернення позивача з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2012 року порушено провадження у справі №5023/2943/12, розгляд справи призначено на 18.07.2012 року о 10:20.

Ухвалою господарського суду від 18.07.2012 року розгляд справи відкладено до 27.08.2012 року, з метою надання сторонами доказів в підтвердження заявлених вимог та заперечень.

Представник позивача в судовому засіданні 27.08.2012 року підтримує заявлені позовні вимоги, через канцелярію господарського суду в процесі розгляду справи за вх.№10175 від 20.07.2012 року надав заяву про уточнення позовних вимог без їх зміни, в яких зазначив, про те, що заборгованість за кредитним договором №32-2008 від 17.11.2008 року становить 3 995 501,19 грн., в тому числі 2 377882,96 грн. боргу за кредитними коштами, 1617618,23грн. боргу за процентами за користування кредитними коштами. Крім того, на вимогу суду за вх.12602 від 15.08.2012 року надав розрахунок заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Зазначені уточнення та розрахунок господарським судом прийняті та долучені до матеріалів справи на підставі ст.22 ГПК України.

Представник відповідача через канцелярію господарського суду 18.07.2012р. за вх. №12772 та за вх.№10896 від 27.07.2012 року надав відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги в заявленій сумі 3995501,19 грн. в повному обсязі, та зазначає про неможливість погашення заборгованості на цей час, у зв'язку із відсутністю грошових коштів.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

17 листопада 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Інноваційно - промисловий банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство" Інноваційно - промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю" Бетакар -Х" був укладений кредитний договір №32-2008.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Розділом першим договору, сторони визначили предмет договору, а саме:

п.1.1. договору сторони передбачили, що банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

п.1.2. договору встановлено, що кредит надається у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 16 листопада 2009 року.

Сторони погодили суму ліміту кредитування і визначили його в розмірі 6 100 000,00 грн.

п.1.3. визначено, що кредит надається позичальнику для поповнення обігових коштів шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями з позичкового рахунку позичальника на поточні рахунки позичальника для подальшого використання з цільовим призначенням кредиту.

Строк надання позичальнику кредиту (першого траншу) за цим договором - 17 листопада 2008 року.

П. 1.4. договору сторони передбачили, що за фактичне використання кредиту позичальник сплачує банку 24 проценти річних.

Відповідно до роздіду 4 договору, позичальник зобов'язувався використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити остаточне повернення одержаного кредиту та остаточну сплату нарахованих процентів зі свого поточного рахунку №2600-901-38658 у ВАТ "Інпромбанк", МФО 351878 або в другому банку в строк до 16 листопада 2009 року.

Договором від 05.05.2009 року про зміну кредитного договору №32-2008 від 17.11.2009 року сторони виклали п.4.1. договору в наступній редакції:

"Використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити остаточне повернення одержаного кредиту та остаточну сплату нарахованих процентів зі свого поточного рахунку 2600-901-38658 у ВАТ "Інпромбанк", МФО 351878 або в другому банку в строк до 16 листопада 2009 року, при цьому погасити заборгованість за кредитом за наступним графіком:

- в строк до 06 травня 2009 року в сумі 3 095 330,00 грн.

У випадку повного дострокового повернення кредиту, остаточну плату нарахованих процентів здійснити протягом 3-х днів після повного повернення кредиту".

Договором від 27.07.2009 року про зміну кредитного договору №32-2008 від 17.11.2009 року сторони виклали п.4.1. договору в наступній редакції:

"Використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити остаточне повернення одержаного кредиту та остаточну сплату нарахованих процентів зі свого поточного рахунку 2600-901-38658 у ВАТ "Інпромбанк", МФО 351878 або в другому банку в строк до 16 листопада 2009 року, при цьому погасити заборгованість за кредитом за наступним графіком:

- в строк до 30 липня 2009 року в сумі 556 287,04 грн.

У випадку повного дострокового повернення кредиту, остаточну плату нарахованих процентів здійснити протягом 3-х днів після повного повернення кредиту".

Договором від 20.10.2009 року про зміну кредитного договору № №32-2008 від 17.11.2009 року сторони уклали наступне:

1. Позичальник зобов'язується :

- в строк до 30 жовтня 2009 року погасити прострочені проценти по кредитному договору №32-2008 від 17 листопада 2008 року за період з 31.07.2009 року по 28.08.2009 року у сумі 45 342,64 грн.

- в строк до 16 листопада 2009 року погасити прострочені проценти по кредитному договору №32-2008 від 17 листопада 2008 року за період з 29.08.2009 року по 29.09.2009 року у сумі 50 033,26 грн.

Відповідно до умов кредитного договору, вищевказаний договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, надав відповідачеві кредитні кошти, що підтверджується випискою з позичкового рахунку за кредитним договором №32-2008.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості), що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак, в порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання в термін визначений договором, а саме в строк до 16.11.2009 року в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 12.06.2012 прострочена заборгованість за кредитом складає 2 377 882,96 грн.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою про усунення порушення від 15.03.2011 року, яка залишилась відповідачем без відповіді.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вимогами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи, що наявними матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість за кредитом, відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем в повному обсязі та не надав суду доказів погашення суми боргу щодо повернення кредиту, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, за таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитом в сумі 2 377 882,96 грн. обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості по сплаті процентів за кредитним договором №32-2008 в сумі 1 617 618,23 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши нарахування заборгованості по вищевказаним простроченим процентам за користування кредитними коштами, суд визнав даний розрахунок таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам справи, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судовий збір, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 543, 610, 611, 629, 1046,1048,1050 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетакар - Х" (61003, Харківська область, м. Харків, Червонозаводський район, провулок Кузнечний, будинок, 2, ідентифікаційний код 33816064) на користь Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" (61003, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, вулиця Клочківська, будинок 3, ідентифікаційний код 20021814) - 2 377 882,96 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1 617 618,23 грн. простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, витрати по сплаті судового збору в сумі 64 380,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.08.2012 р.

Суддя Задорожна І.М.