Рішення

від 28.08.2012 по справі 5023/3205/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2012 р.Справа № 5023/3205/12 вх. № 3205/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю :

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Плескачівка, Черкаська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руфсервіс", м.Харків

про стягнення 37231,82 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Руфсервіс" (надалі -Відповідач) суми заборгованості у розмірі 37231,82 гривень, у тому числі, 36635,12 гривень суми основного боргу, 256,45 гривень суми інфляційних втрат, 340,25 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов усної домовленості сторін щодо бездоговірної поставки товару, а саме, несвоєчасне перерахування останнім попередньої оплати Позивачу на підставі рахунку-фактури №СФ-25 від 07 травня 2011 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача суму судового збору у розмірі 1609,50 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 липня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 серпня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 серпня 2012 року було відкладено розгляд справи на 28 серпня 2012 року.

До канцелярії господарського суду Харківської області 17 серпня 2012 року повернулась ухвала про відкладення розгляду справи від 02 серпня 2012 року з відміткою пошти про сплив терміну зберігання, яка була направлена на адресу Відповідача.

27 серпня 2012 року Позивач надав через канцелярію суду клопотання (вх.№14144), в якому останній просив суд розглядати справу без його участі.

До того ж, 27 серпня 2012 року Позивач надав через канцелярію суду письмові пояснення (вх. №14148) щодо завірення документів доданих до позовної заяви іншою печаткою, в яких зазначив, що відповідне завірення сталося помилково та надав повторно до вказаних пояснень належним чином завірені відповідні документи для долучення їх до матеріалів справи. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи. Крім того, Позивач, пояснюючи сплату судового збору за невірними реквізитами господарського суду Харківської області, вказував, що ним було сплачено відповідний судовий збір на розрахунковий рахунок господарського суду Харківської області, який міститься на сайті Судової влади України (http//www.court.gov.ua/sudy/).

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 20 липня 2012 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами без участі представника Відповідача.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Руфсервіс" (Відповідач) виставив рахунок-фактуру №СФ-25 від 07 травня 2011 року (а.с.9) на суму 47236,44 гривень до сплати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (Позивач). Останній, в свою чергу, перерахував на рахунок Відповідача грошові кошти в розмірі 46635,12 гривень в рахунок попередньої оплати за товар, а саме, сайдінг фіброцемент CEDAR RAL 8019 L 2500x210x8 кількістю 140 кв.м. по ціні 233,33 гривень за кв.м. без ПДВ (32666,20 гривень) та тріми RAL 8019 в кількості 47 штук по ціні 142,50 гривень за штуку без ПДВ (6697,50 гривень). Даний факт підтверджується податковою накладною №2 від 09 червня 2011 року (а.с.10) та платіжним дорученням №41 від 09 червня 2011 року на суму 46635,12 гривень (а.с. 11).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав своє зобов'язання та оплатив виставлений Відповідачем рахунок, але останній відповідний товар не поставив.

У вересні 2011 року Відповідач перерахував на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 10000 гривень, як часткове повернення попередньої оплати за відповідний непоставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням №@2PL220837 від 01 вересня 2011 року на суму 5000,00 гривень та платіжним дорученням №8 від 23 вересня 2011 року на суму 5000,00 гривень (а.с. 12-13).

13 грудня 2011 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати у розмірі 36635,12 гривень за відповідний товар, але останній відповіді не надав, грошові кошти не повернув. Направлення вказаної вимоги підтверджується копією чеку №1245 від 13 грудня 2011 року та поштовим описом (а.с. 15).

За таких обставин, Відповідач не виконав своє зобов'язання, щодо повернення попередньої оплати Позивачеві, у повному обсязі. Основний борг Відповідача перед Позивачем у розмірі 36635,12 гривень до цього часу не погашен.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем боргу в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 36635,12 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 256,45 гривень суми інфляційних втрат та 340,25 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки Позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодаства, а тому підлягають стягненню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви, яка містить вимогу майнового характеру, а саме, судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, що підтверджується квитанцією №5151.101.1 від 12 липня 2012 року. Відповідний платіж було здійснено за невірними реквізитами господарського суду Харківської області, а саме, сплачено судовий збір на розрахунковий рахунок №31216206782003.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

На виконання листа Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області № 06-37/162-973 від 27 січня 2012 року, починаючи з 06 лютого 2012 року, реквізити рахунку, відкритого для сплати судового збору за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", по Дзержинському району м. Харкова було змінено на наступні реквізити:

- отримувач коштів - "УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області";

- код отримувача коштів - "37999654";

- рахунок отримувача - "31215206783003";

- банк отримувача - "ГУДКСУ у Харківській області";

- код банку отримувача - "851011";

- код класифікації доходів бюджету - "22030001".

За таких обставин, судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, сплачений Позивачем за подання відповідної позовної заяви, на розрахунковий рахунок господарського суду Харківської області не поступив, а тому підлягає стягненню у відповідному розмірі з останнього до Державного бюджету України.

Оскільки, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача, то судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, покладений на Відповідача, підлягає стягненню з останнього до Державного бюджету України.

Суд звертає увагу Позивача на те, що останній має право повернути помилково сплачений судовий збір у порядку, передбаченому чинним законодавством.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського суду України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Руфсервіс" (61012, м.Харків, Ленінський р-н, вул. Карла Маркса, буд.11, кв.5, код ЄДРПОУ 36032393, р/р 26008248114500 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у ЧФКБ "Приватбанк" у м.Черкаси, МФО 354347) 36635,12 гривень суми основного боргу, 256,45 гривень суми інфляційних втрат та 340,25 гривень суми 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Руфсервіс" (61012, м.Харків, Ленінський р-н, вул. Карла Маркса, буд.11, кв.5, код ЄДРПОУ 36032393, р/р 26008248114500 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління держаної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління держаної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1609,50 грн. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30 серпня 2012 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа № 5023/3205/12