Рішення

від 23.08.2012 по справі 5019/1283/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2012 р. Справа № 5019/1283/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОСКАР ФУДЗ" (далі - ТОВ "ОСКАР ФУДЗ") до товариства з обмеженою відповідальністю "Західний молочний дистриб'ютор" (далі -ТОВ "Західний молочний дистриб'ютор") про стягнення заборгованості в сумі 15 688 грн. 88 коп.,

за участю представників:

позивача: Гринька А.М. за дов. від 15 серпня 2012 року,

відповідача: Гетьман Л.І. за дов. від 22 серпня 2012 року № 1,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2012 року ТОВ "ОСКАР ФУДЗ" звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № 1/306, укладеного 21 жовтня 2011 року між позивачем та ТОВ "Західний молочний дистриб'ютор", останньому згідно видаткових накладних було передано у власність продукти харчування на загальну суму 18 426 грн. 18 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару виконав лише частково, заборгувавши позивачу 15 426 грн. 18 коп., останній, посилаючись на статті 527, 530, 610, 612, 614, 625, 631, 692 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), просив суд стягнути з ТОВ "Західний молочний дистриб'ютор" вищезазначену суму боргу, а також 218 грн. 91 коп. пені та три проценти річних у розмірі 43 грн. 79 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 9 серпня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1283/12, розгляд якої було призначено на 23 серпня 2012 року.

У судовому засіданні 23 серпня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача документи, витребувані у ТОВ "Західний молочний дистриб'ютор" ухвалою суду від 9 серпня 2012 року, не надав, водночас визнавши позов ТОВ "ОСКАР ФУДЗ" у повному обсязі. Порушення зобов'язань свого довірителя останній мотивував скрутним матеріальним станом ТОВ "Західний молочний дистриб'ютор".

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2011 року між ТОВ "Західний молочний дистриб'ютор" та позивачем був укладений договір поставки № 1/306, за умовами якого, з урахуванням додаткових угод до нього від 31 грудня 2011 року та від 30 грудня 2011 року, останній взяв на себе обов'язок в порядку та строки, визначені цим договором, поставляти та передавати у власність відповідача товар, найменування, кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна якого вказані в накладних, що є невід'ємною частиною даного договору, а ТОВ "Західний молочний дистриб'ютор", у свою чергу, -приймати та оплачувати даний товар (а.с. 12-15, 17).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що підписані накладні засвідчують факт передачі-приймання товару.

Товар постачається постачальником партіями на підставі замовлень, наданих покупцем та підтверджених (усно чи письмово) постачальником (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 4.6 договору партія товару вважається зданою постачальником та прийнятою покупцем: по кількості та асортименту -згідно накладних; по якості - у відповідності до сертифіката якості або іншого документа, який підтверджує якість, і надається постачальником.

Відповідно до пунктів 5.1-5.2 даної угоди ціна за кожну одиницю та партію товару визначається в накладних та включає ПДВ і вартість доставки покупцю. Загальна вартість постачаємого товару згідно даного договору формується виходячи з накладних, які є невід'ємною частиною та накопичувальним елементом цього договору.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу продукти харчування на загальну суму 18 426 грн. 18 коп. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними: від 16 травня 2012 року № ОФ-000000001718 на суму 6 096 грн. 67 коп., від 22 травня 2012 року № 000000001792 на суму 4 205 грн. 46 коп., від 5 червня 2012 року № 000000001954 на суму 6 679 грн. 73 коп., від 6 червня 2012 року № 000000001960 на суму 210 грн. 53 коп. та від 12 червня 2012 року № 000000002020 на суму 1 233 грн. 79 коп. (а.с. 22-26).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 21 жовтня 2011 року № 1/306 свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Відповідно до пункту 5.3 договору оплата кожної партії товару здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати отримання партії товару згідно замовлення покупця.

Проте всупереч умовам договору ТОВ "Західний молочний дистриб'ютор" взятий на себе обов'язок по оплаті вартості даного товару у встановлений строк виконало лише частково, сплативши позивачу 3 000 грн. 00 коп. Даний факт підтверджується наданою позивачем випискою з його банківського рахунку (а.с. 27-28), а також усними поясненнями представника відповідача, наданими у судовому засіданні. Відтак, судом встановлено, що сума заборгованості відповідача перед позивачем на час розгляду даної справи складає 15 426 грн. 18 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 21 жовтня 2011 року № 1/306, яка складає 15 426 грн. 18 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з ТОВ "Західний молочний дистриб'ютор" вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач також просив суд стягнути з ТОВ "Західний молочний дистриб'ютор" 218 грн. 91 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу за період з 20 червня 2012 року по 31 липня 2012 року, з яких: 57 грн. 63 коп. -пеня, нарахована з 20 червня 2012 року по 13 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 6 096 грн. 67 коп. за видатковою накладною від 16 травня 2012 року № ОФ-000000001718; 24 грн. 18 коп. -пеня, нарахована з 13 липня 2012 року по 31 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 3 096 грн. 67 коп. за вищезазначеною видатковою накладною; 63 грн. 95 коп. - пеня, нарахована з 25 червня 2012 року по 31 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 4 205 грн. 46 коп. за видатковою накладною від 22 травня 2012 року № 000000001792; 63 грн. 14 коп. -пеня, нарахована з 9 липня 2012 року по 31 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 6 679 грн. 73 коп. за видатковою накладною від 5 червня 2012 року № 000000001954; 1 грн. 90 коп. -пеня, нарахована з 10 липня 2012 року по 31 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 210 грн. 53 коп. за видатковою накладною від 6 червня 2012 року № 000000001960; 8 грн. 11 коп. -пеня, нарахована з 16 липня 2012 року по 31 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 1 233 грн. 79 коп. за видатковою накладною від 12 червня 2012 року № 000000002020.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати покупцем вартості партії товару, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Водночас при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що під час проведення позивачем розрахунку вказаної штрафної санкції було допущено помилку. Так, при підрахунку пені за видатковою накладною від 16 травня 2012 року № ОФ-000000001718 ТОВ "ОСКАР ФУДЗ" невірно вказало періоди її нарахування, визначивши 13 липня 2012 року кінцевою датою нарахування пені на суму основного боргу в розмірі 6 096 грн. 67 коп. та початковою датою нарахування пені на суму основного боргу в розмірі 3 096 грн. 67 коп., що призвело до необґрунтованого збільшення розміру стягуваної суми.

За розрахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків за договором поставки від 21 жовтня 2011 року № 1/306 за вказаний позивачем період складає 217 грн. 61 коп.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовна вимога ТОВ "ОСКАР ФУДЗ" про стягнення з відповідача 218 грн. 91 коп. пені підлягає частковому задоволенню в сумі 217 грн. 61 коп.

Також на підставі статті 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 43 грн. 79 коп., з яких: 11 грн. 53 коп. -три проценти річних, нараховані з 20 червня 2012 року по 13 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 6 096 грн. 67 коп. за видатковою накладною від 16 травня 2012 року № ОФ-000000001718; 4 грн. 84 коп. -три проценти річних, нараховані з 13 липня 2012 року по 31 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 3 096 грн. 67 коп. за вищезазначеною видатковою накладною; 12 грн. 79 коп. -три проценти річних, нараховані з 25 червня 2012 року по 31 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 4 205 грн. 46 коп. за видатковою накладною від 22 травня 2012 року № 000000001792; 12 грн. 63 коп. -три проценти річних, нараховані з 9 липня 2012 року по 31 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 6 679 грн. 73 коп. за видатковою накладною від 5 червня 2012 року № 000000001954; 0 грн. 38 коп. -три проценти річних, нараховані з 10 липня 2012 року по 31 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 210 грн. 53 коп. за видатковою накладною від 6 червня 2012 року № 000000001960; 1 грн. 62 коп. -три проценти річних, нараховані з 16 липня 2012 року по 31 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 1 233 грн. 79 коп. за видатковою накладною від 12 червня 2012 року № 000000002020.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас судом встановлено, що під час проведення позивачем розрахунку вказаної суми, останнім була допущена аналогічна помилка, яка виникла при обчисленні розміру пені.

Згідно розрахунку суду розмір трьох процентів річних за вказаних позивачем період прострочки складає 43 грн. 53 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначеної позовної вимоги в розмірі 43 грн. 53 коп.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Західний молочний дистриб'ютор" (33018, місто Рівне, вулиця Мірющенка, будинок 51-Б, квартира 53, ідентифікаційний код: 37131130) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСКАР ФУДЗ" (03164, місто Київ, вулиця Генерала Наумова, будинок 23-Б, ідентифікаційний код: 32251641) 15 426 (п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 18 коп. основного боргу, 217 (двісті сімнадцять) грн. 61 коп. пені, три проценти річних у розмірі 43 (сорок три) грн. 53 коп., а також 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 34 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28 серпня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко