Рішення

від 29.08.2012 по справі 4/3/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 серпня 2012 р. Справа № 4/3/2012/5003

за позовом :Акціонерного комерційного банку "Східно - Європейський банк" (б-р Дружби Народів, 17/5, м. Київ, 01042; просп. Коцюбинського, 33, м. Вінниця, 21021)

до :Приватного підприємства "Фортеця" (вул.600-річчя, буд.48, кв.6, м. Вінниця, 21021)

про стягнення 30 343 грн. 58 коп. заборгованості за кредитним договором №275/2007 від 15.11.2007р.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : не з''явився;

відповідача : Кузьмін В.І. - директор ПП "Фортеця";

інші особи: Герасимишина Т.В. - без повноважень, зі слів - представник позивача.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення 28 367 грн.03 коп. - боргу з повернення кредитних коштів згідно кредитного договору № 275/2007 від 15.11.2007р., 1093 грн.42 коп. пені за прострочення повернення кредиту з 15.11.2010р. по 14.11.2011р., 110 грн.87 коп. - 1% штрафу за неповернення своєчасно кредиту, 6 239 грн. 99 коп.- боргу зі сплати відсотків за користування кредитом, за період з 15.11.2007р. по 14.11.2011р., 644 грн.67 коп.- пені за прострочення в оплаті відсотків за користування кредитом з 15.11.2010 р. по 14.11.2011 р., 60,93 грн.- 1% штрафу за несплату своєчасно відсотків за користування кредитом.

Із листом № 24 від 10.02.2012р. позивачем 13.02.2012р. до суду подано заяву про збільшення позовних вимог з 28 367 грн.03 коп. до 30 343 грн.58 коп., в тому рахунку щодо боргу з повернення кредитних коштів з 20 217 грн.15 коп. до 21 190 грн., щодо пені за прострочення повернення кредиту із 1093 грн.42 коп. до 1339 грн.81 коп., щодо штрафу за несвоєчасне повернення кредиту з 110 грн.87 коп. до 127 грн.30 коп., щодо боргу з відсотків за користування кредитом з 6 239 грн.99 коп. до 6 889 грн.13коп, щодо пені за прострочення сплати відсотків з 644 грн.67 коп. до 729 грн. 77 коп., щодо штрафу за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом з 60 грн. 93 коп. до 67 грн. 57коп.

Мотивує це тим, що при пред"явленні позову і розрахунку позовних вимог помилково до суми оплати відповідачем було внесено суму 972 грн.85 коп сплачену не відповідачем, а громадянкою Повк П.Г. за кредитним договором між нею і банком № А-02/2008 від 07.02.2008р., а не за кредитним договором № 275/2007 від 15.11.2007р. укладеним між банком і відповідачем. На доказ надіслання відповідачеві копії заяви про збільшення позовних вимог позивачем надано копію поштового опису від 13.02.2012 р., оригінал якого оглянуто в судовому засіданні 16.02.2012 р. До вказаної заяви додано додаткові докази в обґрунтування збільшених позовних вимог.

Заява про збільшення позовних вимог подана позивачем до початку розгляду справи. Заперечення відповідача проти задоволення заяви позивача про збільшення позовних вимог судом до уваги не береться оскільки згідно ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення в справі збільшити розмір позовних вимог.

Беручи до уваги права надані позивачеві законом, суд задоволив заяву позивача про збільшення позовних вимог і розглядає справу з позовними вимогами про стягнення 30 343 грн.58 коп. в тому рахунку 21 190 грн. боргу з неповернутого кредиту, 1339 грн.81 коп. - пені за прострочення повернення кредиту з 13.12.2010р. по 12.12.2011р., 127 грн.30 коп. - 1% штрафу за несвоєчасне повернення кредиту, 6889 грн.13 коп. - боргу зі сплати відсотків за користування кредитом з 15.11.2007р. по 12.12.2011р., 729 грн.77 коп. - пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 13.12.2010р. по 12.12.2011р., 67 грн.57 коп.- 1% штрафу за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Відповідач у відзиві на позов наданому в листі № 17 від 10.02.2012 р. і представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили частково покликаючись на те, що 13.10.2010р. позивач звернувся до відповідача з листом № 2648 про розірвання кредитного договору № 257/2007 від 15.11.2007р. Листом № 78 від 28.10.2010р. Відповідач повідомив Позивача, що погоджується з розірванням спірного кредитного договору № 257/2007 від 15.11.2007р.

З посиланням на норми законодавства, на думку Відповідача, у останнього припинилося зобов'язання, передбачене п.3.3.1. спірного кредитного договору сплачувати відсотки за користування кредитними коштами з 28.10.2010 р. - днем прийняття Відповідачем пропозиції Позивача про розірвання кредитного договору № 257/2007 від 15.11.2007р. Тому в зв ''язку з припиненням зобов'язань Відповідача сплачувати відсотки вимога Позивача про стягнення відсотків за користування кредитом в сумі. З 913,59 грн. за період з 29.10.2010р. по 14.11.2011р. є безпідставною та такою, що не ґрунтується на чинному законодавстві.

Крім того, в зв'язку з розірванням договору не обґрунтованою є вимога про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату відсотків на загальну суму 1738,09 грн. та штрафу за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату відсотків на загальну суму 171,80 грн. Підставою для застосування санкцій є несвоєчасне виконання зобов'язання. В зв'язку з розірванням договору зобов'язання Відповідача припинилися, а тому відсутні передбачені чинним законодавством підстави для стягнення пені та штрафу за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату відсотків.

Ухвалою від 06.03.2012 р. (суддя Білоус В.В.) призначено в справі господарського суду Вінницької області № 4/3/2012/5003 судово - економічну експертизу. Проведення цієї експертизи покладено на експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі № 4/3/2012/5003 було зупинено до закінчення проведення судово - економічної експертизи і отримання висновку цієї експертизи судом або повернення суду даної судової справи. Оплату за проведення судово - економічної експертизи покладено на Акціонерний комерційний банк "Східно - Європейський банк" та зобов'язано Акціонерний комерційний банк "Східно - Європейський банк" здійснити оплату проведення експертизи відповідно до рахунку експертної установи.

14.06.2012 р. від експертної установи до суду повернулися матеріали справи № 4/3/2012/5003 та надійшло повідомлення № 492, складене 14.06.2012 р. про неможливість понадання висновку судово - економічної експертизи по справі № 4/3/2012/5003. Вказане повідомлення мотивоване тим, що 23.03.2012 р. експертом подано клопотання про оплату експертних послуг про надання на дослідження додаткових документів необхідних для дачі висновку. Ухвалою господарського суду від 28.03.2012 р. вказане клопотання було задоволено. 17.05.2012 р. експертом повторно направлено клопотання з проханням зобов"язати позивача оплатити вартість експертних послуг та надати на дослідження додаткові документи необхідні для проведення експертизи. Ухвалою від 24.05.2012 р. повторно зобов"язано позивача надати додаткові документи та оплатити вартість експертних послуг. Позивач вимог суду не виконав, станом на 14.06.2012 р. додаткові документи не надав, оплату не провів. Термін очікування додаткових документів закінчився.

Ухвалою суду від 18.06.12 р. поновлено провадження у справі та призначено засідання на 03.07.12 р.

02.07.2012 р. до суду надійшла заява судді Білоуса В.В. про самовідвід, яка мотивована необхідністю усунення будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді при подальшому розгляді вказаної справи

Після задоволеного самовідводу судді господарського суду Вінницької області Білоуса В.В., відповідно до рішення зборів суддів за розпорядженням керівника апарату суду від 03.07.2012 р. здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 4/3/2012/5003.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу, вказану справу розподілено судді господарського суду Вінницької області Мельнику П.А.

Ухвалою суду від 05.07.12 р. справу № 4/3/2012/5003 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 29.08.12 р.

В судове засідання повноважний представник позивача не з''явився, разом з тим, зі слів представника позивача без повноважень Герасимишеної позивач позов підтримує, просить його задовільнити, з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача - керівник Кузьмін позовні вимоги визнає частково, просить суд задовільнити позов частково в розмірі 23 471,50 грн., розмір якого, як ствреджує відповідач, зафіксована листом ліквідатора Банку на момент розірвання кредитного договору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

15.11.2007 року між сторонами був укладений кредитний договір №275/2007, згідно умов якого, відповідачу було надано кредит на придбання автотранспорту в сумі 39 950,00 грн. з терміном з 15.11.2007 р. по 15.11.2012 р. зі сплатою 18 % річних.

Відповідно до договору застави від 15.11.2007 р., відповідач передав у заставу Банку у забезпечення виконання зобов''язань за укладеним кредитним догвоором № 275/2007 автомобіль ВАЗ, модель 210934-20, тип легковий комбі- В, 2007 року випуску, колір синій, реєстраційний номер АВ 4947АР, зареєстрований Вінницьким МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області 10.11.2007 року.

Згідно з п.п.3.3.1. Договору Відповідач зобов''язується повернути кредит не пізніше 15.11.2012 р. та щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитними коштами відповідно до Графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору).

Банк виконав свої зобов''язання перед відповідачем, що вбачається із виписки про рух грошових коштів, відповідно до якої 16.11.2007 р. Банком на рахунок відповідача були переведені кошти в сумі 39 950,00 грн.

Позичальник своїх зобов''язань згідно Договору належним чином не виконує, оплативши при цьому лише 19 732,85 грн. основного боргу та 13 731,90 грн. відсотків, заборгувавши банку 28 367,03 грн.

На направлені претензії позивача відповідач не реагує, у зв''язку з чим, порушує строки повернення кредитних коштів, вчасно не сплачує кредитні платежі, передбачені укладеним Договором, в результаті чого позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є кредитним договором.

В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1056 1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином, що вбачається із виписки про рух коштів Позичальника, яка знаходяться в матеріалах справи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов"язання щодо своєчасного повернення суми кредиту виконував не належним чином, у зв"язку з цим за ним утворилась заборгованість в розмірі 21 190,00 грн.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що за період з 30.11.2007 року по 31.10.2010 року позивачем нараховано відсотків за користування кредитом в розмірі 16 131,69 грн.

За вказаний перід з 30.11.2007 року по 31.03.2010 року, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було проплачено 13 731,90 грн.

Листом № 78 від 28.10.2010р. Відповідач повідомив Позивача, що погоджується з розірванням спірного кредитного договору № 257/2007 від 15.11.2007р.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України договір розривається за згодою сторін, що і мало місце в даному випадку з кредитним договором № 257/2007 від 15.11.2007р.

Ч.2 ст.653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи вказані положення щодо припинення зобов''язання, до стягнення підлягає сума відсотків у розмірі 2 399,79 грн., оскільки у Відповідача припинилося зобов'язання, передбачене п.3.3.1. спірного кредитного договору сплачувати відсотки за користування кредитними коштами з 28.10.2010 р. - днем фактичного прийняття Відповідачем пропозиції Позивача про розірвання кредитного договору № 257/2007 від 15.11.2007 року.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню в сумі 21 190,00 грн - боргу по кредиту та 2 399,79 грн. - відсотки за користування кредитом, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи. В стягненні решти заявлених позовних вимог слід відмовити.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пені за прострочення повернення кредиту 1339 грн.81 коп., штрафу за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 127 грн.30 коп., пені за прострочення сплати відсотків - 729 грн. 77 коп. та штрафу за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 67 грн. 57коп.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 223 Господарського кодексу України встановлено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

П. 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На дату звернення позивача з позовом до суду 16.01.2012 р. строк позовної давності для стягнення з відповідача штрафу та пені сплинув.

На підставі ст. 267 Цивільного кодексу України, у звязку зі спливом строку позовної давності у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення повернення кредиту 1339 грн.81 коп., штрафу за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 127 грн.30 коп., пені за прострочення сплати відсотків - 729 грн. 77 коп. та штрафу за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 67 грн. 57коп. слід відмовити.

Крім того, слід зазначити, неправомірним було нарахування пені позивачем в той час, коли договір між сторонами був розірваний. Підставою для застосування санкцій є несвоєчасне виконання зобов'язання. В зв'язку з розірванням договору зобов'язання припиняються, а тому відсутні передбачені чинним законодавством підстави для стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату відсотків саме на період, коли зобов''язання були відсутні.

Виходячи з матеріалів справи та вказаних обставин, в стягненні пені за прострочення повернення кредиту 1339 грн.81 коп., штрафу за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 127 грн.30 коп., пені за прострочення сплати відсотків - 729 грн. 77 коп. та штрафу за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 67 грн. 57коп. слід відмовити.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в розмірі 23 589,79 грн. В задоволенні решти позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача судовий збір покладається на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056 1 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 346 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фортеця" (21021, м.Вінниця, вул.600- річчя, буд.48, кв.6, код ЄДРПОУ 32169091) на користь Акціонерного комерційного банку "Східно - Європейський банк" (01042, м.Київ, б- р Дружби Народів, 17/5, код ЄДРПОУ 19364130) 21 190,00 грн. основного боргу, 2 399,79 грн. - процентів за користування кредитом та 1 251,27 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 03 вересня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу (б-р Дружби Народів, 17/5, м. Київ, 01042; просп. Коцюбинського, 33, м. Вінниця, 21021)

4 - відповідачу (вул.600-річчя, буд.48, кв.6, м. Вінниця, 21021)