Рішення

від 29.08.2012 по справі 12/5007/854/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" серпня 2012 р. Справа № 12/5007/854/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Плешаков В.Ю., дов. від 09.08.12р.

від відповідача: Лобащук Л.В., дов. № 629 від 29.08.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Словечно" (м.Київ)

до Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (м.Новоград-Волинський, Житомирська область)

про стягнення 31189,83 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 31189,83 грн. заборгованості із врахуванням інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві від 29.08.2012 р. № 630 на позовну заяву (а.с.55-56).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання усної домовленості між сторонами позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0001369 від 25.11.2008 р. на оплату товару загальною вартістю 30409,68 грн. (а.с.15).

10.12.2008 р. позивач передав, а відповідач отримав товар (хомути) на суму 30409,68 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0927 та довіреністю (а.с.12-14).

Відповідач, у свою чергу, товар оплатив лише частково, на суму 4000,00 грн., а саме: 2000,00 грн. 20.05.2009 р. та 2000,00 грн. 23.07.2009 р. з призначенням платежу "за хомути", що підтверджується банківськими виписками (а.с.16-17).

26.06.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу №13/06 від 13.06.2012 р. про сплату заборгованості в розмірі 26409,68 грн., яка була отримана відповідачем, проте залишена без відповіді та задоволення (а.с.18-21).

Станом на день звернення позивача до суду у відповідача перед позивачем рахується заборгованість у розмірі 26409,68 грн. основного боргу, яка лишилася несплаченою після порушення провадження у справі, що підтверджується довідкою позивача № 19 від 09.08.2012 р. (а.с.48).

Крім суми основного боргу за переданий відповідачу товар, позивач заявив до стягнення 4780,15 грн. інфляційних, при цьому розрахунок у позовній заяві не навів. На вимогу суду в судовому засіданні 15.08.2012 р. позивач надав розрахунок боргу від 09.08.2012 р. (а.с.46-47).

Відповідач у своєму відзиві та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили з наступних підстав:

- позивач звернувся до господарського суду після спливу трирічного строку позовної давності, що обчислюється з 10 грудня 2008 року (дата видачі товару);

- позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, який свідчив би про зобов'язання ВУВКГ провести оплату виданого товару;

- між позивачем і відповідачем не було укладено письмової угоди з чітким викладенням зобов'язань. Посилання позивача на усний договір не дає змоги виявити його правової природи ( це міг бути договір дарування або договір про безкоштовну передачу зразків продукції в рекламних цілях, що неможливо визначити без письмово укладеної угоди)

- вказана позивачем сума заборгованості 26409,68 гривень в бухгалтерському обліку ВУВКГ не відображена, для звірки та уточнення взаємних розрахунків позивач не з'явився до відповідача;

- розрахунок суми боргу позивачем не виконано та не надано для ознайомлення відповідачу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами на підставі передачі-приймання товару за накладною склались відносини, що за своєю правовою природою є відносинами купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати переданого товару, оплативши його лише частково, що призвело до утворення простроченої заборгованості в розмірі 26409,68 грн., яка лишається несплаченою на день прийняття рішення у справі.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимоги позивача, то суд зазначає, що відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

В силу ч.1 ст.692 ЦК України відповідач порушив своє зобов'язання щодо оплати товару з 10.12.2008 р. (наступного дня з моменту отримання товару за накладною від 09.12.2008 р.).

Отже, як вірно зазначив відповідач у відзиві, строк позовної давності позовних вимог позивача почав свій перебіг саме 10.12.2008 р.

Проте, як було встановлено раніше, відповідач здійснив часткові оплати товару на суми по 2000,00 грн. 23.07.2009 р. та 20.05.2009 р.

Згідно із ч.1 та ч.3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Оскільки, відповідач частковою сплатою боргу вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, то перебіг строку позовної давності почався заново з дня останньої оплати товару - 23.07.2009 р. За таких обставин, враховуючи загальний трирічний строк позовної давності, позивач міг звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми боргу по 23.07.2012 р.

Відтиск штемпеля на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява до суду, свідчить, що позивач подав позовні матеріали у відділення зв'язку для відправки до суду 20.07.2012 р.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся з позовною вимогою з дотримання строку позовної давності, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 26409,68 грн. суми боргу підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача на позовну заяву (щодо відсутності доказів, які б свідчили про зобов'язання відповідача провести оплату виданого товару, відсутності письмової угоди, відсутності в бухгалтерському обліку відповідача заборгованості в розмірі 26409,68 грн.) судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Щодо позовних вимог про стягнення 4780,15 грн. інфляційних, суд дійшов до висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки здійснені необґрунтовано, розрахунок позивача не відповідає вимогам чинного законодавства, тому вимога заявлена до стягнення безпідставно. За таких обставин, суд приймає до уваги заперечення відповідача щодо неподання позивачем для ознайомлення відповідачу розрахунку суми боргу.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 26409,68 грн. боргу за переданий товар.

В частині стягнення 4780,15 грн. інфляційних суд відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", 11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул.Червоноармійська, буд.43, ідентифікаційний код 03343806,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Словечно", 02099, м.Київ, вул.Ялтинська, буд.5-Б, ідентифікаційний код 33738374,

- 26409,68 грн. боргу;

- 1362,83 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.09.12

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - позивачу (наручно)

3 - відповідачу (рек.)